Приватизація

Початок процесу було покладено в 1981 році приватизацією підприємств “British Aerospace” і “Cable&Wireless”. Згодом були приватизовані практично всі державні компанії.

Приватизація у Великобританії мала серйозний політичний підтекст. Вона була складовою частиною політики кабінету М.Тетчер. Особливості англійського законодавства дозволили її урядові, підтриманому консервативною більшістю в парламенті, приватизувати найбільші держпідприємства, навіть такі, як “British Telecom” або “British Gas” без серйозних перешкод. При цьому однак практично для кожного акта приватизації було потрібно прийняття окремого закону, що приводило до затримки більш ніж на рік окремих актів приватизації.

Однієї з основних цілей приватизації було – дати можливість найбільшим англійським підприємствам, що визначають “особа” англійської економіки, одержувати необхідні інвестиції. Фінансовані з держбюджету, вони довгий час знаходилися на “голодному фінансовому пайку”.

Урядові приходилося використовувати різні схеми для того, щоб найбільше ефективно провести приватизацію і при цьому захистити інтереси держави і суспільства.

При продажі своєї частки в компанії British Petroleum на суму 7 млрд. ф. ст. уряд Великобританії створило механізм мінімальної межі цін (за допомогою якого Bank of England здобував би акції, гарантовані різними банками, як захисну міру від раптового падіння цін на ринку цінних паперів, що і відбулося восени 1987 року), продемонструвавши тим самим, що може виникнути необхідність утручання з боку урядів у випадках, коли ринок капіталу не виявляє необхідної реакції.

При приватизації British Telecom застосовувалася схема відкритого продажу акцій населенню. Перед приватизацією державна організація була перетворена в державну корпорацію з обмеженою відповідальністю. BT і інші компанії у Великобританії продавалися шляхом реалізації акцій у результаті цілеспрямованої політики передачі власності від держави населенню.

Нерідко практикувалася реорганізація шляхом створення самостійних господарських одиниць на базі підрозділів (фрагментація, виділення) – продаж виробничих одиниць поодинці або групами, а не як цілої сукупності.

Кращим прикладом виділення складових частин є компанія British Rail. British Rail поряд із залізницями володіла активами в інших галузях, де вона конкурувала безпосередньо з приватним сектором. Багато підрозділів і активи були розміщені у вигідних секторах ринку, однак знаходилися в незадовільному стані і погано керувалися. BR у принципі вирішила приватизувати деякі з цих активів, куди входили пороми, судна на повітряній подушці, готелі, земельні ділянки з нерухомістю, консультаційні фірми, вантажний рухомий склад і рекламні агентства. Для придбання власності, не зв'язаної з діяльністю залізниці, з єдиною метою – її приватизації – була створена холдингова компанія British Rail Investments Limited. Передбачалося, що в приватизації візьмуть участь дрібні підприємці. Один з намічених результатів складав у вилученні зазначених видів діяльності в British Rail з метою вивільнення більшої кількості ресурсів для її основної діяльності в області залізничного транспорту. Приватизація підрозділів BR здійснювалася різними способами: кілька готелів були продані безпосередньо часткою власникам, що залишилися готелі (двадцять одна) продавалися шляхом відкритого тендера (фактично на аукціоні). Крім того, судноплавна компанія Sealink була продана іноземної компанії на конкурсній основі. British Rail Hovercraft Limited (поромна переправа через Ла-Манш) на конкурсній основі після злиття зі шведською фірмою була передана її колективові за номінальну суму.

В Англії була відпрацьована і методика приватизації підприємств персоналом і адміністрацією. Так, National Freight Company Ltd (близько 30 000 працівників) була придбана консорціумом, створеним її працівниками спеціально з цією метою. Консорціум виплатив за компанію 53,5 млн. ф. ст., використовувавши середньостроковий кредит під забезпечення активами функціонуючих дочірніх компаній. Інша сума і трансакційні витрати були покриті за рахунок випуску консорціумом простих акцій. На 80% акцій підписалися працівники і пенсіонери компанії, а також члени їхніх родин. У середньому вкладення на кожного працівника склали 700 ф. ст. Деяка сума заборгованості державі була списана. ДО 1986 року прибуток компанії в кілька разів перевищила рівень прибутку до приватизації, а вартість акцій виросла в десять разів. Персоналом були викуплені і багато інших підприємств, при цьому робітником продавали акції за пільговими цінами, а також надавали кредити на пільгових умовах.

Приватизація в інших країнах

Приватизація стала в 80-х роках одним з найбільш використовуваних інструментів впливу на економіку. Згідно із широко розповсюдженою думкою, перехід підприємств у приватні руки здатний збільшити ефективність їхньої діяльності. Як відзначалося в звіті Всесвітнього Банку, присвяченому досвідові приватизації в 80-х роках, “у ряді країн у даний час починаються зусилля поліпшити організацію і підвищити показники діяльності приналежній державі підприємств (ДП), і приватизація складає усього лише один з можливих методів подібних структурних перетворень”. До початку 90-х років, принаймні, у 83 країнах приватизація стала невід'ємною частиною зусиль, що починаються з метою загального поліпшення положення в державному секторі; у більшості випадків ці зусилля були спрямовані також на зменшення напруженості державного бюджету, підвищення ефективності підприємств, забезпечення більш широкого поширення приватної власності, або досягнення різних сполучень цих цілей.

Як правило, уряду мають широкий спектр методів приватизації: приватизація компанії цілком, або продаж частини виробництв або дочірніх фірм, або продаж частини акцій, у деяких випадках – керування або оренда. Іноді приватизація вимагає проведення додаткових заходів. Це можуть бути невелика перебудова або великі перетворення.

Фахівці Всесвітнього Банку виділяють наступні основні методи приватизації:

· відкритий продаж акцій населенню;

· продаж акцій окремим особам;

· нові приватні вкладення в колишні ДП;

· продаж урядових активів або активів ДП;

· реорганізація (або поділ) на складові частини;

· викуп управлінським персоналом або найманими робітниками;

· оренда і контракти на керування.

Окремо варто виділити приватизацію в країнах Центральної і Східної Європи (ЦСЕ). Її масштаби і швидкість здійснення не дозволяють “пройти мимо” цих процесів. З іншого боку, причини, що викликали зміну власників, були в більшому ступені політичними.

Результати приватизації в країнах ЦСЕ поки не можна цілком вірогідно охарактеризувати. Можливо, ефект приватизації достатній вже в силу тих обставин, що сформувався приватний сектор, що робить у цих країнах велику частину ВВП, а отже, конкурентне середовище. З іншого боку, негативні ефекти, зв'язані зі скороченнями персоналу, руйнуванням виробничо-господарських зв'язків і т.п., здатні завдати шкоди економікам країн ЦСЕ.