Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності, як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава має Збройні Сили України із необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздатності.
Конституція України, Закон “Про Збройні Сили України” та інші нормативно-правові акти здійснюють правове регулювання сучасних Збройних Сил України. Так, наприклад, Закон “Про Збройні Сили України” визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.
Отже, правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.
В Україні за роки незалежності в основному сформовано правову базу, яка визначає права та повноваження парламенту та державних інститутів у здійсненні контролю та регулюванні діяльності Збройних Сил, інших військових формувань. протягом 1991-2002 років парламент України схвалив понад 125 законодавчих актів, якими врегулювано різні аспекти діяльності силових структур.
Зараз парламент завершує роботу над проектом Стратегії впровадження демократичного громадського контролю над Збройними Силами, готується до розгляду Верховною Радою нова редакція Концепції національної безпеки України. Парламент не здійснює безпосереднього керівництва збройними формуваннями, але "має у своєму розпорядженні достатньо широкий та відносно самодостатній арсенал механізмів впливу", серед яких найбільш вагомий - розгляд та утвердження оборонного бюджету, а також ухвалення відповідних законів та програм, утвердження структури, чисельності та функцій Збройних Сил, прийняття рішень щодо війни та миру тощо. для того, щоб система громадського контролю над Збройними Силами в Україні відповідала стандартам цивілізованих країн, необхідно залучити громадських експертів, компетентних в оборонних питаннях, пресу та академічні інститути до формування дієвої системи громадського контролю, розробити та ухвалити низку нормативно-правових актів, необхідних для забезпечення ефективного громадського контролю у сфері оборони та безпеки.
Серед першочергових завдань можна назвати введення ключових громадянських посад у силових відомствах, чіткий розподіл повноважень між парламентом, Президентом, урядом, Міністром фінансів та Міністром оборони у сфері оборони та громадського контролю, розвиток функціональної системи оборонного фінансування, розширення прав парламенту та комітету ВР щодо питань національної безпеки та оборони, посилення їх конкретної участі у підготовці оборонного бюджету, створення інституту Уповноваженого зі справ військових у Верховній Раді.
Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах:
вірності конституційному обов'язку та військовій присязі;
верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод;
гласності, відкритості для демократичного цивільного контролю;
поєднання єдиноначальності і колегіального розроблення найбільш важливих рішень;
комплектування шляхом призову громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом;
постійної бойової та мобілізаційної готовності;
збереження державної та військової таємниці;
виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни;
забезпечення державного соціально-економічного та соціально-правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України, а також членів їх сімей;
заборони створення і діяльності організаційних структур політичних партій.
З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону, в межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності.
Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом.
Керівництво Збройними Силами України в межах, передбачених Конституцією України, здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України.
В особливий період керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями Президент України може здійснювати через Ставку Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України у мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України.
Головнокомандувачем Збройних Сил України є за посадою Міністр оборони України, якщо він військовослужбовець, а в разі, коли Міністром оборони України призначається цивільна особа, - начальник Генерального штабу Збройних Сил України.
Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України та осіб, звільнених у запас або у відставку, членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях.
Військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Залежно від характеру і умов службової діяльності військовослужбовцям Збройних Сил України можуть встановлюватися затверджені Кабінетом Міністрів України надбавки до видів забезпечення, передбачених цією статтею.
Завантажити реферат