Система національних розрахунків

Для складання платіжного балансу використовується широке ко­ло інформаційних джерел та експертних оцінок на базі застосування сучасної електронної обчислювальної техніки і нових інформацій­них технологій за такими основними напрямками:

— розробка інтегрованої інформаційної системи статистичної інформації з платіжного балансу;

— застосування системи контролю за вірогідністю даних стосов­но зовнішньоекономічної діяльності держав, а також коректного ві­дображення у звітності курсових співвідношень основних валют у розрахунках;

— визначення методичних питань щодо належного відображення зовнішнього боргу, удосконалення інформаційних потоків про між­народні кредитні угоди;

— методичне обгрунтування й відповідне використання експерт­них оцінок і розрахунків, даних спеціальних обстежень для характе­ристики окремих позицій платіжного балансу;

— методологічне опрацювання питань проведення систематич­ного аналізу і прогнозування платіжного балансу відповідно до стан­дартів Міжнародного валютного фонду, адаптація вихідних даних та запровадження аналітичних розробок.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис— на кредит за однією статтею та на дебет за іншою. Це правило ще раз підтверджує те, що більшість економічних операцій за своєю суттю є обміном економіч­ними цінностями. У разі, коли має місце безоплатне передавання еко­номічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів), для відо­браження цієї операції подвійним записом запроваджується особлива стаття «трансферти» — спеціально для обліку операцій, проведених на безоплатній основі.

Отже, сума кредитових проводок має збігатись із сумою дебето­вих, а загальне сальдо завжди має дорівнювати нулю. Але практич­но досягти такого балансу просто неможливо. Розбіжності між су­мами кредитових та дебетових проводок називаються «чистими помилками та упущеннями» й відображаються у відповідній балан­суючій статті (табл. 1).

У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яку рекомендовано Міжнародним валютним фондом. За характе­ром операцій платіжні баланси включають такі розділи: рахунок поточних операцій; рахунок капіталів та фінансових операцій; ре­зервні активи.

У платіжному балансі зі знаком «плюс» відображається експорт товарів та послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення фі­нансових активів, збільшення зобов'язань; зі знаком «мінус» — ім­порт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення фі­нансових активів, зменшення зобов'язань.

Таблиця 1

ДИНАМІКА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ (млн дол. США)

Поточні операції. Баланс поточних операцій включає такі статті: баланс товарів та послуг (торговельний баланс), чисті доходи, пото­чні трансферти. Рахунок поточних операцій є важливою частиною платіжного балансу, оскільки він забезпечує інформацію про стан попиту на імпорт та експорт, що суттєво може впливати на обмін­ний валютний курс. Крім того, цей розділ балансу забезпечує ін­формацію про те, що станеться з правом країни на іноземне майно у довгостроковому періоді.

Зміст кожної позиції у платіжному балансі потребує спеціаль­ного розгляду. Торговельний баланс розраховується на підставі да­них митної статистики, оскільки вона повніше відображає експорт­но-імпортні потоки, враховуючи і дрібний опт.

Для складання статті «Послуги» використовуються дані бан­ківської звітності, Міністерства статистики, додаткова інформація від окремих міністерств та відомств, довідки з посольств та експер­тні оцінки.

До статті «Доходи» (відповідно до міжнародної практики) вклю­чають не тільки дані про трудові надходження та виплати, дивіден­ди з прямих та портфельних інвестицій, проценти на залучений ка­пітал, а також і проценти, що мають бути сплачені у звітному періоді. Таким чином, ідеться не тільки про фактично сплачені проценти, а й про виконання графіка відповідних платежів. Саме вони дають уявлення щодо реальних прибутків та витрат від нада­ного та залученого капіталу.

Стаття «Трансферти» відображає некомпенсовану передачу Україні матеріальних та фінансових цінностей із-за кордону. У пла­тіжному балансі виокремлюють поточні та капітальні трансферти. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання то­варів і послуг країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні можливості країни-донора. Поточні трансферти відображають на рахунку поточних операцій та складають за даними банківської звітності, інформації з агентства міжнародної технічної допомоги та ОЕСД.

Рахунок капіталів та фінансових операцій. Цей розділ вклю­чає: прямі та портфельні інвестиції, іноземні кредити, капітальні трансферти. Він описує рух капіталу між країнами. Відтік капі­талу спричиняє купівля іноземних активів (стаття платежів), а приплив — купівля іноземцями національних активів (стаття над­ходжень).