Основні напрямки фінансового аналізу

З М І С Т

1. Основні напрямки фінансового аналізу, їх економічна суть

2. Спосіб ланцюгових підставок у фінансовому аналізі

3. Задача № 2

Література

1. Основні напрямки фінансового аналізу, їх економічна суть.

З переходом України до ринкових відносин відбувається ре­формування бухгалтерського обліку, розподіл його на фінансо­вий та управлінський. Ця перебудова не могла не вплинути і на науку «економічний аналіз».

У сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансово-господарської діяльності поділяється на фінан­совий та управлінський (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Схема розподілу аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фі­нансово-господарської діяльності.

Під терміном «аналіз фінансово-господарської діяльності» слід розуміти єдиний цикл повної аналітичної роботи на мікрорівні.

У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформу­вання бухгалтерського обліку у фінансовий та управлінський, фі­нансовий аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає од­ним з головних інструментів управління діяльністю підприємств.

В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фі­нансовими ресурсами суб'єктів господарювання.

Для того, щоб підприємство мало змогу вижити в умовах жор­сткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним, керівниц­тву необхідно володіти методикою фінансового аналізу, мати пе­вну інформаційну базу для його проведення та відповідних кваліфі­кованих робітників для реалізації цієї методики на практиці.

Фінансовий аналіз є одною із найважливіших функцій управ­ління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання в ринковій економіці.

Суб'єкт господарювання здійснює свою виробничо-торговель­ну діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Ринкові регулятори разом із конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, що примушує виробника враховувати інтереси і попит споживача. Господарюючі суб'єкти вступають між собою в конкурентні відносини. Той, хто програє, стає банк­рутом. Щоб цього не сталося, господарюючий суб'єкт повинен завжди постійно слідкувати за ситуацією на ринку, забезпечувати собі високу конкурентоспроможність.

Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу жорсткої конкурентної боротьби, є зміни технології виро­бництва, комп'ютеризація обробки економічної інформації, не­скінченні нововведення у податковому законодавстві, постійні зміни процентних ставок і курсів валют на тлі тривалої інфляції.

За цих умов перед керівництвом підприємств постає багато проблемних питань. Серед них:

— якою повинна бути стратегія підприємства для успішного його функціонування?

— якою повинна бути тактика підприємства для досягнення стратегічної мети?

— як підвищити ефективність управління матеріальними, тру­довими і особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально ор­ганізувати прибуткову діяльність підприємства?

— що треба робити для того, щоб у підприємства були стійке фінансове становище, висока платоспроможність і ліквідність?

— як досягти фінансової стабільності та фінансової стійкості підприємства?

— як зробити підприємство конкурентоспроможним в умовах ринку, панування конкуренції?

На ці та інші життєво важливі питання може дати відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, який є одним з інструментів до­слідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності під­приємства, за допомогою якого відбувається раціональний роз­поділ матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Серед матеріальних, трудових і фінансових ресурсів перше місце посідають фінансові, оскільки вони є єдиним видом ресур­сів підприємства, що трансформується в будь-який інший вид у мінімальний термін.

Кожен господарюючий суб'єкт для проведення своєї діяльно­сті повинен мати певні фінансові ресурси, які формуються за ра­хунок власних і прирівнених до них позикових коштів.

За рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу засобів суб'єкта господарювання.

Кругообіг засобів (коштів) здійснюється за схемою, наведе­ною на рис.1.2

Рис. 1.2. Схема кругообігу коштів підприємства

Для того, щоб розпочати виробництво, необхідні гроші (стадія фінансування). За ці гроші купуються необхідні складові виробничого процесу — машини, устаткування, сировина, матеріали, приймаються на роботу робітники (стадія купівлі засобів і пред­метів праці, прийом на роботу і підготовка відповідних робітни­ків). Далі здійснюється безпосередньо виробничий процес (стадія виробництва продукції і формування її собівартості). Коли виро­блено готову продукцію, її продають (стадія реалізації товару). Після продажу продукції отримують гроші, але не ті, які були на стадії фінансування, а гроші нові. Тут відбувається процес фор­мування фінансових результатів підприємства, їх розподіл. Одна частина спрямовується на подальший розвиток виробництва, ін­ша — на накопичення і т. д., залежно від того, яке підприємство, якої форми власності, яка його основна діяльність. Ці процедури можна віднести до стадії формування і розподілу фінансових ре­зультатів.

З усіх видів ресурсів першочергове значення мають фінансові ресурси.

Фінансовий аналіз являє собою систему способів накопичен­ня, опрацювання, трансформації та використання інформації фі­нансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності госпо­дарюючого суб'єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції.

Зміст і цільовий напрям фінансового аналізу полягає в оціню­ванні результатів діяльності та фінансового стану господарюю­чого суб'єкта, у виявленні можливостей підвищення ефективнос­ті його функціонування за допомогою раціональної фінансової політики.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити бан­крутства господарюючого суб'єкта, треба добре знати, як управ­ляти фінансовими ресурсами і якою повинна бути фінансова по­літика.

Кожна наука має свій предмет. Предмет науки відповідає на запитання: «Що вивчає ця наука?». Предметом науки «фінансо­вий аналіз» є фінансові відносини, фінансові ресурси та їх потоки в єдиному виробничо-торговельному процесі.

Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління, кровотворною системою будь-якого бізнесу, яка забезпечує ус­пішне існування підприємницької діяльності.

Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають ефектив­ність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і рухом коштів закінчується кругообіг засобів господарюючого суб'єкта, оборот всього капіталу підприємства (рис. 1.2). Головна роль тут належить фінансовим ресурсам. Фінанси на рівні підприємства виражають грошові відносини, пов'язані з первинним розподілом вартості суспільного продукту, формуванням і використанням грошових доходів та децентралізованих фондів .

Спочатку на підприємстві грошові засоби формуються в про­цесі утворення статутного фонду. Далі вони інвестуються для за­безпечення, розширення і розвитку виробництва, для забезпечен­ня фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкта. Так підприємства мають можливість займатися виробничою і збутовою діяльністю, отримувати від неї доходи. Кошти підпри­ємства зберігаються на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах. Незначна частина коштів знаходиться у касі підприємства.