Макроекономічні фактори забезпечення ефективних процесів роздержавлення та приватизації

Програму приватизації у Польщі планували на п'ять років. Підприємства, які підлягали приватизації, були розділені на дві кате­горії: перша - великі, друга - малі і середні (у сфері послуг, торгівлі і промисловості). Підприємства першої групи спочатку комерціа­лізували, але їхнім власником - як єдиним акціонером - залишається скарбниця. У ході приватизації 60% акцій державної власності пе­реходить до інвестиційних компаній, 10% безоплатно отримують працівники приватизованих підприємств, 30% залишається у дер­жавній скарбниці для реформи соціального страхування. Дорослі громадяни отримали право на частку державного майна у вигляді бон.

Приватизацію малих і середніх підприємств ведуть: шляхом перетворення їх на громадські підприємства, власниками акцій яких стають фізичні особи і приватні польські або іноземні ком­панії; шляхом ліквідації підприємств, які мають незадовільні еко­номічні результати діяльності (повного продажу або продажу де­якої частки майна).

У Чехо-Словаччині приватизація відбувалася також у двох формах - "малій" та "великій". Об'єктом "малої" приватизації ста­ла сфера обслуговування. У цьому випадку основні та обігові фон­ди продавали колективам через аукціони. "Велику" приватизацію проводили на засадах використання купонів.

Приватизація у колишній НДР - завдяки злиттю з економі­кою ФРН - відбувалася досить інтенсивно, що дало змогу ліквіду­вати низку підприємств-банкрутів, зберегти кілька сот тисяч ро­бочих місць, а також створити нові на приватизованих підприєм­ствах. Досвід цієї країни свідчить: гарантом успішного ходу при­ватизації є формування правової бази і державних структур, по­трібних для її проведення.

Управління процесами приватизації в Україні. Способи приватизації

Процеси приватизації в Україні контролює держава. Голов­ним виконавчим органом, під керівництвом якого розробляють і виконують програми приватизації, є Фонд державного майна (ФДМ) України.

У 1994 р. було прийнято рішення про створення єдиної сис­теми органів приватизації. Зокрема, регіональні відділення Фон­ду в областях і органи приватизації областей були об'єднані й пе­ретворені у регіональні відділення Фонду. На рівні районів і міських підрозділів органів приватизації були створені представ­ництва Фонду в районах і містах. Це дало змогу вести єдину дер­жавну політику приватизації на всій території України. Одночас­но з формуванням структури ФДМ України, його регіональних відділень та представництв з'ясовували функції і завдання органів державного управління процесами приватизації.

У сучасних умовах ФДМ України е головним органом, який формує і провадить політику держави у сфері приватизації, є орен­додавцем і продавцем державного майна. ФДМ України підпо­рядкований Кабінету Міністрів України і підзвітний Верховній Раді України.

Відповідно до головних завдань сформована структура ФДМ України і система управління процесами приватизації в цілому.

Загальна структурна схема організації ФДМ показана на рис.1. Така громіздка структура центрального апарату зумов­лена, по-перше, великою кількістю функцій і завдань, які покла­дені урядом на цей орган, по-друге, неузгодженістю з іншими уря­довими структурами, по-третє, швидкими темпами реорганізації економіки України тощо.

У процесі приватизації застосовують такі способи:

ü викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, що ЇХ створили працівники цих об'єктів;

ü викуп державного майна підприємства за альтернативним планом приватизації;

ü викуп державного майна, зданого в оренду;

ü викуп державного майна, зданого в оренду з викупом;

ü продаж на аукціоні; продаж за некомерційним конкурсом;

ü продаж акцій відкритих акціонерних товариств;

ü продаж з відтермінуванням платежу.

Викуп об'єктів малої приватизації - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає товариство покупців, створене його працівниками. Приватизація об'єктів малої приватизації, до яких належать невеликі підприємства переробної і місцевої про­мисловості, легкої і харчової, промисловості будівельних матері­алів, будівництва, торгівлі і громадського харчування, побутово­го обслуговування населення, окремих видів транспорту, може відбуватися також шляхом продажу на аукціоні і за конкурсом.

Продаж на аукціоні - спосіб приватизації, коли власником об'єкта стає покупець, який запропонував найвищу ціну.

Продаж за некомерційним конкурсом - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонував найліпші умови подальшої експлуатації об'єкта або за однакових умов - найвищу ціну.

Продаж за комерційним конкурсом - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який за фіксованих почат­кових умов запропонував найвищу ціну.

Продаж за конкурсом з відтермінуванням платежу - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який на конкурсних засадах здобув право оплати за придбаний об'єкт з відтермінуванням платежу на три роки за умови попереднього вне­сення 30% його вартості.

Викуп державного майна підприємства згідно з альтернатив­ним планом приватизації - спосіб приватизації, за яким власни­ком об'єкта (або його частки) стає товариство покупців, створене його працівниками, згідно з розробленим товариством покупців планом, що є альтернативним до плану, запропонованого комі­сією з приватизації.

Викуп державного майна, зданого в оренду з викупом, - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає орендар відпо­відно до договору оренди.

Продаж акцій відкритих акціонерних товариств - спосіб приватизації, за яким власниками акцій перетворених у відкриті акціонерні товариства державних підприємств на конкурсних за­садах стають покупці, які запропонували найвищу ціну за най­більшу кількість акцій після реалізації акцій на пільгових умо­вах.

Акціонування, як процес перетворення державних підприємств в акціонерні компанії з розміщенням акцій в інвес­тиційних банках, провадять шляхом випуску в обіг цінних па­перів. Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують пра­во володіння часткою капіталу, визначають взаємовідносини між організацією, яка їх випустила, та їхнім власником і передбача­ють виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових або інших прав на ці документи іншій особі. Головними видами цінних паперів є облігації та акції. Облігації - це цінні папери, які засвідчують про внесення їхнім власником грошових коштів і підтверджують зобов'язан­ня імітента (акціонерного товариства) покрити йому номінальну вартість у передбачений термін з оплатою фіксованого відсот­ка, якщо інше не передбачено умовами. Акції - це цінні папери без визначеного терміну обігу, які свідчать про внесення певно­го паю до статутного фонду, визначають можливість управління ними, дають право на отримання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також участь у розділі майна у разі ліквідації акціо­нерного товариства. Акції, які випускають в обіг, бувають різно­го виду і різної категорії (привілейовані, прості, іменні, закриті, акумулюючі та ін.).