Економічний аналіз

Вступ.

У нових умовах формування ринкових відносин, функціонування підприємств із різними формами власності необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності суспільного виробництва, а також уміло використовувати економічні методи керування підприємством.

У цьому зв’язку зростає роль економічного аналізу, що є функцією керування. Такий аналіз дозволяє одержати нові характеристики досліджуваного об’єкта дослідження і застосувати обґрунтоване управлінське рішення, що веде до досягнення мети об’єкта.

В сучасних умовах необхідна система знань про основи економічного аналізу господарської діяльності, його методах і методології, вміти використовувати економіко-логічні й економіко-математичні методи і моделі при вивченні економічних процесів, що відбуваються на виробничих підприємствах, навчитися методики аналізу головних показників, що характеризують господарську діяльність підприємства, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Це дозволить освоїти методику і методологію побудови аналізу і використання у своїй практичній діяльності моделей об’єкта дослідження, а також придбати навички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалювання організації і методики економічного аналізу відповідно до вимог теорії і практики ринкового господарства.

Володін­ня прийомами і методами економіч­ного аналізу створює підґрунтя для розвитку їх економіч­ного мислення, набуття здат­ності сприймати економічні проце­си, що відбуваються на підприєм­ствах (а також в інших об’єктах управління) у всій їх багатогранності і взаємозумовленості.

Це особливо важливо в умовах розвитку і поглиб­лення ринкових засад в нашій еко­номіці, які об’єктивно ускладнюють завдання у сфері прийняття управлінських рішень на кожному підприємстві, на кожному об’єкті управління.

Контрольна робота складається з двох розділів : теоретичного

( два питання) і практичного ( дві задач ).

І. Теоретична частина.

1. Використання економіко-логічних методів аналізу господарської діяльності на підприємстві.

В основі методології фінансово-економічного аналізу лежить діалектичний метод, тобто економічні явища, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у зв’язку і взаємозалежності, русі і розвитку. Застосування діалектичного підходу до вивчення цих явищ викликає до життя такі найхарактерніші особливості методу аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств.

По-перше, це системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який виявляється у комплексному ви­вченні взаємопов’язаних економічних, організаційних, тех­нічних та інших факторів, у застосуванні системи показ­ників для аналізу.

По-друге, це широке використання логічних методів, а саме: дедукції та індукції.

Дедукція — такий метод ви­вчення економічних явищ, коли нові знання про об’єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів до окре­мих висновків.

Індукція — навпаки, такий логічний ме­тод, за якого міркування ведеться від окремих, поодино­ких фактів, положень до загальних висновків. Наочним прикладом використання дедуктивного підходу є розв’язан­ня аналітичної задачі, суть якої зводиться до виявлення причин (факторів), що зумовили той чи інший фінансовий результат діяльності підприємства, наприклад прибуток: спочатку визначають суму прибутку, показники його дина­міки, відповідність запланованому рівневі тощо, а далі — всі фактори, які забезпечили саме такий кінцевий ре­зультат.

Інша аналітична задача — визначення резерву зростан­ня того чи іншого економічного показника, хоча б того самого прибутку: вона потребує вивчення окремих шляхів досягнення вищого результату за рахунок, наприклад, кра­щого використання засобів праці, предметів праці, скоро­чення простоїв, удосконалення технології, маркетингових програм тощо. Вона потребує індуктивного підходу, який забезпечує визначення загального резерву зростання (у нашому випадку — прибутку) за рахунок різноманітних факторів, які його формують.

По-третє, вивчення причин, які спричиняють зміни тих чи інших явищ економічного життя, оскільки всі явища обумовлені причинно-наслідковою залежністю.

Мистецтво аналітика полягає в умінні відшукати найсуттєвіші при­чини, які найбільшою мірою вплинули на той чи інший результат.

По-четверте, аналіз передбачає не тільки виявлення на­прямків впливу різних причин (факторів) на той чи інший економічний показник, а й надання кожному з цих на­прямків конкретної цифрової визначеності і, по можли­вості, представлення характеру цього впливу у формалізо­ваному вигляді, тобто математично, через певні функції, моделі.

І, нарешті, по-п’яте, матеріали фінансово-економічного аналізу повинні вміщувати інформацію, яка була б здатна служити базою для прийняття управлінських рішень, спря­мованих на розробку проектних варіантів розвитку під­приємства, на підвищення ефективності діяльності за ра­хунок мобілізації резервів, виявлених аналізом.

Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка (голов­ним чином первісна), найпоширеніші такі:

• використання абсолютних і відносних величин;

• використання середніх величин;

• порівняння;

• побудова рядів динаміки;

• групування;

• балансовий метод;

• індексний метод.

Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без ви­користання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (процент, пито­ма вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини да­ють точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.

Наприклад, цілком зрозуміло, що ви­раз: “Підприємство № 1 у 1999р. одержало 2,5 млн. грн. прибутку, а підприємство .№2 — 0,6 млн. грн. прибутку” має незрівнянно менше аналітичне значення, ніж вираз:

“Підприємство .№ 1 за 1999 р. одержало прибуток у роз­мірі 0,17 грн. на одну гривню вкладеного власного капі­талу, а підприємство № 2 — 0,53 грн. на одну гривню вкла­деного власного капіталу”. Те ж саме можна сказати про вирази: “У 1999 р. підприємство виробило продукції на суму 3400 тис. грн.” і “Випуск продукції підприємства у 1999 р. становив 82,4% до обсягу продукції за 1998 р.” і т. ін.

Середні величини — це абстрактні величини, за допо­могою яких досягається узагальнення відповідних сукуп­ностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, вивчати явища, що зміню­ються, у динаміці, нівелювати нетипові, випадкові варіанти значень показників.