Визначене кримінально-правове значення має і психічний примус. Під ним розуміється погроза заподіяння якоїсь шкоди (у тому числі і фізичної) з метою змусити людину учинити суспільно небезпечне діяння. Психічний примус (насильство) звичайно не виключає вольового характеру дії, і тому він по загальному правилу не виключає кримінальної відповідальності особи, що здійснила під його впливом передбачене законом суспільно небезпечне діяння. Водночас, як і фізичний, психічний примус признається обставиною, що пом'якшує кримінальну відповідальність. Психічний примус може виключати кримінальну відповідальність особи, що діяла під його впливом, лише тоді, коли ця особа діяла в стані крайньої необхідності. Наприклад, касир, що під погрозою негайного позбавлення його життя передає злочинцям гроші, звільняється від кримінальної відповідальності, тому що життя людини дорожче будь-яких матеріальних цінностей .
Таким чином, кримінально-правова дія являє собою суспільно небезпечне, вольове й активне поводження людини.
Як було уже відзначено, злочин з об'єктивної сторони може бути зроблено не тільки шляхом дії, але і шляхом бездіяльності.
Під кримінально-правовою бездіяльністю розуміється суспільно небезпечне, вольове і пасивне поводження. Воно полягає в не вчиненні особою тих дій, що вона повинна була і могла учинити в силу лежачих на неї обов'язків. Пасивність поводження особи - це не фізична його (поводження) характеристика, а соціальна. У фізичному змісті особа може поводитися дуже активно, але якщо вона при цьому не виконала визначеного обов'язку, порушив кримінально-правову заборону, у наявності кримінально-правова бездіяльність. Наприклад, особа відмовляється від дачі показань, у якості свідка, ухиляючись від явки в суд (ст.179 КК України), і при цьому працює на своєму городі. У фізичному змісті вона діє (прибирає. Наприклад , овочі), у кримінально-правовому - не діє (ухиляється від дачі показань у якості свідка).
Обов'язок особи діяти може виникати по різноманітним підставам.
По-перше, із указівки закону. Так, закон зобов'язує повнолітніх дітей допомагати матеріально непрацездатним батькам, а батьків – утримувати неповнолітніх дітей. Злісне порушення цього обов'язку наказується в кримінальному порядку (ст.116, ст. 114 КК України).
По-друге обов'язок діяти може виникнути в силу обраної професії. Наприклад, лікар у відповідності зі своєю професією зобов'язаний допомагати хворим, і невиконання цього обов'язку без поважних причин спричиняє за собою кримінальну відповідальність (ст.113 КК України).
По-третє, такий обов'язок може виникнути в силу прийнятих на себе зобов'язань. Так, особа, що визвалася стежити за малолітньою дитиною, буде відповідати в карному порядку, якщо через недбале, неуважне відношення особи до виконання цього обов'язку дитина загине (ст.111 КК України).
По-четверте, обов'язок діяти може виникнути також із поводження особи, що ставить у реальну небезпеку об'єкти, що охороняються законом. Наприклад, водій автомашини, що учинив наїзд на людину, зобов'язаний доставити потерпілого в найближче лікувальне заснування або оказати йому іншу поміч. Невиконання особою цього обов'язку спричиняє кримінальну відповідальність .
Як і кримінально-правова дія, бездіяльність носить кримінально-правовий характер лише тоді, коли вона є вольовою.
Пасивне поводження, позбавлене вольового характеру, не спричиняє за собою кримінальної відповідальності. Тому так само, як і при дії, кримінальна відповідальність за бездіяльність не наступає, якщо вона цілком під впливом непереборного фізичного примуса. Так, охоронець не може відповідати за те, що не перешкодив розкраданню ввіреного під його охорону майна, якщо злочинці зв'язали його і позбавили можливості втручатися або звати на поміч. Психічне насильство при бездіяльності розглядається і як пом'якшувальна обставина при призначенні покарання.
Не має кримінально-правового характеру і пасивне поводження людини, допущене їм під впливом непереборної сили природи.
Під непереборною силою розуміється такий вплив об'єктивних чинників (стихійних сил природи, тварин, хворобливих процесів), у силу котрих людина позбавлена можливості фізично діяти. Непереборна сила виключає кримінальну відповідальність тому, що особа не в змозі перебороти перешкоди на шляху до виконання лежачому на ньому обов'язку діяти. Не може, наприклад, бути визнано злочинним поводженням лікаря, що не допоміг хворому унаслідок того, що лікар сам був тяжко хворий, або шлях до пацієнта перепиняє ріка, що розлилася, і лікар не зміг переправитися через її.
Проте поняття непереборної сили не є абсолютно незмінним. Конкретне рішення цього питання залежить від установлення кола обов'язку особи тих вимог, що подаються до нього у визначеній ситуації. Наприклад, пожежа є непереборною силою для звичайного громадянина, у зв'язку з чим його не можна притягти до кримінальної відповідальності за залишення особи в будинку, що горить. Проте для пожежного за професією ця обставина не може виключати відповідальності. Така згадана уже обставина, як розлив ріки, визнана для лікаря непереборною силою на шляху до виконання його фахових задач, не може бути визнана такою для військового, що зобов'язаний переборювати будь-які перешкоди, що є перепоною на шляху до виконання відданого йому бойового наказу (навіть із ризиком для свого життя).
СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ НАСЛІДКИ
ПОНЯТТЯ І ВИДИ
Показником, що характеризує злочин, є наслідки. Злочинні наслідки можуть бути класифіковані в такий спосіб : майнова, моральна, фізична й інша шкода, що заподіюється злочинами суспільним відносинам, а також усі витрати товариства на боротьбу з цим соціально-негативним явищем.
Існують дві основні групи злочинних наслідків:
v матеріальні ;
v нематеріальні.
У свою чергу, матеріальні наслідки підрозділяються на наслідки майнового характеру і заподіяння шкоди для життя і здоров'я громадянина.
Нематеріальні наслідки також підрозділяються на наслідки, пов'язані з порушенням суспільного порядку або діяльності установ і підприємств і порушення честі і гідності громадян і їх особистих майнових прав ( наприклад, моральна шкода при обмові або образі).
Кримінальний закон виділяє:
Ø злочини з матеріальними складами тобто, коли наявність кінченого складу злочину зв'язується з настанням цілком визначених наслідків.
Ø злочини з формальними складами.
Злочин рахується закінченим після вчинення суспільно небезпечного діяння незалежно від настання визначених суспільно небезпечних наслідків.
У реальній дійсності будь-які злочини, у тому числі і формальні, завжди спричиняють якісь шкідливі зміни в об’єктах, що охороняються законом. Проте ці зміни і наслідки не включені до складу формальних злочинів і при вирішенні питання про наявність або відсутність діяння не приймаються в увагу. У цьому випадку наслідки можуть мати кримінально-правове значення, але не для визначення складу злочину, а як обставини, що пом'якшують або отягчають провину при призначенні покарання.
Завантажити реферат