Методичні прийоми вправляння

Методичні прийоми вправляння

До найважливіших методичних прийомів вправляння А.А.Тер-Ованесян відносить: вправляння з безпосередньою фізичною допомогою; вправляння в "обидва боки"; вправляння в уяві; вправляння за допомогою імітації рухів.

Вправляння з безпосередньою фізичною допомогою полягають у тому, що вчитель своєю мускульною силою допомагає учневі відтворити необхідну рухову дію. Це дає можливість:

• виконати недоступну (на початку навчання) вправу;

• створити уявлення про положення і рухи окремих частин тіла, про місце і час найбільших зусиль;

• вловити мускульні відчуття, що виникають при виконанні конкретної рухової дії;

• вселити учням впевненість у свої сили, боротися з почуттям страху;

• попередити виникнення помилок і виправити їх.

При наданні допомоги необхідно вибрати правильне місце відносно учня під час виконання ним рухового завдання, своєчасно надати допомогу (підштовхнути, підтримати, збільшити або зменшити швидкість чи амплітуду руху, надати рухові тіла правильний напрям) саме з таким зусиллям, якого бракує тому, хто виконує вправу.

Фізичну допомогу можна надавати лише тоді, коли учень без неї не в змозі виконати вправу, і належить припиняти її, як тільки виникає мінімальна можливість відтворювати рухову дію без допомоги.

Якщо цей метод застосовувати тривалий час, то він може завдати шкоди, тобто він позбавляє учня впевненості у власних силах. Зазвичай, 2—3— разове застосування дозволяє відчути правильну форму руху, місце акцентованих зусиль тощо.

Суть вправляння в "обидва боки" полягає в тому, що учень виконує рухову дію і в правий (зручний, свій) бік, і в лівий (незручний, "чужий") бік. На необхідність однакового розвитку у дітей "обох рук" вказував ще Платон.

Вивчаючи циклічні (біг з перепонами) і ациклічні (бокс, боротьба, спортивні ігри) вправи асиметричного характеру в обидва боки, маємо можливість вирішувати наступні завдання:

• прискорити процес засвоєння спортивної техніки і досягти вдосконалення рухів у "свій бік", завдяки індукції процесів збудження і гальмування в ЦНС;

• збільшити діапазон рухових можливостей в поєдинках, спортивних іграх, спортивній і художній гімнастиці, інших вправах;

• вловити мускульні відчуття, тому що під час виконання вправ у "чужий бік" виникають гостріші відчуття, які потім можна перенести на "свій бік";

• підвищити впевненість у своїх можливостях, особливо в спортивних іграх і поєдинках, де, діючи в незручному положенні, учень набуває впевненості в діях з використанням зручніших позицій;

• уникнути або виправити дефекти будови тіла, що виникають при заняттях однобічними фізичними вправами (веслування на каное, стрільба, фехтування та ін.);

• використовувати метод як активніші відпочинок.

При засвоєнні ациклічних фізичних вправ, в яких вирішальні рухи виконуються в один бік (метання, легкоатлетичні стрибки, стрільба, теніс та ін.), вправляння "в обидва боки" використовується епізодично.

Переваги, які віддають правому або лівому бокові тіла, не впливають на успішність навчання техніки, і в ряді видів спорту (фехтування, бокс, боротьба) лівобічність виступає навіть як перевага в поєдинках. У тих випадках, коли у вправі, що вивчається, активні дії необхідно виконувати в один бік (відштовхуватись, метати), необхідно учням з самого початку визначити "зручний" бік і навчатись, враховуючи цю обставину.

Вправляння в уяві (ідеомоторне вправляння, "прокручування" в думці, візуальне відтворення) полягає в тому, що учень не виконує вправу практично, а думає про неї, уявляє собі послідовність рухів, техніку окремих підсистем, або рухову дію загалом.

Один з варіантів цього методу — малювання фігурок, які зображають послідовність рухів цілісної рухової дії так, як це робиться в кінограмі. Дослідження показали, що ті учні, які правильніше малюють фігурки, виконують вправу точніше. Найвищого ефекту досягають при чергуванні малювання фігурок з наступним виконанням вправи. Початківці малюють за взірцем, досвідчені учні — з пам'яті.

Ефект, що досягається при цьому, ґрунтується на єдності фізичного і психічного в людині. Уява рухів викликає ті ж фізіологічні процеси, які характерні для їх реального виконання, але з меншою інтенсивністю. Цей методичний прийом дає можливість:

• швидше і досконаліше оволодіти спортивною технікою;

• впливати на розвиток рухових якостей, що проявляються в конкретній спортивній техніці;

• виправляти помилки в рухах;

• скорочувати час на практичне виконання рухів і, як наслідок, зменшувати навантаження на організм у навчально-тренувальних заняттях;

• розвивати здатність до зосередження уваги на виконання конкретної рухової дії;

• навчитися регулювати емоційний стан, оволодіти здатністю розслабляти м'язи;

• безпосередньо перед виконанням вправи відтворювати в пам'яті її образ і, тим самим, створити передумови для досягнення вищих результатів у вирішенні рухового завдання;

• зберегти досягнутий рівень засвоєння спортивної техніки під час вимушених перерв у практичних заняттях.

Широке використання вправляння в уяві на заняттях вважає доцільним А.А.Терованесян. Він рекомендує при використанні методичного прийому керуватись такими положеннями:

• прийом застосовується перед реальним виконанням вправи, в перервах між спробами, безпосередньо після закінчення вправи та між заняттями;

• перш, ніж його застосовувати, необхідно попередньо набути практичного досвіду реального відтворення рухової дії і навчитись чітко виражати словами те, що учень збирається уявити;

• на кожному занятті необхідно поєднувати реальне (практичне) виконання вправи з уявленням;

• при засвоєнні спортивних ігор та поєдинків необхідно безперервно уявляти можливі варіанти техніко-тактичних дій партнерів і суперників та формувати проект своїх дій у відповідь;

• більший ефект дає вправляння в уяві, якщо його супроводжувати проговорюванням;

• під час вправляння вчитель не повинен втручатися в дії учнів;

• тривалість одного сеансу не повинна перевищувати 2-3 хвилини. Триваліше вправляння викликає втому;

• протягом дня вправлятись можна 2-3 рази. В кожному занятті 8-Ю уявних повторень простих вправ і 1-2 рази — складних. Безпосередньо перед практичною спробою уявляти слід не більше двох-трьох разів;

• вправляючись в уяві, необхідно намагатись у кожному повторенні відтворювати техніку якомога чіткіше і детальніше;

• можна вправлятися з відкритими і закритими очима, усуваючи при цьому інші подразники;

• уявляти можна вправу загалом або окремі її частини;

• необхідно прагнути уявляти не тільки образ руху, але і ті відчуття, які його супроводжують;

• встановлено, що підсистеми спортивної техніки, які уявляються недосконало, — це ті місця, в яких при реальному виконанні допускаються помилки;

• деталі спортивної техніки, які важко засвоюються, повинні ставати предметом уяви найчастіше;