Для стимулювання науково-технічного прогресу і розширення номенклатури товарів, що випускаються, в Австрії не регулюються ціни на нову продукцію. Однак наступне підвищення ціни на неї уже підпадає під існуюче регулювання.
При встановленні ціни на нову продукцію підприємець, як завжди, керується загальноприйнятою методикою ціноутворення, виходячи при цьому із необхідності покриття витрат і прагнення одержати максимально можливий у даній ситуації на ринку прибуток.
У різних регіонах країни рівень роздрібних цін на одні і ті ж самі споживчі товари та послуги може суттєво різнитися. Так, у західній частині, яку інтенсивно відвідують іноземні туристи, ціни в середньому вищі, ніж у східних федеральних землях. Регіональні відмінності у рівні споживних цін враховуються у ході переговорів по укладанню колективних угод.
Дані про динаміку індексу оптових і роздрібних цін, а також індексу заробітної плати публікуються у щомісячниках і щорічниках Центрального статистичного відомства Австрії. Детальна інформація про роздрібні ціни на товари та послуги міститься у різного роду рекламних каталогах, періодичній пресі, а також у спеціальних виданнях Союзу по інформуванню споживачів.
Індекс вартості життя розраховується Центральним статистичним відомством на базі «кошика» окремих товарів та послуг.
При ввезенні товару у країну стягується податок за тими ставками, що і податок з обороту всередині неї. Регулюючу і захисну функцію виконує Австрійський митний тариф, який за-безпечує відповідно до потреб національної економіки диверсифікований режим щодо ввезення тих чи інших товарів. Стримання імпорту здійснюється за допомогою порівняно високих ставок мита при їх прогресивному збільшенні залежно від ступеня обробки товарів.
Крім того, згідно з антидемпінговим законом 1985 р. при поставках на австрійський ринок іноземного товару за зниженими цінами на нього може бути встановлений антидемпінговий, або зрівняльний, збір. Головним інструментом нетарифного обмеження імпорту є ліцензування та контингентування, за допомогою яких регулюється кількість іноземних товарів, що надходять на внутрішній ринок, і тим самим здійснюється непрямий вплив на підтримку певного рівня цін.
Таким чином, існуюча в агропромисловому комплексі Австрії система економічних відносин забезпечила досить високий рівень ефективності виробництва. Маючи лише 20 % ріллі від усієї території країни (або 0,22 га на душу населення) і 28 % сіножатей і пасовищ (0,31 га), 283,7 тис. сільськогосподарських підприємств, де зайнято лише 5,8 % населення, виробляють таку кількість продуктів харчування, яка на 12 % перевищує власні потреби.
У сільському господарстві переважають сімейні ферми, з яких 55,3 % мають до 10 га і лише 2,1 % — понад 100 га. Характерно, що на душу населення в країні виробляється (1989— 1990 рр.) по 434 кг зернових, з яких близько 20 % експортується за цінами, нижчими, ніж на внутрішньому ринку.
В Україні навіть у несприятливому 1992 р. на душу населення вироблено по 716 кг зерна, або в 1,6 рази більше, ніж в Австрії, проте існує потреба в імпорті зерна. На наш погляд, це результат недосконалості економічних відносин, а також структури і системи обліку виробництва зернових, величезних втрат зерна на шляху від поля до споживача кінцевого продукту і перевитрат концентрованих кормів при виробництві продукції тваринництва у зв’язку з дефіцитом протеїну.
Використана література
1. Фінансовий і ціновий механізм АПК в умовах переходу до ринку. / За ред. П.Т. Каблука. – К.: “Урожай”, 1993р.
2. О.М. Шпичак. Ціноутворення та інфраструктура формування ринкових
відносин в АПК. // Економіка АПК №1. – 1999р., с. 44-47.
Завантажити реферат