Бюджетна реформа відбувається упродовж усіх років незалежності України, і якщо зробити ретельний порівняльний аналіз у часі, то виявиться, що це одна з радикальних реформ, яка має реальні результати. Ці результати вже сьогодні позитивно впливають на економічне зростання та розв'язання соціальних проблем.
Якщо у 1998 році дефіцит бюджету становив 2,1% ВВП, то у 2000 році бюджет виконано з перевищенням доходів над видатками. Якщо у 1998 році обсяг заборгованості із соціальних виплат сягав понад 3 млрд. гривень, то на кінець 2000 року вона зменшилася до 1 млрд. гривень, або у 3 рази. Більшість цієї заборгованості буде погашена поточного року, можливо, за винятком чорнобильських виплат, які планується остаточно погасити наступного року. І все це відбувалося на тлі того, що зменшувалося податкове навантаження на економіку. Якщо у 1998 році частина податкових вилучень у ВВП становила 21,3%, то у 2000 році — 17,9%. А кожний відсоток — це майже 2 млрд. гривень, які частково компенсувалися неподатковими надходженнями та скороченнями видатків.
Отже, шлях, який пройшла бюджетна система за останні 4—5 років, безпрецедентний. Одночасно розв'язувалися три взаємопротилежні проблеми:
— зниження податкового навантаження на економіку;
— зниження і ліквідація дефіциту, а отже, і зупинення зростання державного боргу;
— скорочення заборгованості як індикатор того, що система стає збалансованою.
Здійснити це можна було лише за рахунок низки структурних заходів, які були реалізовані відповідно до рішень Президента України, Верховної Ради та Уряду України.
Серед цих структурних заходів слід відзначити:
— запровадження нової бюджетної класифікації;
— запровадження щомісячного планування бюджету;
— взяття на контроль відповідності зобов'язань, що беруться розпорядниками коштів, встановленим асигнуванням;
— концентрацію видатків державного бюджету у меншої кількості головних розпорядників, що дає оптимізацію та економію;
— запровадження нових підходів до складання проекту бюджету на основі аналізу запитів;
— включення до бюджету позабюджетних коштів та ряд інших.
Бюджетний процес починає формуватися у конкретних нормативних та інструктивних документах, що надає йому спадковості й стабільності і фактично є ознакою створення власної національної бюджетної системи.
До важливих структурних кроків слід віднести створення Державного казначейства, що дало можливість поступово взяти під контроль держави усі ресурси бюджету і позабюджетних фондів.
Значний обсяг роботи було проведено з удосконалення нормативно-правової бази, пов'язаної з усіма аспектами управління державним боргом. Зокрема, у 2000 році Кабінетом Міністрів України було схвалено Концепцію державної боргової політики на 2001—2004 роки, де вперше визначено середньострокову стратегію України у сфері управління державним боргом та ключові засади реалізації ефективної політики.
Окремо слід сказати про реформу міжбюджетних відносин. Це одна з найважчих, політично і соціальне чутливих сфер бюджетної політики. Ця чутливість зумовлюється залежністю міжбюджетних відносин від організації влади й адміністративно-територіального устрою, а також тим, що місцеві бюджети — це соціальні бюджети і вони забезпечують найнагальніші повсякденні потреби населення. Так, видатки на соціальні програми ставлять 80% обсягу місцевих бюджетів. Із цих бюджетів фінансується практично уся дошкільна й шкільна освіта, первинна та значна частка спеціалізованої медичної допомоги, більша частина соціального захисту населення. Така соціальна І структура місцевих бюджетів потребує їх стабільності й прогнозованості, і чіткого розподілу функцій і повноважень, включаючи закріплення доходів. Починаючи з бюджету на 2000 рік за місцевими бюджетами у повному обсязі закріплено найвагоміші загальнодержавні податки і збори: прибутковий; податок з громадян, плату за землю, плату за торговий патент на деякі види і підприємницької діяльності тощо. Ці надходження у обсязі доходів загального фонду місцевих бюджетів на 2000 та 2001 роки становлять майже 70%.
Кроком до прозорості міжбюджетних взаємовідносин стало застосування формульного підходу до розрахунку міжбюджетних трансфертів і запровадження автоматичного механізму їх перерахування.
Створюється система, здатна залучити потенціал регіонів для досягнення загального економічного зростання. Це дає і відчутні ресурсні зрушення для місцевих бюджетів. Якщо у 1994 році питома вага місцевих бюджетів у зведеному бюджеті становила 26%, то вже у 2001 році — 37%, а у 2002 році планується довести її до 40%.
Воднораз досить швидкі темпи реформування бюджетної системи в останні роки виявили низку системних проблем, на яких доцільно зупинитися.
Бюджетне законодавство
Верховна Рада України 21 червня 2001 року прийняла новий базовий Закон, що визначає законодавчу основу бюджетного процесу, — Бюджетний кодекс України. Не можна сказати, що це ідеальний документ і що він вирішує усі питання. Насамперед питання, пов'язані, зокрема, з розмежуванням повноважень між законодавчою та виконавчою владою. Але це конче потрібний документ для формування бюджету на наступні роки.
Друга проблема, пов'язана із законодавством, — це проблема невідповідності обсягу видатків, які має здійснювати держава згідно з чинним законодавством, і обсягу видатків, який вона справді може здійснювати, виходячи з наявної податкової системи, розвитку економіки та макроекономічних параметрів.
Економічні інтереси держави і соціальна політика вимагають негайного перегляду і скасування актів законодавства, які прийняті без урахування фінансових можливостей держави. Інакше ми ніколи не зможемо досягнути збалансованості державних фінансів. Ці кроки можуть бути непопулярними, але їх необхідно робити якомога швидше, оскільки це дасть змогу прискорити темпи зменшення податкового навантаження.
Взаємовідносини бюджету з реальним сектором економіки
Відносини бюджету з реальним сектором економіки будуються за трьома каналами:
— через податкову систему;
— через грошово-кредитну систему;
— шляхом прямого фінансування з бюджету окремих виробничих галузей.
Бюджет може і повинен стати інструментом підтримки економічного зростання тільки за умови зняття проблеми державного боргу. Міністерство фінансів сумлінно розраховується з Національним банком і тим самим сприяє підтримці стабілізації курсу гривні, розширює можливості банківської системи щодо кредитування реального виробництва. Звичайно, ці кошти можна було б через бюджет використати на підтримку окремих галузей чи виробництв. Але добре відомо, що такий спосіб використання коштів суттєво менш ефективний, ніж через кредитування.
У 2000 році значною мірою завдяки збалансованій бюджетній політиці кредитні ресурси в економіку збільшилися на 61,6%, обсяг пільг і звільнень від оподаткування становив майже 32,8 млрд. гривень. Усе це видатки розвитку, оскільки це за своєю суттю є бюджетною підтримкою реального сектору.
Ефективність видатків