Дезінфляція — зниження високого темпу інфляції. Так, обмежувальна фіскальна та монетарна політика в Україні у 1996 р. спричинила падіння темпу інфляції порівняно з 1992—1995 рр.
Депозит — сума грошей, яку клієнт вносить на зберігання у банк.
Депресія — глибокий, затяжний спад, що триває декілька років. В роки депресії простежується високе безробіття, недовантаження виробничих потужностей, низькі обсяги виробництва та інвестицій. Неглибокий спад називається рецесією.
Державний борг — заборгованість уряду, обумовлена позиками для фінансування нагромадженої різниці між щорічними бюджетними дефіцитами і надлишками.
Державний бюджет — баланс доходів і видатків держави за певний проміжок часу (як правило, за рік).
Дефлювання (інфлювання) – зведення номінальних вартісних змінних до реальних; здійснюється шляхом ділення номінальних (визначених у поточних цінах) змінних на індекс цін. Наприклад ВВП — дефлятор.
Дефляція — падіння загального рівня цін. Див. Інфляція.
Діловий цикл — періодичні коливання рівня ділової активності (національного обсягу виробництва, доходу, зайнятості); звичайно триває кілька або кільканадцять років; характеризується одночасним розширенням або звуженням виробництва у багатьох секторах економіки. Діловий цикл містить 4 фази: спад (реальний ВВП падає); дно (найнижча точка спаду); піднесення (реальний ВВП зростає); вершина (найвища точка піднесення).
Дисконтна (облікова) ставка — ставка проценту, яка встановлюється центральним банком по позиках, які він надає комерційним банкам.
Дискримінація — різниця у заробітках, яка не залежить від ступеня ефективності виконання роботи, а є наслідком приналежності людини до іншої раси, статі або соціальної групи.
Довгострокова крива сукупної пропозиції — графічне відображення залежності між обсягом національного виробництва та рівнем цін у довгостроковому періоді; має вигляд вертикальної лінії.
Довгостроковий період — у мікроекономіці — час, протягом якого фірми можуть вийти з галузі або увійти до неї, змінивши функціонуючий капітал; у макроекономіці — час, протягом якого всі ціни, угоди щодо зарплати, податкові ставки можуть пристосуватися до нових умов.
Додана вартість — різниця між вартістю вироблених фірмою товарів і послуг та вартістю матеріалів і сировини, які куплені у постачальників. За концепцією К. Маркса ДВ — надлишок нової вартості над вартістю робочої сили, яка створюється працею найманих робітників і безоплатно привласнюється власником капіталу. В сучасній аналітичній економії концепція не застосовується.
Досконала конкуренція — ринкова структура з великою кількістю продавців і покупців; пропоновані товари — однорідні, жодна фірма не має вирішального впливу на ринкову ціну.
Доход — надходження зарплати, процента, дивідендів та інших грошових виплат, які одержує особа чи країна протягом певного часу (звичайно, року).
Економетрика — галузь економічної теорії, яка застосовує методи статистики для вимірювання і оцінки кількісних економічних зв'язків.
Економічна система — запроваджений суспільством спосіб економічної організації для вирішення її ключових проблем («Що?», «Як?», «Для кого?» виробляти).
Економічне благо — благо, кількісно обмежене порівняно з людськими потребами, тому воно розподіляється шляхом встановлення ціни.
Економічне зростання — збільшення виробництва у країні; вимірюється щорічним темпом збільшення реального ВВП.
Економічний прибуток — різниця між повним виторгом фірми та явними і неявними витратами виробництва, враховуючи альтернативну вартість.
Економічні (матеріальні) потреби — бажання, які можна задовольнити шляхом споживання товару чи послуги.
Економічні стимули — фактори (ціни, прибутки, збитки), які мотивують та впливають на поведінку окремих індивідів, фірм, установ.
Економічні функції держави — сукупність напрямків державного регулювання економіки: правове регулювання економіки; сприяння конкуренції та пом'якшення наслідків від невдач ринку; організація виробництва колективних благ; коригування побічних наслідків діяльності (переливів); перерозподіл доходів; здійснення макроеко-номічної політики.
Експорт — потік товарів і послуг, які виробляються у даній країні, для інших країн.
Еластичність — поняття, яке застосовується в аналітичній економії для позначення реакції однієї змінної на зміну інших (величини попиту на зміну ціни тощо).
Еластичність попиту (пропозиції) за ціною — процент зміни величини попиту на товар (його пропозиції), що припадає на 1% зміни його ціни; попит (пропозицію) називають еластичним (еластичною), якщо коефіцієнт еластичності більший за одиницю, та нееластичним (нееластичною) — якщо він менший за одиницю.
Ефективність — 1) співвідношення витрат і результатів в економіці; 2) відсутність втрат; 3) використання ресурсів, яке забезпечує максимально можливий рівень задоволення потреб за даних факторів виробництва і технологій.
Ефект масштабу — збільшення продуктивності або зменшення середніх витрат виробництва в результаті зростання в однаковій пропорції усіх факторів виробництва.
Ефект «третіх осіб» (ефект переливу) — ситуація в економіці, коли частина вигод або витрат, пов'язаних з виробництвом або споживанням продукту, впливає на тих, хто не є його виробником або споживачем.
Загальна рівновага — стан економіки, за якого рівень цін на товари і послуги забезпечує рівновагу на всіх ринках, що не спонукає суб'єктів змінювати свою поведінку.
Загальний рахунок — сума усіх рахунків платіжного балансу даної країни; у спрощеному вигляді є сумою поточного рахунку і рахунку руху капіталу. Поточний рахунок є сумою торговельного рахунку і рахунку послуг. Рахунок руху капіталу відбиває співвідношення довго - і короткострокового руху капіталу.
Зайняті — особи, які виконують певну оплачувану роботу або мають роботу, але не виконують її з певних причин (відпустка, хвороба, страйк).
За інших рівних умов — прийом дослідження, за якого всі фактори, за винятком одного, вважаються сталими.
Закон Оукена — відкритий А. Оукеном емпіричний зв'язок між циклічними змінами у ВНП і безробіттям. Закон твердить, що при скороченні реального ВНП на 2% щодо потенційного рівня рівень безробіття зростає на 1%.
Закон Сея — концепція Ж.-Б. Сея, за якою пропозиція товарів створює свій власний попит. Закон справедливий, якщо сукупна купівельна спроможність суспільства відповідає (дорівнює) сукупним доходам і обсягу виробництва. Причини можливої відсутності такої відповідності вперше досліджено Дж.-М. Кейнсом.
Закон спадної віддачі — твердить, що додатковий обсяг продукції від послідовного збільшення одного фактора виробництва зменшується, коли інші фактори залишаються сталими.
Збалансований бюджет — ситуація, коли сума урядових видатків дорівнює сумі надходжень.
Збурення пропозиції — раптова зміна у витратах виробництва або продуктивності, що справляє значний вплив на сукупну пропозицію, внаслідок чого реальний ВВП та рівень цін раптово змінюються.