Словник економічних термінів

Лібертаріанізм (лібералізм) — економічна філософія, яка підкрес­лює важливість особистої свободи в економічних і політичних спра­вах. Прихильники Л. вважають, що діяльність держави має бути об­межена функціями підтримання .національної оборони та законності і забезпечення максимальної свободи особи.

Людські ресурси (людська праця) — один з головних факторів ви­робництва; характеризується кількістю та якістю людських зусиль, які спрямовуються на виробництво товарів і послуг.

«Майже гроші» — високоліквідні фінансові активи (державні цінні папери, акції корпорацій тощо) або поточні рахунки, які можуть лег­ко перетворюватися на готівку, а тому близькі до реальних грошей.

Майно (актив) фізичне майно, або невід'ємне право, що мають економічну цінність (земля, машини, авторські права, фінансові знаряддя-акції, облігації, інші цінні папери).

Макроекономіка — аналіз національної економіки як цілого; ви­вчає загальний рівень виробництва, зайнятості, цін, зовнішньоеко­номічні зв'язки. Сферами М. виступають сфера виробництва, зайня­тості, цін, зовнішньоекономічних відносин.

Макроекономічна політика — сукупність важелів та інструментів, що застосовуються державою з метою регулювання макроекономіки; її головними завданнями є: доцільні темпи зростання, висока зай­нятість, стабільні ціни, збалансований платіжний баланс, а головни­ми видами — фіскальна, монетарна політика доходів, зовнішньо­економічна політика.

Макроекономічна рівновага — обсяг ВВП, за якого сукупний по­пит дорівнює сукупній пропозиції.

Межа виробничих можливостей — графічне зображення виробни­чих можливостей економіки за повної зайнятості, повного обсягувиробництва, сталих ресурсів і технології у вигляді комбінацій двох товарів.

Меркантилізм — перша економічна школа аналітичної економії (XV—XVII ст.), представники якої ототожнювали багатство нації з золотом і вважали, що економічна політика має сприяти залученню до країни більшої кількості грошей шляхом підтримання активного торгового балансу.

Металеві гроші — гроші у вигляді злитків благородних металів або монет. Розрізняють повноцінні (виготовлені з благородних металів) та білонні (виготовлені із сплавів дешевих металів) монети.

Міжнародні економічні організації — організації, створені для за­безпечення розвитку міжнародних економічних відносин. Розрізня­ють світові (Економічна і соціальна рада ООН, ЮНКТАД, ЮНІДО), регіональні та багатосторонні (Міжнародний валютний фонд, Між­народний банк реконструкції і розвитку) МСО.

Міжнародний поділ праці — спеціалізація виробників окремих країн на випуску тих чи інших видів продукції з метою взаємного обміну нею між країнами. Головний чинник М. п. п. — відмінності між країнами у розміщенні природних багатств та якості трудових ресурсів, історичні традиції виробництва.

Мікроекономіка — економічний аналіз, що стосується окремих елементів економіки (фірм, ринків окремих товарів тощо).

Мито — податок на імпортні товари.

Модель — спрощена система економіки або її окремих елементів, яка будується шляхом відкидання другорядних і врахування сталих взаємозв'язків в економіці. М. має вигляд математичного рівняння, таблиці, графіка.

Модель мультиплікатора макроекономічна концепція Дж.-М. Кейнса, що грунтується на існуванні взаємозв'язку між ав­тономними видатками (особливо інвестиціями), змінами в обсягах виробництва та зайнятості. Див. Мультиплікатор.

Монетаризм — сучасна економічна школа, яка виходить з того, що зміна пропозиції грошей є головною причиною макроеко-номічних коливань. Представники М. вважають, що найкраща мак­роекономічна політика полягає у стабільному зростанні грошової маси постійними темпами.

Монетний паритет — співвідношення золотого вмісту грошових одиниць; втратив смисл у 30-ті роки XX ст., коли золоті монети бу­ли вилучені з обігу.

Монетарна політика — один із видів макроекономічної політи­ки, суть якої полягає у контролюванні центральним банком краї­ни пропозиції грошей, процентних ставок, ринків капіталу. Го­ловні інструменти М.п. — операції на відкритому ринку, зміна облікової ставки, ставка обов'язкових банківських резервів. Роз­різняють рестриктивну (дорогих грошей) та стимулюючу (дешевих грошей) М.п.

Монополія (монопсонія) - ринкова структура з єдиним продавцем (покупцем) певного товару (послуги) або виробничого ресурсу. Див. Ринкова влада.

Монополістична конкуренція — ринкова структура, що передбачає продаж дещо диференційованих продуктів великою кількістю малих виробників, а також легке входження на ринок.

Мультиплікатор — величина зміни у ВВП чи пропозиції грошей на одиницю таких змінних, як інвестиції, урядові видатки, банківські резерви. М. закритої економіки для інвестицій дорівнює , а відкритої: , де - гранична схильність до заощаджень; ГСМ — гранична схильність до імпорту.

Надлишок - перевищення кількості пропозиції товару над кількістю попиту на нього внаслідок того, що ціна на нього вища за рівноважну.

Натуральне господарство — форма організації виробництва, ко­ли виготовлені продукти призначаються для споживання всередині господарства; переважало на попередніх стадіях цивілізації; у ба­гатьох країнах збереглося досі.

Національний доход (НД) — сума факторних доходів; різниця між чистим національним продуктом (ЧНП) і непрямими податками.

Невидима рука — запроваджена А. Смітом концепція, згідно якої людина у своєму прагненні до власної вигоди невидимою рукою ринку спрямовує свою діяльність у напрямку, сприятливому для всіх і для кожного.

Недосконала конкуренція — ситуація на ринку, коли фірма (поку­пець), що продає (купує) товар, здатна (здатний) впливати на його ціну. Див. Монополістична конкуренція. Монополія. Олігополія.

Неекономічні блага — продукти, які існують у достатній кількості і не потребують розподілу серед споживачів за допомогою механізму цін. Ринкові ціни Н.б. дорівнюють нулю.

Незалежні товари — товари А та Б є незалежними, якщо ціна то­вару А не впливає на величину попиту товару Б (за інших рівних умов).

Немитні бар'єри — 1) система ліцензування невиправданих стан­дартів якості товарів; 2) бюрократичні заборони у митних процеду­рах; 3) добровільні експортні обмеження між країнами.

Неокласична модель зростання — теорія, яка наголошує на важли­вості нагромадження капіталу при поясненні зростання реального ВВП.

Нерозмінні паперові гроші —гроші, які не мають внутрішньої вар­тості, але декретуються державою як законний платіжний засіб.

Нерозподілений прибуток — частина чистого доходу (прибутку) корпорації, яка не розподіляється як дивіденд між власниками ак­цій, а утримується для її розвитку.

Номінальна (грошова) процентна ставка — норма процента, яка виплачується за різними активами; характеризує доход за рік на од­ну грошову одиницю. Див. Реальна процентна ставка.