По характеру дії на живі організми забруднення ділять на п'ять груп:
1) загальносоматичні, які викликають отруєння всього організму (оксид вуглецю, ціанисті сполуки, свинець, ртуть, бензол, миш'як та його сполуки та інші);
2) дратівливої дії, які викликають подразнення органів дихання та слизисті оболонки (хлор, аміак, сірчаний газ, фтористий водень, оксиди азоту, озон, ацетон та інші);
3) сенсибілізуючі, які діють як алергени (формальдегід, різноманітні розчинники та лаки на основі нітросполук та інші);
4) канцерогенні, які викликають злоякісні пухлини (3, 4-бензапірен, нікель та його сполуки, аміни, оксиди хрому, азбест, радон та інші);
5) мутагенні, які приводять до змін спадкової інформації (свинець, марганець, радій, уран та інші).
Хімічно інертні (нетоксичні) забруднення, проникаючи в живі організми, при відповідних концентраціях, вони можуть викликати подразнення та накопичуватись в дихальних шляхах, так як вони мають погану розчинність в біологічних середовищах. В основному це пил металів та їх оксидів (чавун, сталь, алюміній), пластмас, деревини, скляних та мінеральних волокон, а також карборунді сполуки та інші).
Енергетичні забруднення включають промислові теплові викиди, а також всі види опромінень та полів, які впливають на природне середовище (фізичні забруднення). Одна із особливостей енергетичних забруднень — обмеженість сфери їх активної дії. Так, якщо матеріальні забруднення в атмосфері чи гідросфері можуть розповсюджуватись на значні відстані від джерела їх утворення, то зона активної дії опромінень та полів невелика. Другою особливістю енергетичних забруднень, на відміну від матеріальних, є те, що вони в своїй більшості (за виключенням теплових та іонізуючих випромінювань) виявляють шкідливий вплив на біосферу лише під час їх виробництва і не акумулюються в природі. Тому енергетичні забруднення діляться на акумулюючі та неакумулюючі. В класифікації не показані біологічні забруднення, до яких відносяться всі види організмів, які появились в результаті діяльності людини і які наносять шкоду йому самому та живій природі. Це пояснюється тим, що в умовах підприємств автомобілебудування, металообробки, приладобудування, кораблебудування та при експлуатації судових силових установок вони не утворюються і практично відсутні.
Основними джерелами забруднення атмосфери є сталеливарні і чавуноливарні агрегати (при роботі яких викидаються в атмосферу оксиди вуглецю, азоту, сірки, пилу), нагрівальні печі, які працюють на рідкому та газоподібному паливі (пари, масла, аміак, ціанистий водень, пил), прокатні стани (пари кислот і масел, пил), зварювальні агрегати (аерозолі та шкідливі гази), травильні і гальванічні ванни, станки для обробки металу (металева і абразивна пилюка, тумани масел і емульсій), апарати нанесення покриттів (пари розчинників і аерозолі) та інші [2].Концентрація шкідливих речовин в вентиляційних викидах порівняно невелика, але об'єми вентиляційного повітря великі і тому в цілому кількість шкідливих речовин, які поступають в атмосферу залишається значною.
2. Огляд методів очистки газів
Підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферу, незалежно від часу введення їх в експлуатацію, повинні бути обладнані спорудами, обладнанням та приладами для очистки викидів в атмосферу та засобами контролю за кількістю та складом забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферу [4].
Очистка здійснюється за допомогою спеціальних газоочисних установок, які складаються із одного чи декількох газоочисних апаратів, допоміжного обладнання і комунікацій, які служать для уловлювання із вихідних газів та вентиляційного повітря шкідливих домішок.
Газоочисним апаратом називається елемент газоочисної установки, в якому здійснюється один із процесів уловлення твердих, рідких чи газоподібних речовин.
У відповідності з Правилами технічної експлуатації газоочисних та пиловловлюючих установок всі апарати за методами очистки ділять на шість груп(табл.2.1).
Таблиця 2.1
Класифікація газоочисних апаратів
Код групи |
Назва групи газоочисних апаратів |
Типи апаратів |
1 |
Суха інерційна очистка газів від пилу |
Гравітаційні |
Інерційні |
||
Центробіжні |
||
2 |
Мокра очистка газів від пилу, рідких та газоподібних |
Пустотілі |
Домішок |
Насадочні |
|
Барботажно-пінні |
||
Ударно-инерційні |
||
Центробіжні |
||
Турбулентні |
||
Зернисті |
||
3 |
Очистка газів методом фільтрації від пилу (туману) |
Волокнисті |
Тканинні |
||
Однозональні |
||
4 |
Електрична очистка газів від пилу та туману |
Двохзональні |
Електромагнітні |
||
Абсорбційні |
||
5 |
Хімічна очистка газів від газоподібних домішок |
Адсорбційні |
Хемосорбційні |
||
Термічні |
||
6 |
Термічна та термокаталітична очистка газів від |
Каталітичні |
Газоподібних домішок |