полій:
1) через процес концентрації виробництва, коли підприємства замість введення між собою всеможливої конкурентної боротьби укладають між собою угоди, тобто обєднують капітал.
2) на основі централізації виробництва і капіталу.
Централізація виробництва - це збільшення масштабів виробництва продукції в результаті обєднань кількох підприємств в одне із загальним управлінням.
Централізація капіталу - це збільшення розмірів капіталу внасоідок обєднання раніше самостійних капіталів.
3) внаслідок дій держави, спеціальних або навмисних її кроків.
4) поява акціонерної капіталістичної власності, коли індивідуальна приватна власність перетворюється на гальма розвитку продуктивних сил. Вона виникає в результаті злиття, обєднання декількох капіталістів.
2. Історія виникнення монополій в Україні і світі.
Історія монополій сягає сивої давнини. Згадку про неї знаходимо вже у стародавнього філософа Аристотеля. Він відносить її до “мистецтва наживати майно”. [3.стр 397]
Англійський філософ Т. Гоббс описує монополії,створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “ метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу”. [4. стр180]
Монополістичні тенденції у різних формах і неоднаковою мірою проявляються на всіх етапах розвитку ринкових процесів. Проте їх новітня історія починається у другій поло-вині 19 ст.Їх виникнення було пов’язано з такими процесами в суспільстві, як збільшення акціонерної власності, нова роль банків, концентрація виробництва і капіталу, еволюція форм капіталістичних об’єднань. Всі ці процеси прискорили розвиток монопольного господарства.
Методи концентрації і централізації капіталу, які використовувались в 19 ст., не забез-
печували достатньої концентрації капіталу для ефективного виробництва. Концентрація виробництва, створення нових великих заводів і фабрик потребувалирозширення кордо-иів капіталістичної власності. Шляхи такого швидкого розширення існували давно, але лише під впливом бурхливого зростання продуктивних сил вони отримали широке розповсюдження і вирішальне значення. Це, в першу чергу, акціонерна форма організації компаній.
Важлива сторона розвитку монополій пов’язана з новою роллю банків. Збільшення концентрації виробництва постійно посилювало необхідність розширення ролі банків, змушуючи промислові компанії шукати з банками контактів для отримання довготер-інових позик. Це призвело до перетворення банків у всесильних монополістів.
Важливою формою створення галузевих та міжгалузевих монополістичних союзів була система участі. Суть її полягає в тому, що при акціонерній формі організації, компанія належить власнику контрольного пакету акцій. Якщо власником контрольного пакету є інша компанія, то вона тим самим отримує право керувати своєю “дочірньою” компанією.
У США процеси акціонування, концентрації виробництва i капіталу прискорилися після кризи 1873 р. Кількість підприємств збільшувалась повільніше, ніж вартість їхньої продукції. Так, в обробній промисловості за 1900 — 1913 рр. зростання становило відповідно 130 i 210 %. У 1914 р. акціонерні товариства становили 28,3% вciх підприємств, а випускали 83,2% промислової продукції, на них працювало 80% робітників. У 1910 р. підприємства за обсягом виробництва поділялися на невеликі (до 20 тис. дол.) — 67,2%, середні (від 20 до 100 тис. дол.) — 21,3%. Великі (100 тис. дол. i більше) — 11,5% корпорацій, вартість продукції яких була понад 1 млн дол., виробляли міді — 99%, свинцю— 92%, прокату — 91, чавуну — 85,8, автомобілів, сільськогосподарських машин, продукцію хімічної, електро-технічної, текстильної галузей — 50, переробляли м'яса — 80%.
Монополізація розпочалася з виникненням залізничної iмпepiї Вандербільта. Першою формою монополістичних об'єднань були пули (або картелі), які встановлювали ціни, розподіляли замовлення та прибутки. У 1866 р. виник соляний пул у штаті Мічіган, у 1870 р. — Чиказький пул, який контролював залізничні перевезення. Панівною формою монополій спочатку в легкій, потім у важкій промисловості стали трести. Першим з них був нафтовий трест Рокфеллера "Стандарт ойл Компані”, утворений у 1870 р.
У 90-х роках провідна роль у монополізації промисловості, транспорту, банків перейшла до холдинг-компаній та концернів. У 1901 р. в США налічувалося 440 трестів з загальним капіталом 20,3 млрд дол.
Одночасно відбувалась монополізація банків. У 1890 р. у Нью-Йорку було 64 банки, що володіли капіталом 302 млн дол., у 1900 р. — 58, капітал яких збільшився до 548 млн дол. Інтенсивно, внаслідок злиття банківського та промислового капіталів, формувався фінан-совий капітал.
Найбільшими американськими монополіями були групи Рокфеллера (контролювали 95% американського видобутку нафти i 90% її експорту, промислові підприємства, банки, залізниці), Моргана ("Юнайтед Стейтс Стіл", що монополізував виробництво 2/3 сталі, трести в сільськогосподарському машинобудуванні, торговому пароплавстві; електро-технічна корпорація "Дженерал електрік", підприємства зв'язку, міського транспорту, страхові компанії), Пенсільванська група, група Вандербільта, групи Гульда, Гарримана, три автомобільні корпорації: "Форд", "Дженерал моторс", "Крайслер" та фінансові групи Рокфеллера та Моргана контролювали 112 банков.
У Німеччині активний розвиток акціонерної власності (грюндерства) почався з будівництва залізниць у 70-х роках XIX ст. У 1870 р. Існувало 418 акціонерних товари-ств, за період 1871 — 1872 рр. з'явилося 978 нових з акціонерним капіталом 2,8 млрд марок. Процес монополізації охопив yci галузі промисловості, навіть ті, які в інших країнах залишились полем для конкуренції (виготовлення відривних календарів).[5] На відміну від США, монополії об'єднували більшу кількість підприємств (кілька сотень), існували у формі картелів i синдикатів. У 1879 р. їx кількість становила 14, в 1900 р. — 300, перед першою світовою війною кількість їx зросла в 2 рази. У кінці 90-х років XIX ст. — на початку ХХ ст. з'явилися перші трести: електротехнічні корпорацй АЕГ i товариство "Ciмeнc".
Інтенсивно формувався фінансовий капітал. У 1913 р. icнyвало 1850 банків; 9 берлінських банків контролювали 85 % банківського капіталу (11,3 млрд марок). До таких банків належали Німецький (капітал 3 млрд марок i контроль за 87 банками), Дрезден-ський, Дармштадтський банки, облікове товариство (власний капітал 300 млн марок), їхній прибуток в 1895 — 1900 рр. становив 38,6 — 67,7% щорічно. Німецькі банки вкла-дали капітали в основному в промисловість. Так, 6 берлінських банків контролювали 751 підприемств.
У Великобританії ще на початку 60-х років XIX ст. було 639 акціонерних корпорацій. Проте перші монополії виникли лише в кінці 80-90-х рр. XIX ст. У 1888 р. виник Соляний союз, що контролював 90% продукцій. В 1894-1896 рр. у Шотландій утворилося моно-польне об'єднання з виготовлення труб. Поступово монополії з'явились в хімічній, трубо-прокатній, військовій промисловості, суднобудуванні, на транспорті. В 1913 р. у Велико-британії їх налічувалось 93. Отже, формування монополиї розпочалося пізніше, нїж в США та Німеччині та здійснювалося повільніше. В основному вони об'єднували 30-50 фірм. Контроль над галузями був практично відсутній. Найменше монополій було в легкій i видобувній промисловості. За темпами монополізації банківський капітал випереджав промисловий. У 80-х роках XIX ст. кількість приватних банків зменшилася до 172, а кількість акціонерних досягла 91. Депозити в банках за 1880-1908 рр. зросли в 2,8 раза, їм належало 25% вciх цінних паперів світу. В 1913 р. 12 банків на чолі з Англійським зосередили 70% всього cвітовогo капіталу.[6. стр.160-162]
Завантажити реферат