Шпора по фінансах

Комітет з нагляду за страховою діяльністюорганізує функці­онування страхового ринку. Страхові компаніїзаключають угоди на страхування, прийма­ють страхові платежі й виплачують страхові відшкодування, інвес­тують тимчасово вільні кошти. Аудиторська палата організує незалежний фінансовий конт­роль. Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господар­ської діяльності суб'єктів господарювання і дають свої висновки сто­совно законності й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, достовірності бухгалтерської і фінансової звітності. Національний банк України є основним фінансовим інститутом у сфері грошового ринку. Саме він здійснює емісію грошей, які ви­ступають інструментом фінансових відносин, і регулює грошовий обіг у країні. Важливе завдання Національного банку — організація ефективного функціонування кредитної системи. Важливою його функцією в банківській системі є забезпечення проведення міжбанківських розрахунків та кредиту­вання комерційних банків, тобто він виступає банком банків. Міжбанківська валютна біржа проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку органі­зує функціонування ринку цінних паперів. Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Основне її призначення — організація функціонування вторинного ринку. Фінансові посередники на ринку цінних паперів виконують роль сполучної ланки між емітентами цінних паперів та інвесторами. Пенсійний фонд створений з метою акумуляції і раціонального розміщення коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Фонд соціального страхування та Державний інноваційний фонд виконують аналогічні функції відносно відповідних цільових фондів.

Фінансовий механізм і його суть, складові елементи, і їх характеристика.

Финансовый механизм представляет собой систему действия финансовых рычагов, выражающуюся в организации, планировании и стимулировании использования финансовых ресурсов. Организация финансового механизма — это система мер, на­правленных на рациональное сочетание труда, средств производ­ства и технологии в процессе управления финансами. К организационным процедурам относятся: создание органов управления финансами, построение структуры аппарата управле­ния, разработка методик, инструкций, норм, нормативов и т. п. Организация финансового механизма отражает также тесную взаимосвязь между системой финансовых рычагов и финансовыми ресурсами. Эта взаимосвязь выражается через координацию и регу­лировании. Координация в финансовом механизме означает согласованность работ всех звень­ев системы механизма, аппарата управления и специалистов. Регулирование в финансовом механизме означает воздействие ме­ханизма на финансовые ресурсы, посредством которого достигается состояние устойчивости финансовой системы при возникновении отклонений от заданных параметров. Планирование в финансовом механизме представляет собой процесс выработки плановых заданий составления графика их вы­полнения, разработку финансовых планов и финансовых программ, обеспечение их необходимыми ре­сурсами и рабочей силой, контроль за их исполнением. Стимулирование в финансовом механизме выражается в ис­пользовании финансовых стимулов для повышения эффективности производственного и торгового процессов. Финансовый механизм есть инструмент воздействия финансов на хозяйственный процесс, под которым понимается совокупность производственной, инвестиционной и финансовой деятельности хозяйствующего субъекта финансовому механизму присущи свои конкретные функции, а именно: 1) организация финансовых отношений; 2) управление денежным потоком, движением финансовых ресур­сов и соответствующей организацией финансовых отношений. Структуру финансового механизма составляют пять взаимо­связанных элементов: финансовые методы; финансовые рычаги; правовое обеспечение; нормативное обеспечение; информационное обеспечение. Фінансове регулювання як підсистема фінансово-кредитного ме­ханізму засновується на правовому регламентуванні розподільних відносин у суспільстві й на окремих підприємствах. Оскільки фі­нанси являють собою розподільні й перерозподільні відносини, то і зміст фінансових методів регулювання полягає в тому, що вони по суті є методами розподілу. Відомі два методи розподільних відно­син: сальдовий і нормативний. Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового (сальдо­вого) елемента в розподілі доходу. Нормативний метод розподілу полягає в тому, що всі елементи розподілу визначаються за нормативами, які встановлюються по відношенню до об'єкта розподілу. При сальдовому методі головне — виділення підсумкового елемента. У ньому повинні бути закладені стимулюючі функції, і вони мають реалізуватися на практиці. Якщо цього нема, то така модифікація сальдового методу не відповідає завданням фінансо­вого регулювання. При нормативному методі важливе встановлення оптимального співвідношення між нормативним регламентуванням та самостійніс­тю юридичних і фізичних осіб у витрачанні коштів. У складі фінан­сово-кредитного механізму створюється набір фінансових інстру­ментів, за допомогою яких здійснюється вплив на різні сторони су­спільного розвитку. Видами таких інструментів є податки, внески і відрахування. Конкретний склад фінансових інструментів постійно змінюється залежно від завдань фінансової політики. Чим ширше втручання держави у фінансову діяльність підприємств і населення, тим більше йому потрібно інструментів. Розширення самостійності підприємств в умовах переходу до ринкових відносин привело до звуження кола фінансових інструментів. Нині до них належать платежі в бюджет і фонди цільового призначення, а також аморти­заційні відрахування.

Сутність державного бюджету, його призначення.

Бюджет держави є дуже складним і багатогранним явищем у суспільстві. Як економічна категорія бюджет являє собою сукупність еконо­мічних відносин між державою, з одного боку, і юридичним та фі­зичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподі­лу ВВП з метою формування і використання централізованого фон­ду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. Відповідно до функцій держави виділяються і групи видатків бюджету: Права держави в розподілі ВВП засновуються на двох чинниках. По-перше, на виконанні нею зазначених суспільних функцій. По-друге, держава може брати участь у розподілі ВВП як один із суб'єктів його створення, виступаючи влас­ником засобів виробництва у державному секторі, тобто виконуючи підприємницьку діяльність. Правова характеристика бюджету пов'язана із його законодав­чим регулюванням, як у сфері бюджетних взаємовідносин, так і у сфері його складання і виконання як фінансового плану. Бюджет виступає документом, в якому подається розпис доходів і видатків, що затверджується у формі закону. Структура бюджету як фінансового плану характеризується скла­дом і питомою вагою доходів і видатків. Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в діяль­ності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою. За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету характеризує річну суму коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і проводиться фінансування видатків.