Зміст
Вступ
Розділ 1. Безготівкові розрахунки і їх роль в господарському обороті України .
1.1. Зміст грошового обороту
1.2. Сфери грошового обороту .
1.3. Безготівковий грошовий обіг .
1.3.1. Суть, основи організації та народногосподарське значення безготівкових розрахунків
1.3.2. Поняття системи безготівкових розрахунків
1.3.3. Принципи організації безготівкових розрахунків .
1.3.4. Способи безготівкових розрахунків .
1.4. Форми безготівкових розрахунків
1.4.1. Розрахунки платіжними дорученнями
1.4.2. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
1.4.3. Розрахунки чеками .
1.4.4. Розрахунки акредитивами .
1.4.5. Розрахунки платіжними вимогами
1.4.6. Інкасові доручення (розпорядження)
Розділ 2. Організація безготівкових розрахунків підприємств України на прикладі ВАТ “Гумотехніка”
2.1. Економіко – організаційна характеристика ВАТ “Гумотехніка”
2.2. Особливості організації безготівкових розрахунків в ВАТ “Гумотехніка”
2.3. Вексель як інструмент безготівкових розрахунків
2.3.1. Історія розвитку .
2.3.2. Правове забезпечення
2.3.3. Види векселів та операції з ними .
Розділ 3. Шляхи удосконалення безготівкових розрахунків в господарському обороті України
Висновки .
Список використаних джерел .
Додатки .
Вступ
|
Сьогодні економіка України потребує швидких структурних та технологічних перетворень при одночасному вдосконаленні механізму безготівкових розрахунків, так як сучасний її стан характеризується розладом платіжно–розрахункової системи та платіжною кризою. Своєчасна і повна сплата доставленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, інших боргових зобов’язань є однією з головних передумов та ознак ефективності функціонування економіки в цілому і кожного його суб’єкта окремо.
Від стану безготівкових розрахунків, своєчасного і повного надходження від платників коштів залежить стан грошового обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальний стан населення. В період економічної кризи порушується система безготівкових розрахунків, збільшується попит на готівку та кредит банків. Крім того, лібералізація цін ускладнила формування кредитних процесів банків, негативно вплинула на проведення безготівкових розрахунків. Таким чином, в сучасних умовах, коли спостерігається зниження рівня платоспроможності підприємств, порушення товарного і грошового обігу, неефективність діючого механізму розрахунків між підприємствами, який не стимулює їх до своєчасного виконання платежів, необхідно не тільки технічно здійснювати розрахункові операції, але і вдосконалювати організацію безготівкових розрахунків.
Беручи до уваги вищенаведене, актуальність даної роботи очевидна.
Метою дипломної роботи є вивчення організації безготівкових розрахунків і шляхів їх удосконалення.
Виходячи з зазначеної мети задачами дипломної роботи є розгляд сутності та принципів безготівкових розрахунків, вивчення документообігу при використанні різних форм безготівкових розрахунків, виявлення шляхів удосконалення безготівкових розрахунків. Об'єктом дослідження даної роботи є ВАТ “Гумотехніка”.
Методи, які були використані при роботі на дипломною роботою: статистичний, аналітичний, порівняльний, графічний, економіко-математичний (програмний пакет Microsoft Excel).
При написанні дипломної роботи був використаний статистичний, аналітичний матеріал, дані фінансової і бухгалтерської звітності; також використовувалася як періодична література, книги, так і законодавчі, нормативні і інструктивні матеріали, що стосуються даної теми.
Розділ 1. Безготівкові розрахунки і їх роль в господарському обороті України
1.1. Зміст грошового обороту
В національній економіці відбувається безперервний кругооборот доходів і продуктів, який опосередковується відповідним оборотом грошей. Грошовий оборот — це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. Грошовий оборот — це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві [31].
У процесі руху доходів і продуктів (товарів і послуг) виникають взаємопов'язані, але протилежні за напрямком товарні і грошові потоки.
У розвинутому ринковому господарстві грошовий оборот не може здійснюватися без участі й активної ролі банків. Банки стають необхідними посередниками у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, організаціями, установами та окремими фізичними особами [17].
Банк є найважливішим грошово-кредитним інститутом суспільства, в якому створюються і зберігаються гроші. Гроші проходять через банки в міру здійснення платежів. Побудуємо модель грошового обороту, що описує потік товарів і послуг, якими обмінюються підприємства (фірми) і населення, збалансований контрпотоком грошових платежів, які здійснюються при цьому обміні. Товарні потоки закономірно створюють зустрічний рух грошових коштів — як у національній, так і в іноземній валюті [31].
Базова модель грошового обороту (рис.1.1.) включає в себе:
- ринки ресурсів і продуктів;
- банки;
- суб'єкти народногосподарського обороту — підприємства і населення.
Потоки товарів і послуг на цьому малюнку спрямовані за годинниковою стрілкою; потоки грошових платежів — проти годинникової стрілки. У базовій моделі допускається, що всі ресурси належать населенню (хоча насправді йому належить тільки один ресурс — робоча сила).
Банк є вихідним і кінцевим пунктом моделі, через який здійснюється кругооборот готівки і безготівкових платежів, тому банки зображені в центрі малюнка. Потоки економічних ресурсів, з одного боку, і грошовий потік доходів та споживчих витрат, з іншого здійснюються одночасно. Будь-які затримки, крім тих, які викликані продажем товарів у кредит, створюють ситуацію неплатежів, що загрожує дезорганізацією народногосподарського обороту [31].
Базова модель грошового обороту дає загальне уявлення про функціонування національної грошової системи. Альтернативою грошового обороту є неефективний бартерний обмін. Криза неплатежів сприяє розширенню прямого безгрошового обміну товарами і послугами [28].
Рис.1.1. Базова модель грошового обороту.
Складнішою модель грошового обороту буде тоді, коли в ній враховуватимуться заощадження, інвестиції, фінансові ринки, державний сектор, а також міжнародні економічні зв'язки [31].