· фрагментарне;
· головне;
· бюстове;
· поясне;
· поколінне;
· в зріст (фігурне).
Фрагментарний портрет представляє собою зображення частини обличчя. В кадрі повинні бути виразні частини обличчя – очію ріт, ніс, лоб. Верхня границя кадру проходить вище лоба. Нижня границя – нижче рота, но не нижче підбородку. Виразність залежить від емоціональної насиченості.
Головний портрет представляє зображення голови повністю. Нижня границя може проходити по верхній частині пліч, або захватити тільки шию. Обличчя людини може передати широкий спектр емоцій, що і складає особливу цікавість головного портрету.
Бюстовий портрет не має точної границі кадру. Наприклад, в жіночому портреті вона може проходити по лінії роздвоєння бюсту, або включати в кадр бюст цілком. Вибор варіанту залежить від пропорційності верхньої частини фігури, голови і бюсту. З ціллю повишення виразу портрету в кадрі можуть бути введені руки.
Поясний портрет включає, як обов’язковий елемент зображення руки, або обох рук. В кадр входить лінія таллії – начальна частина торсу. В жіночіх портретах вона передає красу фігури. Значну частину площини кадру займає зображення одягу портретируємого. Тональність одежі, ступінь облігання статі, тональність шкіри обличчя, волосся і одягу фотограф павинен враховувати при виборі варіанту освітлення і композиції портрету в цілому.
Поколінний портрет може бути зроблений при положенні портретируємого стоячи, або сидячи. В першому випадкку нижня границя кадру проходить вище колін, в другому – зображення колін входить в кадр. При зйомці поколіного портрету необхідно враховувати співвідношення фігури, одягу портретируємого і зовнишного стану. Торс розташовується вертикально, за виключенням варіантів, коли портретируємий притуляється до спинки крісла.
Портрет в зріст виконується при положенні портретируємого стоячі або сидячі. Варіант положення стоячі з опорою на дві ноги, або на одну ногу. Правильна постанова тулуба моделі з опорою на одну ногу необхідна для отримання дійсної пози. При виборі необхідно звертати увагу на те, щоб положення рук і ніг не було симетричним відносно друг друга.
2.1.2. Вибір точки зйомки, ракурсу, положення перед камерою
При зйомці портрету необхідно вибрати точку зйомки. Як правило в таких випадках вибирається точка зйомки на рівні очей, ось об’єкту повинна знаходитись перендикулярно знімаємого об’єкту. Така точка зйомки краще всього передає об’єм знімаємого об’єкту, фактуру його обличчя і не дає викревлення.
В виборі точки зйомки треба руководствуватись головними положеннями:Фотографічне зображення повинно показувати глядачу знімаємий об’єкт правдиво і виразно. Необхідно знати, що приверне увагу фотографа, з якою митою робиться даний знімок. Важливо, щоб глядач легко впізнав на фотографії знімаємий об’єкт, щоб зображення було один в один з оригіналом.
Вибір точки зйомки по висоті допомогає виділити головну лінію.
Ракурсні знімки завжди мають підкреслити перспективне скорочення. Ракурс є одним з сильних зображувальних видів фотографії і при вмілому використанні дає цікавий і виразний зміст.
Назвичайний перспективний малюнок фотографічного зображення при ракурсних зйомках завжди потребує точного обосновання змістом, розкриваємого знімком темою.
При зміні висоти точки зйомки змінюється положення ліній горизонта в кадрі. Це має питоме значення для загальної композиції в знімку, в зв’язку з цим положення ліній горизонту в кадровому вікні апарата повинне бути точно встановлене при зйомці.
Зйомка з однієї точки зйомки об’єктивами різної фокусної довготи залишає перспективу незмінною, но міняє масштаб деталей.
Зйомка з другой точки і об’єктивом звичайно другої фокусної відстані, зберігається масштаб предмету, но не змінює перспективу. Зміна точки зйомки по висоті веде до зміщення ліній горизонту Дуже висока, або дуже низька точка дає перспективне скорочення (ракурс). Ракурс тим сильніше, чим коротша фокусна відстань об’єктива і чим більше знімаємий предмет до фотоапарату. В портретному зображенні різний ракурс деформує пропорції.
Положення портретуємого перед камерою розділяється на частини: положення голови, корпуса, рук і ніг. Положення голови визначається положенням тулуба і кінцівок. Положення торса і кінцівок повинно бути співідносно і знаходитись в гармонії з положенням голови, емоціональному виразі обличчя. Людина може виразити свою індивідуальність в посадці, способі підпирати голову руками, тримати книгу і т.п.
Найбільший вплив на вибір положення обличчя перед камерою паказує форма голови і обличчя, його структура, асіметрія, дефекти шкіри, творчій задум фотографа.
Всі вимоги до положення обличчя перед апаратом зводиться до кількох основних випадках: фас (анфас), легкий поворот, класичний поворот, критичний поворот, приходячий профіль, уходящий поворот. Кожне положення має свою міру виразності і підбирається до конкретних випадків.
Направлення погляду повинне співподати з поворотом голови. Направлення погляду у бік протилежний повороту голови, повинно бути оправдано обставинами зрозумілами до знімку.
Основні положення корпуса перед камерою: фронтальне, з видвинутим вперед пличем; боком, коли ближче від апарата пличе закриває останню частину тулуба.
Возможні три принципільні положення голови і корпуса: голова повернута вправо, або вліво; корпус розташований симетрично відносно фотоапарата; голова розташована в анфас, а корпус повернутий; голова і корпус повернути в один бік, но не однаково. В кожному з цих трьох типічних положень є богато варіантів.
Зображення рук у фотопортреті – одно із способів досягання більш повної і глубокої характеристики портретируємого. Положення рук визначається спільним задумом портрета, вираження обличчя. Руки, так, як і вираз очей і рота, повинні передати характер людини.
2.1.3. Вибір фону.
Фотографічний портрет є єдність основного об’єкту і фону. Передача фону на відбитку – це один із елементів зображувального рішення портрета.
Фон буває нейтральний і предметний, плоский і об’ємний, темний і світлий.Фоном можуть служити стіки павільйону.
При роботі з плоским фоном стоіть задача – не обнаружити на фотознімку матеріальність фона, його структуру і фактуру, а шляхом освітлення і оптичних ефектів зробити ілюзію його глибини і простору. Фон на знімку не повинен відвертати увагу від обличчя і фігури портретуємого. Його призначення краще виявний контур обличчя і фігури, фон не повинен бути яскравим. Кращим є однотоний тон (голубий, сірий, білий і др.).За допомогою світла його можно пом’якшувати.Тон фона залежить від задуму фотографа. Світлий фон гармонує з ярким заливаючим освітленням, сірий, голубий – з рівним, темний – з контрасним. Фон не повинен зливатися по тону з обличчям, а навпаки контрастувати з ним.
Тон фону залежить від задуму фотографа. Але важливо пом’ятати, що світлий фон гормонує з яскравим, заливним освітленням, сірий з рівним, спокійним і темний з контрасним. Інколи відповідним підсвітленням досягається поступовий перехід фону від світлого до темного. В цьому випадку найкращій ефект виходить, якщо освітлена частина обличчя розташована на світлому. Слід зупинитись ще на одному. Фон повинен зв’язати в одне ціле всі частини знімку, зображено фігуру чи об’єкт.
Завантажити реферат