Словник економічних термінів

Дезінфляція — зниження високого темпу інфляції. Так, обмежу­вальна фіскальна та монетарна політика в Україні у 1996 р. спричи­нила падіння темпу інфляції порівняно з 1992—1995 рр.

Депозит — сума грошей, яку клієнт вносить на зберігання у банк.

Депресія — глибокий, затяжний спад, що триває декілька років. В роки депресії простежується високе безробіття, недовантаження виробничих потужностей, низькі обсяги виробництва та інвестицій. Неглибокий спад називається рецесією.

Державний борг — заборгованість уряду, обумовлена позиками для фінансування нагромадженої різниці між щорічними бюджетни­ми дефіцитами і надлишками.

Державний бюджет — баланс доходів і видатків держави за пев­ний проміжок часу (як правило, за рік).

Дефлювання (інфлювання) – зведення номінальних вартісних змінних до реальних; здійснюється шляхом ділення номінальних (визначених у поточних цінах) змінних на індекс цін. Наприклад ВВП — дефлятор.

Дефляція — падіння загального рівня цін. Див. Інфляція.

Діловий цикл — періодичні коливання рівня ділової активності (національного обсягу виробництва, доходу, зайнятості); звичайно триває кілька або кільканадцять років; характеризується одночасним розширенням або звуженням виробництва у багатьох секторах еко­номіки. Діловий цикл містить 4 фази: спад (реальний ВВП падає); дно (найнижча точка спаду); піднесення (реальний ВВП зростає); вершина (найвища точка піднесення).

Дисконтна (облікова) ставка — ставка проценту, яка встановлюєть­ся центральним банком по позиках, які він надає комерційним банкам.

Дискримінація — різниця у заробітках, яка не залежить від ступе­ня ефективності виконання роботи, а є наслідком приналежності людини до іншої раси, статі або соціальної групи.

Довгострокова крива сукупної пропозиції — графічне відображен­ня залежності між обсягом національного виробництва та рівнем цін у довгостроковому періоді; має вигляд вертикальної лінії.

Довгостроковий період — у мікроекономіці — час, протягом якого фірми можуть вийти з галузі або увійти до неї, змінивши функціоную­чий капітал; у макроекономіці — час, протягом якого всі ціни, угоди щодо зарплати, податкові ставки можуть пристосуватися до нових умов.

Додана вартість — різниця між вартістю вироблених фірмою то­варів і послуг та вартістю матеріалів і сировини, які куплені у пос­тачальників. За концепцією К. Маркса ДВ — надлишок нової вар­тості над вартістю робочої сили, яка створюється працею найманих робітників і безоплатно привласнюється власником капіталу. В су­часній аналітичній економії концепція не застосовується.

Досконала конкуренція — ринкова структура з великою кількістю продавців і покупців; пропоновані товари — однорідні, жодна фірма не має вирішального впливу на ринкову ціну.

Доход — надходження зарплати, процента, дивідендів та інших грошових виплат, які одержує особа чи країна протягом певного часу (звичайно, року).

Економетрика — галузь економічної теорії, яка застосовує мето­ди статистики для вимірювання і оцінки кількісних економічних зв'язків.

Економічна система — запроваджений суспільством спосіб еко­номічної організації для вирішення її ключових проблем («Що?», «Як?», «Для кого?» виробляти).

Економічне благо — благо, кількісно обмежене порівняно з люд­ськими потребами, тому воно розподіляється шляхом встановлення ціни.

Економічне зростання — збільшення виробництва у країні; вимі­рюється щорічним темпом збільшення реального ВВП.

Економічний прибуток — різниця між повним виторгом фірми та явними і неявними витратами виробництва, враховуючи альтерна­тивну вартість.

Економічні (матеріальні) потреби — бажання, які можна задо­вольнити шляхом споживання товару чи послуги.

Економічні стимули — фактори (ціни, прибутки, збитки), які мо­тивують та впливають на поведінку окремих індивідів, фірм, установ.

Економічні функції держави — сукупність напрямків державного регулювання економіки: правове регулювання економіки; сприяння конкуренції та пом'якшення наслідків від невдач ринку; організація виробництва колективних благ; коригування побічних наслідків діяльності (переливів); перерозподіл доходів; здійснення макроеко-номічної політики.

Експорт — потік товарів і послуг, які виробляються у даній країні, для інших країн.

Еластичність — поняття, яке застосовується в аналітичній еко­номії для позначення реакції однієї змінної на зміну інших (вели­чини попиту на зміну ціни тощо).

Еластичність попиту (пропозиції) за ціною — процент зміни величини попиту на товар (його пропозиції), що припадає на 1% зміни його ціни; попит (пропозицію) називають еластичним (елас­тичною), якщо коефіцієнт еластичності більший за одиницю, та нееластичним (нееластичною) — якщо він менший за одиницю.

Ефективність — 1) співвідношення витрат і результатів в еко­номіці; 2) відсутність втрат; 3) використання ресурсів, яке забезпе­чує максимально можливий рівень задоволення потреб за даних факторів виробництва і технологій.

Ефект масштабу — збільшення продуктивності або зменшення середніх витрат виробництва в результаті зростання в однаковій пропорції усіх факторів виробництва.

Ефект «третіх осіб» (ефект переливу) — ситуація в економіці, коли частина вигод або витрат, пов'язаних з виробництвом або спо­живанням продукту, впливає на тих, хто не є його виробником або споживачем.

Загальна рівновага — стан економіки, за якого рівень цін на то­вари і послуги забезпечує рівновагу на всіх ринках, що не спонукає суб'єктів змінювати свою поведінку.

Загальний рахунок — сума усіх рахунків платіжного балансу даної країни; у спрощеному вигляді є сумою поточного рахунку і рахунку руху капіталу. Поточний рахунок є сумою торговельного рахунку і рахунку послуг. Рахунок руху капіталу відбиває співвідношення довго - і короткострокового руху капіталу.

Зайняті — особи, які виконують певну оплачувану роботу або мають роботу, але не виконують її з певних причин (відпустка, хво­роба, страйк).

За інших рівних умов — прийом дослідження, за якого всі факто­ри, за винятком одного, вважаються сталими.

Закон Оукена — відкритий А. Оукеном емпіричний зв'язок між циклічними змінами у ВНП і безробіттям. Закон твердить, що при скороченні реального ВНП на 2% щодо потенційного рівня рівень безробіття зростає на 1%.

Закон Сея — концепція Ж.-Б. Сея, за якою пропозиція товарів створює свій власний попит. Закон справедливий, якщо сукупна купівельна спроможність суспільства відповідає (дорівнює) сукуп­ним доходам і обсягу виробництва. Причини можливої відсутності такої відповідності вперше досліджено Дж.-М. Кейнсом.

Закон спадної віддачі — твердить, що додатковий обсяг продукції від послідовного збільшення одного фактора виробництва зменшу­ється, коли інші фактори залишаються сталими.

Збалансований бюджет — ситуація, коли сума урядових видатків дорівнює сумі надходжень.

Збурення пропозиції — раптова зміна у витратах виробництва або продуктивності, що справляє значний вплив на сукупну пропозицію, внаслідок чого реальний ВВП та рівень цін раптово змінюються.