Роль самоконтролю у процесі удосконалення особистості спортсмена

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Значення самоконтролю, характеристика його показників

1.1. Суб’єктивні показники

1.2. Об’єктивні показники

1.3. Самоконтроль жінок

Розділ 2. Психофункіональний самоконтроль

2.1. Сутність психофункціонального самоконтролю при проведенні ранкової гігієнічної гімнастики .

2.2. Структура, зміст та методика проведення ранкової гігієнічної гімнастики у поєднай ні із психофункціональним самоконтролем

2.3. Здійснення самоконтролю і самооцінки загального психічного стану та формування необхідної установки

ВСТУП

Фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєвоважливої потреби взаємного спілкування, розвитку здорової нації.

Ця аксіома набуває особливої актуальності сьогодні, коли так необхідно реалізувати цільову комплексну програму „Фізичне виховання -здоров'я нації".

Закон України „Про фізичну культуру і спорт" передбачає реалізацію даної програми. Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини.

Самоконтроль і його роль у процесі удосконалювання особистості спортсмена.

При заняттях ф.к. і спортом велику роль відіграє лікарський контроль. Лікарський контроль дає можливість стежити за здоров’ям спортсмена, оцінювати фізіологічні можливості організму. Доповнює лікарський контроль самоконтроль спортсмена, високий рівень прояву якого дозволяє створити умови для підвищення успішності діяльності спортсмена.

Мета роботи: показати на основі використання методу аналізу та узагальнення літературних джерел і практичного досвіду.

Роль самоконтролю ц процесі удосконалення особистості спортсмена.

Основні завдання роботи:

1) відобразити виховні, освітні та оздоровчі завдання фізичної культури в школі,

2) розкрити суб’єктивні та об’єктивні показники самоконтролю.

Розділ II. Урочні та позаурочні форми фізичного виховання.

Обсяг роботи складає листків комп'ютерного набору.

Розкрити сутність психофункціонального самоконтролю.

Розділ І

1.1. Самоконтроль спортсмена - це регулярне використання рад простих прийомів для самостійного спостереження у зміні стані здоров’я і фізичного розвитку під впливом за­нять фізичними вправами. Завдяки самоспостереженню спортсмен має можливість са­мостійно контролювати тренувальний процес Крім того, самоконтроль має велике виховне і педагогічне значення, залучає спортсмена до спортивного спостереження і оцін­ки свого стану до аналізу використаної методики тренування.

Самоконтроль служить важливим додатком до лікарського контролю, але не може його замінити. Дані самоконтролю можуть надати велику допомогу викладачу і тренеру в регулюванні тренувального навантаження, а лікарю — в правильній оцінці виявлених змін в стані здоров’я спортсмена і його фізичним розвитком. Викладач, тренер і лікар повинні пояснити спортсмену значення регулярного само­контролю для зміцнення здоров’я, правильної побудови навчально-тренувального про­цесу і підвищення спортивних результатів, рекомендувати користуватися певними ме­тодами спостережень, пояснити, як повинні змінюватись ті або інші показники самоспо­стереження ( наприклад сон, пульс, вага ) при правильній побудові тренувань і у ви­падках порушення режиму.

Викладач і тренер разом з лікарем повинні добиватися, щоби спортсмени правильно розуміли зміни різних функцій організму під впливом фізичних навантажень. Необ­хідно попередити спортсменів від поспішних висновків при появі відхилень в показни­ках самоспостереження, так як за неправильними висновками можуть послідувати неправильну побудову тренувань, а також можливе самовнушення якого-небудь захворювання, якого у спортсмена фактично немає. Важливо пояснити спортсменам, що при відхиленням в показниках, виявлених при самоконтролю, необхідно порадитись з лікарем і викладачем або тренером, перш за все чим приймати рішення.

В процесі занять фізичними вправами необхідно постійно проводити облік вико­наних тренувальних навантажень і контроль за станом організму. Результати само­контролю записують в спеціальний щоденник, який зобов’язаний вести кожний спортсмен. Лікар і викладач, тренер, дивлячись в цей щоденник, можуть побачити залежніс­ть змін в стані здоров’я спортсмена від характеру тренувань.

Всі показники, які доцільно фіксувати в щоденнику, можна розподілити на дві групи: об’єктивні і суб’єктивні. До першої групи відноситься ті, котрі мають кіль­кісний вираз в конкретних одиницях виміру ( км, хв., кількість повторень, ЧСС тощо). До другої групи належать показники, котрі мають якісний вираз на підставі наших суб’єктивних відчуттів. Відомий фізіолог О.О. Ухтомський відзначив, що суб’єктивні показники можуть бути настільки ж об’єктивними як і всілякі інші для тих, хто вміє їх розуміти і розшифровувати.

Самопочуттяскладається: з відчуття бадьорості, підвищеної працездатності або навпаки кволості, відчуття болю з тої чи іншої локалізації. Самопочуття може бути: як добре, задовільне та погане. При появі яких-небудь незвичайних відчуттів відміча­ють їх характер, вказують, після чого вони виникли (наприклад: м’язевий біль після занять ). Інколи болі в м’язах виникають при тренуванні після великої перер­ви або швидкому збільшенню навантажень.

Коли спортсмен втомлений і відбувся процес перетренування можуть виникати різкі головні болі, головокружіння. В такому спортсмен випадку повинен звернутися до лікаря і також повинен обов’язково відмітити в щоденнику самоконтролю. При самоконтро­лю відмічається, чи залежить втома від проведених занять чи від інших причин, як скоро вона проявляється, її продовження під впливом якихось факторів проходить.

Слід зазначити, що спортсмен повинен відмічати ступінь втоми після занять – наприклад - "не втомився ", " трішки втомився" , " переутомився", а на наступній день після тре­нування зазначає - " втоми немає", "почуває себе добре", " лишилось відчуття втоми", " повністю не відпочив", " почуваю себе втомленим" .

Важливо також відмічати настрій \ нормальний, стійкий, бажання бути на однині, стан сильного збудження.

Сон забезпечує відпочинок і відновлення сил. Під час сну спортсмен відновлює розтрачену енергію, працездатність усього організму і, в першу чергу, нервову сис­тему. Добрий сон, який дає вранці почуття бадьорості, наступає досить швидко, як тільки спортсмен ляже спати. Поганий сон відрізняється тривалим періодом засипан­ня, частими пробудженнями вночі, відчуттями в’ялості і розбитості вранці. Безсон­ня - ознака перенавантаження або відхилень в стані здоров’я (часто переривається, супроводжується тяжкими снами — сновидіннями), після такого сну у спортсмена не відновлюється працездатність. Спортсмен повинен реєструвати кількість годин сну (зга­дується, що сон повинен бути не менше 7-8 год. при великих фізичних навантажень -9-10 год.) і його якість, а при порушення сну їх прояву: погане засипання, часте аб0 ранні пробудження, сновидіння, безсоння.