Національним Банком на території України передбачені два види сертифікатів:
¨ депозитний;
¨ ощадний.
Депозитний сертифікат - зобов'язання банку по виплаті розміщених у нього депозитів.
Ощадний сертифікат - зобов'язання банків по виплаті розміщених у нього ощадних внесків.
Бенефіціаром депозитного сертифіката можуть виступати тільки юридичні особи, зареєстровані на території України.
Вкладником по ощадному сертифікату є фізичні особи, громадяни України.
Грошові кошти по сертифікату вносяться готівкою.
Сертифікат - терміновий цінний папір, що випускається на термін від 30 днів до року. Термін обігу ощадного сертифіката може перевищувати рік і обмежуватися трьома роками.
Термінові сертифікати бувають відзивні і безвідзивні. Якщо держатель цінного паперу вимагає повернення коштів, що депонуються раніше встановленого терміну, йому виплачується знижений відсоток, рівень якого визначається на договірній основі при внесенні депозиту. Якщо термін отримання депозиту або внеску прострочений, то такий сертифікат вважається документом до запитання і повинен бути оплачений на першу вимогу власника.
Сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Поступка права вимоги по сертифікату на пред'явника здійснюється врученням цього документа без додаткових записів. Передача іменного сертифіката оформляється на зворотній стороні документа двосторонньою угодою особи, що придбаває ці права (цедента) і особи, що придбаває ці права (цесіонарія). Договір про поступку іменного сертифіката називається цесією. Сертифікат може неодноразово міняти власника, тому цесій може бути декілька, а кожний новий договір про поступку датується і нумерується цедентом.
Право вимоги по депозитному сертифікату може бути передане тільки особам, зареєстрованим на території України.
Сертифікат не можна використати як розрахунковий або платіжний засіб за продані товари або надані послуги.
Для випуску сертифікатів банку необхідно підготувати в письмовому вигляді умови їх випуску і обігу, а також макет бланка сертифіката. Все це повинно бути затверджено банком, після чого, на протязі 10 днів представлено в територіальне ГУ національного банку. Якщо у ГУ немає претензій до змісту і термінів представлення документів, а також в частині реклами, воно протягом 2 тижнів реєструє випуск і видає банку про це лист. Тільки з цього моменту банк може почати реалізацію своїх сертифікатів.
Відсоткові ставки по сертифікатах нашими банками звичайно встановлюються на рівні ставок залучення 1- або 2- місячних міжбанківських кредитів (з урахуванням капіталізації відсотків на весь термін обігу сертифікатів).
З метою підтримки ліквідності своїх сертифікатів банк самостійно або через своїх агентів може здійснювати котирування, тобто оголошувати ціни їх купівлі та продажу. Діючими нормативними документами не передбачено якогось особливого порядку визначення цих цін, і він залежить від можливостей і потреб банку-емітента і його клієнтів.
Наприклад: У вересні 1993 року Приватбанк приступив до реалізації свого депозитного сертифіката. Прибутковість їх була поставлена в залежність тільки від терміну обігу: 1 місяць - 137% річних, 2 місяці - 150% і т.д., 12 місяців - 200%. При цьому, в залежності від бажання держателя сертифіката, відсотоки можуть виплачуватися щомісяця, щоквартально або повністю на дату погашення, вказану в сертифікаті. Інвестор може продовжити дію цінного паперу після закінчення первинного встановленого терміну, при цьому нараховані відсотоки можуть бути включені в основну суму договору. Під час дії сертифіката банк може видавати інвестору короткі (до двох тижнів) пільгові кредити в розмірі до 80% від вартості сертифіката. Крім того, держателеві сертифіката надається можливість виступати гарантом для отримання кредиту в банку третьою особою.
Короткостроковий депозитний сертифікат (КДС) - це по-перше, ефективний фінансовий інструмент, який дозволяє клієнту банку гнучко і раціонально розпоряджатися своїми активами за рахунок короткого терміну обігу (від 7 днів, а в перспективі - від 1 дня); по-друге, КДС має переваги у вигляді пільгового оподаткування на прибуток; по-третє, відсотоки по КДС вище за відсотоки, що нараховуються банком по середніх залишках на розрахункових рахунках.
ПОХІДНІ ЦІННІ ПАПЕРИ
Ринок цінних паперів без похідних цінних паперів не вважається повноцінним. У нашій країні ця частина ринку ще тільки починає формуватися.
Відповідно до чинного законодавства цінний папір, незалежно від її назви, може вважатися похідним, якщо надає право її держателеві продати або купити певні цінні папери.
Опціони.
Опціон - являє собою цінний папір, що є результатом опціонного контракту, відповідно до якого один з його учасників придбаває право купівлі або продажу певної кількості цінних паперів по обумовленій ціні протягом деякого періоду часу, а інший за грошову премію зобов'язується при необхідності продати або купити цінні папери по певній ціні, за договором. Як правило, опціон виставляється на звичайну акцію. Під опціонним контрактом мають на увазі контракт, який зобов'язує пропонуючу сторону тримати пропозицію в силі протягом обумовленого періоду часу. Власник опціону має право вибору : реалізувати його, або відмовитися від цього. Він не несе по ньому ніяких інших зобов'язань, крім сплати премії. Доцільність цього визначає сам покупець, виходячи з своїх власних комерційних інтересів.
Опціон має певні стандарти. У ньому повинно бути вказано:
Þ число цінних паперів, що продаються;
Þ певна дата, по настанню якої права, витікаючі з опціонного контракту, повинні бути реалізовані, або анульовані;
Þ ціна виконання, тобто ціна, по якій покупець опціону може виконати своє право купити (продати) цінні папери.
Існує два виду опціонів: опціон покупця і опціон продавця.
Опціон покупця являє собою контракт, що дає його власнику можливість купити певні цінні папери протягом деякого періоду часу по фіксованій ціні. Опціон продавця дає право продажу деякого цінного паперу на протязі певного терміну по фіксованій ціні.
Варранти.
Варрант - сертифікат, що дає його держателеві право придбавати цінні папери по обумовленій ціні на протязі певного проміжку часу або безстроково. Іноді варрант пропонується разом з цінними паперами у вигляді стимулу для їх купівлі. По-друге, варрант - свідчення товарного складу про прийом на зберігання певного товару. Варрант є товаророзпорядчим документом, що передається в порядку індосамента. Він використовується при продажу і заставі товару. Розрізнюють варранты іменні і на пред'явника.
У даний момент в українській практиці робляться спроби використати товарний варрант як інструмент по " розшивці " неплатежів. Він випускається під конкретний товар, що знаходиться на складі підприємства - боржника і виставляється на торги через біржу. Покупець отримує можливість вигідно придбати товар, підприємство швидко реалізувати складські запаси, кредитор - отримати гроші. По такій системі можливі наступні операції з варрантами:
Завантажити реферат