План.
1. Вступ.
2.Граничні величини та математичний метод.
3.Теорія граничної корисності
4.Теорія граничної продуктивності.
5.Формування неокласичного напрямку економічної думки.
6.Висновки
Вступ.
Протягом всієї історії людства, починаючи ще з часів античності, економічна думка розвивалась паралельно із розвитком економічних відносин, відбиваючи економічні інтереси своєї епохи, і тому не можна розглядати появу нових економічних теорій просто як перехід від простішого до більш складного, від неправильних та неточних поглядів до все більш довершених, оскільки разом із розширенням економічних знань, відбувались поява і розвиток альтернативних, не сумісних між собою теорій.
Жодна з економічних теорій не пояснює усіх особливостей економічної реальності. Кожна економічна теорія може лише з певною точністю пояснювати певні розділи економічної науки. Перш за все це повязано з методами досліджень, тобто теоретичним “інструментарієм” - певними припущеннями, які можуть бути застосовані лише у відповідних галузях науки і використання яких не має сенсу в інших.
Колосальне зростання виробничих потужностей та швидкий розвиток капіталістичного госоподарства- найхарактерніші риси економічного розвтку суспільства у ХІХ сторіччі. Звичайно, що поява нових ринкових відносин вимагає нових теоретичних засад для розуміння закономірностей функціонування економічної системи і вивчення взаємозвязків між економічними агентами, і саме ті зрушення, які відбулись у економічній структурі суспільства із появою капіталістичного господарства, пригорнули увагу економістів-теоретиків до вивчення механізмів функціонування ринку- нової економічної інституції, яка є основою капіталісичних економічнх стосунків.
Тому цілком природньо, що у останній третині ХІХ сторіччя виникає принципово новий напрям розвитку економічної теорії- неокласичний, який будувався на радикально нових теоретичних засадах- теоріях граничності. Розробкою цього напряму займалось декілька шкіл.
По-перше, неокласики подолали обмеженість класичного вчення про товар та ринкову ціну: класична теорія не розглядала ринкову поведінку споживачів товарних благ і тому не створила цілісного вчення про ринкову систему ведення господарства, цей пропуск заповнила австрійська (або віденська) школа політекономії, яка розробила концепції граничної корисності матеріальних благ, приписуючи головну роль в господарському розвитку ринку і першість у встановленні цін попиту покупців. Вивчаючи цей попит вони вперше сформували психологічні закони масової поведінки споживачів ринкових благ.
По-друге, засновник американської політекономії Джон Бейтс Кларк переглянув спадщіну класиків та доповнив концепцію граничної корисності споживання благ теорією граничної продуктивності праці та капіталу та протиставив її класичному вченню про додану вартість.
По-третє, концепції граничної корисності та граничної продуктивності факторів виробництва дозволили взяти за основу неокласичної теорії проблему ефективності ринкової економіки, тобто розглядати питання максимізації прибутку та корисності при мінімізації затрат на виробництво.
Створення та розробка теорії граничних величин були передумовою виникнення математичної школи в економіці. Саме граничні величини дозволили використовувати вищу математику, яка оперує такими величинами, для вирішення суто економічних проблем За допомогою математичних методів вдалось ввести та дослідити багато економічних функцій, що дозволяють кількісно обчислювати економічні процеси виробництва та споживання та механізми функціонування ринку. Такі методи дозволяють обчислювати оптимальні варіанти продуктивного використання виробничих можливостей при обмежених ресурсах.
Як і все принципово нове, неокласичний напрям отримав суперечливі відгуки сучасників. Так видатний український вчений Михайло Туган-Барановський у “Курсі політичної економії” доводить, що Австрійська психологічна школа дає своєю теорією корисності та побудованою на ній теорії цінності вичерпне пояснення усіх явищ, повязаних із цінністю, а Йозеф Шумпетер відзначив, що теорії граничності користуються науковим визнанням та увагою. Не дивно, шо при цьому теорії цінності та граничної продуктивності активно критикувались зі сторони прихильників теорії марксизму осільки доводии неправильність трудової теорії вартості.
Граничні величинита математичний метод.
Одночасно із входом до економічної термінології понять граничних величин, відбувалось поступове залучення до теоретичного інструментарію економіки математичних методів. Слід підкреслити, що не сама теорія граничної корисності, а маржиналізм як такий надали математиці лідуючої ролі в економічній науці після 1870 року. Вирішуюча роль поняття про граничну заміну у новому економічному аналізі пояснюється появою у явному вигляді математичної аргументації, тобто суто економічні процеси набувають вигляду математичних функцій.
Не зважаючи на те, що економісти австрійської школи, виходячи із методологічних передумов, заперечували проти використання математики як економічного інструменту, посилаючись на те, що це заважає розумінню самої суті таких феноменальних явищ як цінність, рента та прибуток. Проте поза цим винятком всі економісти того пріоду мали щонайменше середню математичну підготовку.
Математичні операції, які використовувались економістами того часу обежувались простими диференційнми обчисленнями. При цьому економічні функції вважались диференційованими та неперервними. Оптимальний стан описувався максимальним або мінімальним значенням певного показника при відповідних значеннях функції. Гранчні значення це не що інше як похідна функції, що виражає певний економічний процес. Так за допомогою похідної формалізуються поняття граничних витрат, граничного доходу, граничного продукту, граничного прибутку тощо. Наприклад, гранична корисність у математичному виразі має вигляд першої похідної від функції корисності (яка виражає залежність сукупної корисності від кількості спожитого блага) по кількості цього блага. Іншими словами математичний вираз граничної корисності показує, що це поняття виражає зміну сукупної корисності, або її приріст при зміні споживання блага на одиницю.
Для функцій із декількома змінними, як наприлад виробнича функція, яка має змінні капітал і праця, граничний аналіз здійснюється за допомогю частинних похідних.
Крім того такий аналіз економічних процесів наочно показує причини існування економіки як явища: відносна рідкість благ та ресурсів для їх вироблення обумовлює існування альтернативних можливостей використання обмеженої кількості ресурсів для отримання певного продукту та альтернативні шляхи задоволення потреб при обмеженому бюджеті. Ці положення про альтернативну вартість є вихідними засадами сучасної економічної теорії: не можна задовольнити потреби одного без нанесення шкоди іншому та неможливо виробити додаткову одиницю одного блага щоб не пожертвувати при цьому виготовленням певної кількості іншого. За допомогою граничних величин питання про оптимізацію виробництва та споживання набуває точного математичного виразу .
Завантажити реферат