Морфологічні – це однакові звукові комплекси, що утворюються при відмінюванні та дієвідмінюванні.
У контексті омоніми виконують стилістичні функції, зокрема використовуються як засіб створення дотепів, каламбурів образності вислову.
Антоніми
Антоніми – (гр. сл. – проти, ім'я), - слова з протилежним значенням, що виражають несумісні поняття. Вживання антонімів робить мовлення виразнішим і багатішим нашої мови, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звірення зі словниками, повсякчасного поновлення в пам’яті значення потрібних для роботи найменувань.
Професіоналізми
Це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної групи людей, поставлених в особливі умови життя. Більшість професіоналізмів є словами загальнонародної мови, вжитими в переносному значенні. Професіоналізми розширюють мовний словник. Застосовують в усному мовленні людей певної професії. У писемній формі вони вживаються у виданнях, призначених для фахівців окремих галузей науки та виробництва.
Використовують ще застарілі слова, які збереглися в певних видах ділових паперів. Це слова типу (священний, благотворний) гласність, воєдино, глава уряду, ваше високопревосходительство і т.ін.).
Емоційна лексика для ділових текстів загалом не властива. Але може вживатися в деяких проектах резолюції, звітах та ін. Знаємо, що ділове мовлення в цілому орієнтується на нейтральному загальновживану лексику української літературної мови.
Діалектизми
Діалектизми – слова, що поширені на певній території. Вони не використовуються в науковому та офіційно-діловому стилях, крім тих випадків, коли вони є предметом опису та вивчення. Використовуються і в художній літературі. Чимало діалектизмів стало надбанням загальноукраїнського кращого письменництва.
Власне українські та запозичені слова
Українська мова у своєму лексичному складі залишила групи слів – індоєвропейські, спільнослов’янські, східнослов’янські і власне українські. Для багатьох індоєвропейських мов є спільними або дуже подібними слова; що означають назви спорідненостей, тварин, рослин, продуктів харчування; назви предметів і явищ природи, дій, процесів, етапів.
Власне українські слова становлять найбільшу частину лексики. Їх можна розпізнати за фонетичними і граматичними ознаками. Адже специфічно українська лексика почала формуватися ще в південно-західних говорах давньоруської мови. Її елементи простежуються вже в окремих пам’ятках давньоруської писемності.
3. Термінологія. Слова і терміни.
Терміни – це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. У діловому стилі теж є своя термінологія.
Термінологія (гр. сл. – божество меж, кордонів, слово) – розділ лексики, що охоплює терміни різних галузей науки, техніки, мистецтва, суспільного життя. Найпоширенішим способом творення термінів є афіксація. Творяться терміни і шляхом абревіації. Серед термінів переживають іменники, прикметники, рідше – прислівники.
Слід зазначити, що термінологія знаходиться на досить ранньому етапі розвитку, тому дуже актуальними є проблеми сучасної термінології, зокрема, української. Дуже цікавими з цього приводу є дослідження Оксани Микитюк, методиста університету «Львівська політехніка». Вона присвятила цій проблемі велику статтю, в газеті «Вісник національного університету «Львівська політехніка»»
У статті проаналізовано універсальність іменника для творення наукових назв, показано багатоплановість та умовність низки лінґвістичних вимог до терміна, виявлено переосмислення ряду термінів у зв’язку зі змінюваністю поняття норми, доведено, що використання слова в первинному значенні у загальновживаній лексиці і в похідному значенні у термінолексиці, існування синонімних рядів – одна із загальних закономірностей розвитку лексичного значення слова, зокрема терміна.
Методист вважає, що саме безперервний процес розвитку семантики однозначних слів (у тому числі термінів) у багатозначні, вживання слова в загальновживаній лексиці у первинному значенні, а в термінолексиці – в похідному, існування синонімних рядів – одна із загальних закономірностей розвитку лексичного значення слова, зокрема терміна. Крім того, лексико-семантичні процеси в термінології (синонімія, багатозначність тощо) – це реальні процеси, зумовлені традицією функціонування термінів, неможливістю довільного вилучення їх із системи. Ідея “створення універсальної мови з ідеально однозначними термінами” [11, с.50] теоретично неспроможна, адже полягає в іґноруванні пізнавальної функції мови. Закріпити єдине значення за кожним терміном неможливо і на практиці, логічно це неминуче спричинить ситуацію “зачарованого кола” і мова не зможе відображати прогресу людської думки.
4. Висновок
Слово виражає поняття, тобто форму людського мислення, в якій узагальнюються основні ознаки речей і явищ об’єктивно існуючої реальної дійсності. Упродовж всієї історії розвитку суспільства людина та разом із нею все, що її оточувало, змінювались. Мова також не є виключенням. З плином часу коло знань людини поширювалось, а звідси зазнавало значних змін і її світосприйняття . З’являлися нові слова, або нові поняття називали вже існуючими словами. У зв’язку з цим у мові не лише з’являлися нові лексичні значення слів, а й змінювались уже існуючі. Тобто, розвиток лексичного значення слова прямо залежить від загального розвитку суспільства.
Список використаної літератури:
1. М. П. Кочерган. Вступ до мовознавства. – Київ 2006.
2. М. Я. Плющ. Сучасна українська літературна мова. – Київ 1996.
3. М. Зубков. Українська мова; універсальний довідник. - Харків 2005
4. М. А. Жовтобрюх і Б. М. Кулик. Курс сучасної української літературної мови. Частина 1. – Київ 1965.
5. О. Г. Муромцев. Розвиток лексики української мови. – Київ 2002
6. Вісник національного університету «Львівська політехніка». №453. стаття Оксани Микитюк «До проблеми розвитку сучасної української термінології» 2002 рік.
7. uk.wikipedia.org – український розділ міжнародної всесвітньої Інтернет-енциклопедії WIKIPEDIA.
Завантажити реферат