Характеристика статей витратної частини бюджету

У новому бюджеті Міністерство освіти та науки пропонує за­класти у витрати на інформаційні технології, які становлять вирішальну основу довготривалого забезпечення економічного зростання, 700 млн.грн. (менше 0,33% ВВП). До цього варто дода­ти, що у проекті бюджету також не передбачено фінансування дер­жавних науково-технічних програм, які провадилися у минулих роках за сімома пріоритетними напрямками. Неоднозначним за своїми наслідками слід визнати і скасування відрахувань до Дер­жавного інноваційного фонду. При зменшенні податкового наван­таження на суб'єктів господарювання, як свідчать статистичні дані, ефективність інноваційного фінансування досить висока.

З початку діяльності Державного інноваційного фонду (1993) профінансовано 1852 проекти на загальну суму 698 млн.грн. і завершено 610 проектів, в результаті чого вироблено інноваційної продукції на загальну суму 476 млн.грн., створено і збережено 22,5 тис. робочих місць. Крім то­го, тільки різних податків (без урахування суми повернення на­даних позик) від підприємств, що здійснюють реалізацію інно­ваційних проектів, вже надійшло до Державного бюджету близько 362 млн. гривень. Не можна також погодитися і з пе­редбаченою проектом бюджету нормою, згідно з якою кошти, що надійдуть у рахунок сплати збору до Державного інно­ваційного фонду за грудень 2000 року та заборгованості з цього збору за минулі роки на 01.10.2001, будуть віднесені до складу доходів загального фонду Державного бюджету. Зважаючи на першочерговість вирішення проблем економічного зростання та цільове призначення збору до Державного інноваційного фон­ду, доцільно віднести перераховані кошти до складу доходів не загального, а спеціального фонду.

Стійке економічне зростання, як переконує досвід високо розвинутих країн, можливе в умовах, коли частка витрат на на­уку та освіту у ВВП наближається до 3% його обсягу, при цьому участь держави у таких витратах - в середньому 35-45%. Зістав­лення наведених даних з показниками, які характеризують фінансове забезпечення розвитку вітчизняного науково-технічного потенціалу, та постійне фактичне недофінансування наукової сфери переконують у відриві нових бюджетних орієнтирів від стратегічно визначених пріоритетів.

У зв'язку з цим необхідно звернути увагу і на перелік поло­жень ряду законів України, дія яких зупиняється згідно зі стат­тею 55 проекту бюджету. Серед них положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності», відповідно до якого «Держава забезпечує бюджетне фінансу­вання наукової та науково-технічної діяльності (крім видатків на оборону) у розмірі не менше 1,7% валового внутрішнього продукту України». Іншими словами, держава не гарантує навіть того вкрай обмеженого обсягу фінансування наукової сфери, який вона має сьогодні.

Економічний розвиток може забезпечуватися при комплекс­ному підході до його управління. Проблеми економіки, соціальної сфери повинні вирішуватися взаємопов'язане та цілеспрямовано. Сьогодні економічна політика втратила соціальні орієнтири. Заробітна плата перестала відігравати роль основного джерела доходу. За період 1991-1999 років при зменшенні ВВП у 2,5 раза, продуктивності праці — в 1,4 раза підвищення споживчих цін перевищило зростання номінальної заробітної плати майже в 4 рази. При цьому реальна заробітна плата за цей період знизилася в 3,6 раза.

Розвиток держави неможливий без утворення необхідних умов для підтримки невиробничої сфери і розвитку виробництва, соціально-культурних установ, органів управління і державної влади, оборони і інших. Однак всі ці установи і органи вимагають для нормальної життєдіяльності постійно фінансуватися. Саме для цих цілей і існує в державному бюджеті стаття витрат.

Що ж входить до складу витратної частини бюджету? До витрат Державного бюджету відносять:

- фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримки і підвищення життєвого рівня народу, а також заходів щодо соціального захисту населення;

- фінансування що проводяться державними установами і організаціями заходів в сфері утворення, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, молодіжної політики, соціального забезпечення, які мають загальнодержавне значення;

- фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних робіт, проектно-пошукових і інших робіт, які здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

- фінансування оборони;

- фінансування охорони навколишнього середовища;

- зміст правоохоронних і митних органів, податкової служби, служби захисту прав споживачів і контрольно-ревізійної служби;

- зміст органів законодавчої, виконавчої, судової влади і прокуратури;

- здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності;

- дотації, які передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів;

- виплати всіх видів пенсій, витрат, направленої на захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, виплати посібників по безробіттю, витрати на професійне перенавчання звільнених працівників і незайнятого населення і на заходи по створенню додаткових робочих місць;

- утворення державних матеріальних і фінансових резервів;

- обслуговування зовнішнього і внутрішнього державного боргу і їх повернення;

- інші заходи, які фінансуються з бюджету згідно із законодавством.

У бюджеті передбачається резервний фонд в розмірі до 2-х відсотків від об'єму витрат Державного бюджету для фінансування невідкладних витрат в народному господарстві, соціально-культурних заходів і інших, які не були передбачені при складанні бюджету.

Регулювання бюджетних витрат виражається в цільовому напрямі бюджетних коштів. Самим важливим принципом планування бюджетних витрат є те, що необхідно дотримуватися пропозицій розподілу коштів, виходячи з реальної потреби в них. Витрати бюджету на наступний рік плануються з урахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік. Це дає можливість обгрунтувати збільшення або зменшення витрат на ту або іншу галузь. Однак потрібно помітити, що інший раз обґрунтування хоч на цифрах і є вірним, але на практиці воно далеке від дійсності. Як приклад можна розглянути ситуацію, що склалася в охороні здоров'я. Як ні дивно статистичні дані свідчать про зменшення числа хворих з року в рік, про зменшення числа людей, що звернулися за медичною допомогою. На основі цих даних йде скорочення фінансування охорони здоров'я. Але на практиці справа йде з точністю до навпаки: число хворих збільшується, але люди не звертаються за медичною допомогою через те, що медицина знаходиться в плачевному стані і не може забезпечити нормального лікування.

Взагалі ж потрібно зазначити, що саме витратна частина бюджету є зручним засобом для його балансування. Найбільш простим способом є урізування фінансування в якій-небудь галузі. Наслідки даного явища ми вже неодноразово випробовували на власному досвіді, коли скорочувалося фінансування галузей утворення, культури і згаданої вище охорони здоров'я.