ü Транспорт- споживач палива
ü Транспорт- джерело хімічного забруднення повітря
ü Транспорт- джерело шумового забруднення.
У місті Києві основним джерелом забруднення атмосферного повітря залишається автотранспорт, на частку якого припадає понад 80% усіх забруднень. Найбільш забрудненими викидами автотранспорту залишаються центральні райони міста. Так, у районі вул. Хрещатик – Майдан Незалежності – бульвар Шевченка концентрації діоксиду азоту перевищували гранично допустимі у 3,2 – 9,1 раз, пилу – у 5,0 – 14,3 рази, свинцю у 1,3 – 1,9 рази, сірчистого газу – у 1,4 – 2,8 рази, бензолу – у 10,7 – 19,4 рази, формальдегіду – у 3,2 – 8,5 рази.
Близько 20% забруднюючих промислових речовин є мутагенами, які загрожують спадковості людини. За рік в повітря Південно – Східного регіону потрапляє 483 кг шкідливих домішок на одну людину. В цілому в нашій країні на людину припадає по 285 кг шкідливих речовин за рік. І як наслідок – підвищується кількість захворювань (серцево-судинних, онкологічних та інших).
Найбільший вклад у забруднення природного середовища вносять теплові електростанції. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води промисловістю і 46% повітря. Вони викидають сполуки сульфіду, карбону і нітрогену, споживають велику кількість води (50% і більше водогону), для отримання 1кВт.години енергії, теплові електростанції витрачають 3л. води (атомні- ще більше, 6-8л.). Стічні води теплових електростанцій забруднені і мають високу температуру, що створює не тільки хімічне, але й теплове забруднення водоймищ.
Найбільш небезпечним у хімічній промисловості є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору тощо. Антропогенна міграція хімічних елементів, стала основним чинником змін у навколишньому середовищі. Природне надходження хімічних елементів з надр, ледве досягає 1% від антропогенних надходжень. Якщо приріст світового виробництва сталі залишиться на сучасному рівні (близько 5% на рік), то вміст оксидів заліза в грунті та воді через 50 років подвоїться. За цей час, за відсутності регулювальних заходів, концентрація свинцю в навколишньому середовищі зросте у 10 разів, ртуті у 100 разів, миш”яку у 250 разів. Зазначено, що вміст свинцю в кістках сучасної людини, приблизно в 50 разів вищий, ніж у рештках наших давніх пращурів, а концентрація ртуті в сьогоднішніх організмах у 100-200 разів перевищує її вміст у грунті, природних водах і повітрі.
Металургійні підприємства характеризуються високим рівнем споживання ресурсів і великою кількістю відходів. Серед них: пил, оксид вуглецю, сірчаний ангідрид, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (зокрема бензпірін). Металургійна промисловість використовує багато води, яка забруднюється в процесі виробництва.
Дуже велика кількість забруднюючих речовин потрапляє в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільшу шкоду приносить використання пестицидів-щорічно їх у світі застосовується 4 млн. тон, але врешті- решт, тільки 1% досягає мети, тобто безпосередньо впливає на шкідників сільськогосподарських культур. Решта шкодить іншим організмам, вимиває грунт і водойми, вивітрюється. Ефективність використання пестицидів постійно знижується через звикання шкідників до них, і для того, щоб досягнути попередніх результатів, потрібна ще більша їх кількість. До того ж, пестициди, які пригнічують розмноження комах одних видів, нерідко викликають інтенсивне розмноження популяцій комах, які мали до цього малу численність, через те, що отрутохімікати сильніше впливають на ворогів шкідників, ніж на них самих. При розкладанні пестицидів у грунті, воді й рослинах, часто утворюються ще більш стійкі токсичні метаболіти. Пестициди та їхні метаболіти, ефективно переносяться по харчовим ланцюгам, накопичуючись у кінцевих частинах. У наслідок цього, щорічно в світі фіксується 0,5 млн. випадків отруєння пестицидами. Значне забруднення грунтів, а потім і сільськогосподарських культур, пов”язано з використанням мінеральних добрив, гіпсу і фосфоритів. Значні локальні забруднення дають великі тваринницькі комплекси: в навколишнє середовище потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких часто містяться сальмонели та яйця гельмінтів.
Грунти є основним чинником збереження та кумуляції в природі стійких у навколишньому середовищі токсичних сполук. Останні можуть брати участь у кругообігу речовин у природі, надходячі з грунту в рослини, підземні води, відкриті водоймища, з рибою, водою та рослинами – до організму тварин і людини.
Присутність в угноєному грунті здатних до розмноження мікроорганізмів може бути шкідливою для людини. Бактеріальні, паразитарні та вірусні захворювання можуть виникати і поширюватися внаслідок стікання або просочування рідкого гною, побутових стічних вод на поверхню води, або фільтрації їх у водні пласти. Через грунт можуть поширюватись збудники холери, сальмонельозу, дизентерії, черевного тифу, лептоспірозу, ботулізму та інші.
Дуже небезпечним джерелом забруднення грунтів є забруднення радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. га грунтів у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. га орних земель, 3,5 млн. га лісів. Найбільші площі радіоактивного забруднення цезієм – 137 в Житомирській області (70%) та в північних районах Київської області (15%). Зараз основний внесок у радіоактивне забруднення створює цезій – 137. Високий рівень забруднення стронцієм – 90 та плутонієм – 239 зафіксовано, в основному, вмежах 30-кілометрової зони ЧАЕС, хоча є відомості про наявність окремих “плям” різної конфігурації і розміру за її межами.
Значні забруднення дає целюлозно- паперова промисловість. За об”ємом забруднених стоків вона займає перше місце (більше 15%). Питомі витрати води становлять 300-500 куб.м. на 1т. продукції. У стічних водах підприємств цієї промисловості нараховується більше 500 компонентів, причому ГДК визначено лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять сполуки сульфуру, хлору, розчинна органіка.
Нові заводи електронної промисловості виробляють таку продукцію, для отримання якої, потрібна особливо чиста сировина. Чистота виробів також повинна бути дуже високою. Це робить необхідним багаторазове очищення сировини, а повторне використання води, стає неможливим. Не випадково в 1984р. Агенція з охорони навколишнього середовища США, включила території 19-ти найбільш наукових компаній у список у список найбільш забруднених місць у країні. Першим у ньому зазначено район Силіконової долини (південне узбережжя затоки Сан-Францисько), де зосереджено центри електронної й аерокосмічної промисловості.
Наприклад,виробництво комп”ютерів потребує енергії і води. Особливо енерго- і водомістким є виробництво силіконових напівпровідників, з яких виготовляють комп”ютерні чіпи. Один великий завод з виробництва напівпровідників, який виготовляє 5000 8-дюймових платна тиждень, може споживати стільки ж електроенергії і води, як невелике місто.
Завантажити реферат