по-четверте, вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб’єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;
по-п’яте, реальна інформація про ринок у його суб’єктів.
Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, є псевдоринком, де гроші не виконують своїх функцій.
2. ВИДИ РИНКУ
Ринки можна розподілити по наступним критериям:
1. По економічному призначенню об’єктів ринкових відносин
• ринок благ та послуг;
• ринок засобів виробництва;
• ринок науково-технічних розробок;
• ринок цінних паперів;
• ринок робочої сили.
2. По товарним групам:
• ринок товарів виробничого призначення;
• ринок товарів народного споживання; продовольчих товарів;
• ринок сировини та матеріалів і т.д
3. Утворення ринків по просторовій ознаці являє собою ринки:
• внутрішньорегіональні;
• міжрегіональні;
• міжнародні (світові).
5. По видам суб’єктів ринкових відносин ринки можуть поділятись на:
• ринок оптової торгівлі, коли в якості покупців та продавців виступають підприємтсва та організації;
• ринок роздрібної торгівлі, коли покупцями виступають окремі громадяни;
• ринок державних закупок сільгосппродукції, коли покупцем виступає держава, а продавцями – безпосередні виробники сільськогосподарської продукції.
6. З врахуванням дотримання законності в економіці ринки поділяються на:
• легальні, офіційні:
• нелегальні (тіньові, чорні і т.д.)
Дослідження структуризації ринків дозволяє виділити основні види ринків:
1. Ринки товарів та послуг. В цю групу включаються наступні ринки:
• товарів споживчого призначення (продовольчі та непродовольчі товари);
• послуг (побутові, транспортні, комунальні);
• житла та будівель невиробничого призначення.
2. Ринки факторів виробництва. До їх складу входять:
• ринок нерухомості;
• знарядь праці;
• сировини та матеріалів;
• енергетичних ресурсів;
• корисних копалин.
3. Фінансові ринки:
• ринок капіталів (інвестиційні ринки);
• кредитний ринок;
• ринок цінних паперів;
• валютно-грошовий ринок.
5. Ринок інтелектуального продукту - інновації, винаходи, інформаційні послуги, твори мистецтва та літератури.
6. Ринок робочої сили. Являє собою економічну форму руху трудових ресурсів, при якому робоча сила мігрує відповідно з законами ринкової економіки.
7. Регіональні ринки: місцевий, внутрішній, національний, зовнішній, міжнародний.
Основні види ринків підрозділяються на різноманітні субринки, ринкові сегменти. Сегментація ринку представляє собою розподіл споживачів даного товару на окремі групи, що пред’являють до товарів неоднакові вимоги. Сегмент ринку - це частина ринку, група споживачів, продуктів чи підприємств, що утворюються на основі спільних ознак. Сегментація може бути проведена різними шляхами з використанням різноманітних факторів (ознак). Основними з них є:
1. Географічні (по регіонам, за адміністративним поділом, за густотою населення, за кліматичними умовами).
2. Демографічні (групування населення за віком, за статтю, за розміром сім’ї, за рівнем доходу, за професійним складом, за рівнем освіти, за національним складом).
3. Психографічні (групування населення за соціальним складом з низьким, середнім, високим, дуже високим достатком, за стилем життя: богемний, елітарний, молодіжний, спортивний).
4. Поведінчі (придбання товарів носить випадковий характер, пошук користі при придбанні товарів: вироби високої якості, хороше обслуговування, низькі ціни, статус постійного клієнта, ступінь потреби в продукті, емоційне відношення до продукції) .
3. ФУНКЦІЇ РИНКУ
Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.
Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та виробництво будь-якого товару, науково-технічний прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропозиції в економіці.
У зв’язку з тим, що створена споживна вартість перетволрюється на товар лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає, то в суспільстві принижується роль ринку як регуулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загальноекономічного явища.
Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютувати її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть бути також державними і недержавними. До перших належать: а) економічні важелі – кредити, податки, ціни, які встановлює держава; б) адміністративні важелі – державне замовлення, державні програми, правила укладання господарських договорів. До других належать різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту, ціти, квоти тощо.
Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одерржання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління. Якщо суб’єти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільно необхідні, то вони будуть неконкурентоздатними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як розподільча.
У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців та переможених. Для перших створюються умови для подальшого розвитку і процвітання, а для других постає питання про їхнє існування. Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами – на багатих і бідних.
Ринок “зшиває” економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків (підприємтсв, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція.
Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтенаціональній вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляє товари, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.
Завантажити реферат