Основні напрямки фінансового аналізу

При здійсненні процесу реалізації продукції (робіт, послуг) на рахунки надходять грошові кошти у вигляді виручки від реаліза­ції. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльно­сті підприємства: від цінних паперів, від вкладання коштів на де­позитні рахунки, від здавання майна в оренду тощо.

Але підприємство розпоряджається лише певною частиною тих грошових коштів, що надійшли. Наприклад, податок на до­дану вартість, мито, суми акцизного збору підприємство повинне перераховувати до бюджету. Інша частина спрямовується на за­міщення засобів, авансованих в основний та оборотний капітал підприємства, на виконання зобов'язань перед бюджетом, здійс­нення відрахувань у позабюджетні фонди та ін. Частина грошо­вих надходжень, що залишається після здійснення всіх обов'яз­кових відрахувань, являє собою валовий та чистий дохід, прибу­ток. Фінансові ресурси — це грошові кошти у формі грошових фондів (статутний фонд, фонд оплати праці, резервний фонд) та у нефондовій формі (використання грошових коштів для виконан­ня фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими кампаніями і т. д.). Основними джерелами фінансових ресурсів підприємств є власні і залучені кошти.

Перехід на ринкові умови господарювання, існування підпри­ємств з різними формами власності потребує нових підходів до формування фінансових ресурсів.

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання, оптимальне співвідношення структури джерел їх формування ви­значають ринкову та фінансову стійкість підприємства, його пла­тоспроможність і ліквідність, ділову активність, конкуренто­спроможність.

Від величини фінансових ресурсів, рівня забезпеченості та ра­ціонального їх використання залежить формування виробничого потенціалу, забезпечення поточної діяльності, зростання обсягів виробництва і реалізації, соціально-економічний розвиток під­приємства.

Тому на сьогодні фінансовий аналіз є особливо актуальним, оскільки він вивчає всю сукупність фінансових ресурсів, яка ха­рактеризується визначеною системою показників їх наявності, розміщення та використання.

Крім цього, фінансовий аналіз являє собою систему знань про методи і організаційні форми його проведення. Тому оволодіння знаннями з фінансового аналізу полягає не лише у вивченні фі­нансових ресурсів та їх потоків, але й методики цієї науки. При­чому для підготовки фахівців вивчення методики має першочер­гове значення.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

— вивчення теоретичних основ фінансового аналізу;

— загальна оцінка фінансового стану підприємства (оцінка складу і структури джерел фінансових ресурсів, аналіз джерел власних і позикових коштів, аналіз кредиторської заборгованості;

оцінка складу та структури активів, їх стану і руху, аналіз основ­ного та оборотного капіталу, аналіз дебіторської заборгованості);

— аналіз ринкової стійкості підприємства;

— аналіз фінансової стійкості (аналіз абсолютних та віднос­них її показників, оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпе­чності);

— аналіз платоспроможності та ліквідності;

— аналіз грошових потоків;

— аналіз ефективності використання капіталу (аналіз прибут­ковості, обертання оборотних коштів, дослідження ефекту фінан­сового важеля);

— оцінка кредитоспроможності підприємства;

— оцінка виробничо-фінансового лівериджу;

— аналіз ділової активності підприємства;

— прогнозування фінансових показників підприємства;

— аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств і пошук шляхів запобігання банкрутству;

— стратегічний аналіз фінансового ризику та пошук шляхів нового зниження.

Вирішення зазначених завдань сприяє удосконаленню управ­ління підприємством, поліпшенню його економіки, підвищенню ринкової та фінансової стійкості, платоспроможності і ліквіднос­ті, забезпеченню його конкурентоспроможності і взагалі успіш­ній рентабельній життєдіяльності.

Перехід економіки України до ринкових відносин викликав відповідні зміни в окремих галузях знань. Відбувся розподіл бух­галтерського обліку на фінансовий та управлінський, який, в свою чергу, обумовив відповідний розподіл фінансово-госпо­дарського аналізу (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Види фінансово-господарського аналізу

Залежно від того, яка інформація використовується у фінансо­вому аналізі, якими є мета та об'єкти дослідження, суб'єкти ко­ристування результатами аналізу, розрізняють два його види:

— зовнішній аналіз — базується на звітних даних, що підля­гають опублікуванню; базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, що є надбанням всього підприємства;

— внутрішній аналіз — використовує всю достовірну інфор­мацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства та його підрозділів.

Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за да­ними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку і рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв'язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність підприємства.

Задачі зовнішнього фінансового аналізу визначаються ін­тересами користувачів аналітичного матеріалу.

До основних задач зовнішнього фінансового аналізу можна віднести:

— оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства;

— аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства;

— аналіз ліквідності та платоспроможності;

— досліджування динаміки дебіторської та кредиторської за­боргованості;

— аналіз ефективності вкладеного капіталу;

— оцінювання матеріального стану підприємства;

— аналіз валюти бухгалтерського балансу.

Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує причини фі­нансового стану, що склався на підприємстві, ефективність вико­ристання основних та оборотних засобів, взаємозв'язок показни­ків обсягу, собівартості і прибутку. Результати внутрішнього фі­нансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства.

Мета внутрішнього фінансового аналізу полягає в забезпечен­ні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні вла­сного та позикового капіталу так, щоб створити умови для нор­мального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства.

Користувачів фінансового аналізу можна поділити на три гру­пи (рис. 1.4).