ЗМІСТ.
I. Вступ.
II. Структура природного середовища.
III. Джерела забруднення.
IV. Висновки.
V. Список використаної літератури.
I. ВСТУП.
Взаємовідносини між суспільством і природою, значно загострилися. Сталісність земної біосфери порушена, внаслідок екологічно непродуманої діяльності людства. Значна кількість природних, і переважна більшість екосистем, знаходяться в кризовому стані. Актуальними проблемами є: знищення лісів, виснаження родючих грунтів, опустелювання нових територій, знищення рибних ресурсів, забруднення повітря і води, що було підтверджено на конференціях ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), та Йоханесбурзі (2002 р.). Глобальний масштаб та світова значимість екологічних проблем, у наш час, загальновизнана. Загострення кризи може обернутись екологічною катастрофою, яка реально загрожує розвитку людства XXI ст. активна екологічна політика держави, усієї світової спільноти, спрямована на ліквідацію цієї загрози, та стабілізацію екологічної ситуації, є негайною потребою сучасності. На теперішній час, не одна країна не спроможна вирішити свої екологічні проблеми самостійно, або співпрацюючи з декількома країнами. Потрібні чіткі узгодження дій всіх країн, їх координація на міжнародно- правовій основі. Вирішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, що здійснюється на багатосторонній основі. Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей, створення міжнародних організацій, укладання офіційних договорів та угод, що координують спільні зусилля з охорони природи, а також діяльність міжнародних громадських партій та організацій, (“зелених”, “екологістів”).
Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища, займає одне з важливих місць у зовнішньо- політичному курсі України. Україна, як член ООН, є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і разом з іншими країнами світу продовжує активно працювати над завданнями щодо врятування нашої планети від екологічного лиха. Отже, на сучасному етапі розвитку людства, в час надвисокого рівня впливу на довкілля, з незавжди передбачуваними наслідками, екологічна освіта, виховання і культура громадян, визначають не лише сутність держави, але й благополуччя та здоров”я нації.
Аналіз стану навколишнього середовища свідчить про те, що в останні роки суттєвих позитивних зрушень в екологічній обстановці не сталося, а подекуди вона навіть погіршилась.
Певна тенденція до зменшення викидів в атмосферу, досягнута за рахунок зупинки деяких виробництв, що сталося в основному з економічних причин . Водночас, за данними спостереженнь Держкомгідромету до списку міст з найвищими рівнями забруднення повітря включені 13 міст України. Це Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Макіївка, Маріуполь, Дніпропетровськ, Горлівка, Єнакієве, Кривий Ріг, Слов’янськ, Дзержинськ, Ялта, Луганськ.
В одному лише Кривому Розі від стаціонарних джерел щорічно викидається в повітря 1,2 млн. т. забруднюючих речовин – десята частина всіх викидів в Україні; а загалом шкідливі викиди в атмосферу в Донецькій та в Дніпропетровській областях складають більше ніж половину від загального їх об’єму.
Одночасно в здоров’ї населення України в останні роки намітилася низка негативних тенденцій, багато з яких значною мірою пов’язані з незадовільною екологічною ситуацією.
За останні 15 років відзначається зростання захворюваності населення на злоякісні новоутворення тиреотоксикоз, цукровий діабет, психічні розлади, бронхіальну астму, виразку шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний бронхіт, серцево – судинні хвороби. Однією з головних причин такого зростання є, за науковими даними, катастрофічне погіршення екологічної ситуації в Україні.
II. СТРУКТУРА ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.
Забруднення навколишнього середовища призвело до появи раніше маловідомих або нових гострих та хронічних захворювань людини ,в основі яких лежать хімічні та фізичні антропогенні впливи.
У вузькому розумінні екологічні (екозалежні) хвороби – наслідок перетвореного людиною навколишнього середовища. В більш широкому значенні термін “екологічна хвороба” включає і географічну патологію і професійні захворювання у нашому “домі”, який ми змінили нашою ж діяльністю.
Будь-які ксенобіотики, потрапляючи в організм можуть включитися в обмін і призводити до більш чи менш тяжких наслідків. Сюди відносяться усі варіанти пошкодження мембран клітини, а також дистрофічні зміни. Зараз вже відомо, в яких субклітинних структурах концентруються ті чи інші мікроелементи: ядро – цинк, залізо, нікель; мітохондрії – залізо, цинк, фтор, магній; лізосоми – кадмій, ртуть, свинець; ядерце і центріолі – нікель; рибосоми – фтор, магній, нікель.
Існують певні труднощі у розшифруванні екологічних хвороб, особливо при тривалому, непостійному, змішаному та прихованому впливі ксенобіотиків.
Подальший розвиток цивілізації може відбуватися лише в поєднанні з законами природи, при усвідомленні людиною своєї справжньої ролі. Перед людством постало дуже нелегке завдання- сформувати і добровільно прийняти обмеження та заборони, що вимагає, в свою чергу, зміни багатьох стереотипів поведінки, механізмів економіки і соціального розвитку. На Землі мешкає понад 2 млн. видів живих організмів, які пристосувались до різноманітних умов існування. в будь-якому районі нашої планети, організми, які там мешкають, зазвичай взаємодіють з певними умовами існування: сприймають вплив середовища на себе та відповідно реагують на будь-які його зміни. Можна тільки дивуватися надзвичайній здатності організмів пристосовуватися до найекстремальніших умов життя на суходолі, у воді, під землею, у високогіррі чи в повітрі.
Широко вживаним є поняття “природне середовище”. Середовище- одно з основних екологічних понять. Воно охоплює весь комплекс природних тіл та явищ, з якими організм перебуває в безпосередніх чи непрямих взаємозв”язках. Природне середовище- вся сукупність природних та змінених діяльністю людини факторів живої та неживої природи, які можуть проявляти вплив на організм. Усі сили та явища природи, походження яких не пов”язане із життєдіяльністю сучасних організмів, становлять абіотичне середовище. Ті самі явища та сили природи, які своїм походженням забов”язані життєдіяльності нині наявних організмів, відносять до біотичного середовища.
Середовище, яке оточує живі істоти, складається з багатьох елементів. Вони по різному впливають на життєдіяльність організмів. Останні неоднаково реагують на різні фактори середовища. Окремі елементи середовища, що взаємодіють з організмами, називають екологічними факторами. Умови існування- це сукупність життєво необхідних факторів середовища, без яких живі організми не можуть існувати. Щодо організмів, вони виступають як екологічні фактори (світло, тепло, волога, повітря, грунти, навколишні організми та інше). Усі екологічні фактори класифікують на групи: абіотичне та біотичне. До абіотичних факторів належать усі елементи неживої природи, що діють на живий організм.
Завантажити реферат