Особливості збирання анамнезу у батьків хворої дитини

Особливості збирання анамнезу у батьків хворої дитини

План:

1. План збирання анамнезу

2. Об’єктивне обстеження

3. Соматоскопія

4. Антропометрія

5. Використана література

ЗАГАЛЬНАМЕТОДИКАОБСТЕЖЕННЯ ДИТИНИ

Методика обстеження дитини має свої особливості, вона вимагає від лікаря або фельдшера не тільки міцних знань, а й уміння знайти підхід до дитини і викликати у неї та її батьків довір'я до себе. Розмову з матір'ю маленького пацієнта та з самим пацієнтом не мож­на замінити ніякою найдосконалішою технікою, ніякими лабора­торними обстеженнями. Саме з розмови повинно починатися обсте­ження дитини. Воно складається з анамнезу (розпитування матері або рідних, а також самої дитини) і об'єктивного обстеження.

План збирання анамнезу. Спочатку доцільно зібрати анамнез у матері або батька, а потім доповнити його розмовою з хворою дитиною, у разі потреби — віч-на-віч. Бажано, щоб у кабінеті, в якому ведеться прийом дітей, були іграшки для дітей різного віку. З'ясувавши ім'я, прізвище і вік дитини, найкраще починати зби­рання анамнезу з розпитування матері, терпляче вислухати все, що вона вважає за потрібне розповісти лікарю про хворобу своєї дитини. Після цього слід додатково розпитати, коли і як почалося захворювання, як воно проявлялося і розвивалося, яке проводило­ся лікування і якою була його ефективність. Дуже важливо зібрати функціональний анамнез: уточнити можливі порушення функції центральної нервової системи, ендокринної системи, органів дихан­ня і серцево-судинної системи, органів травлення та інших органів і систем, що розвинулися через захворювання дитини до моменту її обстеження.

Зібравши анамнез (історію) захворювання (anamnesis morbi), з приводу якого дитина та її батьки звертаються за допомогою, лікар або фельдшер, починає збирання анамнезу життя (anamnesis vitae). При цьому уточнюють такі моменти: кількість попередніх вагітностей та пологів у матері, число викиднів, а також причини - передчасного переривання вагітності, яким був перебіг цієї вагітності.

Якщо мати хворіла під час вагітності, то чим і яким був перебіг захворювання; яку вона виконувала роботу на виробництві, чи стикалася з шкідливими речовинами та факторами (наприклад, радіацією, рентгенівським випромінюванням, електромагнітними коливаннями ультрависокої частоти), чи закінчилася вагітність в строк, якими були пологи.

Особливої уваги заслуговує перебіг періоду новонародженості стан дитини після народження, антропометричні показники маси тіла і зросту, наявність родової травми, асфіксії, перенесені захво­рювання періоду новонародженості, стан пупкової ранки, ви­годовування. Розпитують, як вигодовували дитину — по годинах чи безладно, з нічною перервою чи без неї, коли введено прикорм . та догодовування, який прикорм мала дитина, коли її відлучено від грудей, з якого часу немовля одержувало соки, вітаміни, зокрема вітамін D, якою була дієта протягом першого року життя і в на­ступні роки, як годували дитину перед початком захворювання ї під час нього.

Далі розпитують про фізичний і психічний розвиток дитинні коли почала тримати голову, самостійно сидіти, стояти, ходити, як розвивалася мова, а також збирають відомості про різні навички і вміння. З'ясовують, які захворювання перенесла дитина, який їхній перебіг і як вони піддавалися лікуванню; чи немає венерич­них захворювань у сім'ї, які матеріально-побутові умови сім'ї, де росте дитина. Необхідно вивчити культурні та гігієнічні навички в сім'ї, умови виховання, поведінку дитини в сім'ї та в дитячому колективі.

Дуже важливо зібрати епідеміологічний, імунулогічний та алер­гологічний анамнез: перенесені інфекційні захворювання і контак­ти з інфекційними хворими протягом останніх двадцяти одного дня, які профілактичні щеплення було зроблено дитині, чи вводи­лися імунні сироватки, чи не було у неї проявів алергії, реакції на харчові продукти, лікарські засоби тощо.

Генетичний анамнез включає відомості про спадкові хвороби у дитини і родичів, стан здоров'я батьків. Зібравши анамнез жит­тя, приступають до об'єктивного обстеження.

Об'єктивне обстеження дитини завжди починають з оцінки її загального стану і положення тіла. Далі вимірюють масу тіла, зріст, окружність голови, грудної клітки, живота. Оглядають шкі­ру, слизові оболонки, грудну клітку, живіт, кінцівки. Огляд ди­тини починається з того моменту, як вона з'являється в полі зору медичного працівника. Для огляду дитину краще покласти на спо­вивальний столик або на канапу. Рекомендується повністю роздя­гати пацієнта для огляду.

Медичний працівник повинен дбати про те, щоб не злякати дитину. Не потрібно негайно роздягати її, спочатку слід провести попередній загальний огляд і завоювати довір'я дитини, після чого роздягти її і провести детальний огляд усього тіла. Всі фізичні дослідження, які можуть спричинити біль або зумовити неприємні відчуття, краще проводити наприкінці огляду (визначення симпто­мів Ортнера, Пастернацького, огляд порожнини рота і глотки за допомогою шпателя).

Далі здійснюється обмацування (пальпація) шкіри, підшкірної основи, м'язів, лімфатичних вузлів. Досліджують органи дихання, серцево-судинної системи, органи травлення, сечовиділення, нерво­ву та ендокринну системи, органи чуттів (огляд, пальпація, перку­сія, аускультація), проводять функціональні і додаткові обсте­ження.

Потрібні велика майстерність і уміння, щоб зацікавити маля, викликати його довір'я і успішно провести об'єктивне обстежен­ня. Це вдається тільки тим, хто любить і розуміє дітей, серйозно ставиться до будь-яких проявів їхньої поведінки (протестів, страхів, плачу), враховує особливості дитячої психіки, у кого лагідні і теп­лі руки. Необхідно враховувати дитячі капризи, навчитися поді­ляти їхню зацікавленість, увійти в чарівний світ дитини і дати їй можливість відчути, що ви друг, повірити, що ви добра, своя людина. Дуже важливо вміти подолати протест дитини, заспокоїти її, зігріти теплом любові в хвилини відчаю і зробити менш болісною розлуку з батьками, з домівкою тоді, коли її кладуть у лікарню.

СОМАТОСКОПІЯ, АНТРОПОМЕТРІЯ

Соматоскопія означає огляд тіла дитини, антропометрія — вимі­рювання тіла, тобто зважування, вимірювання зросту, окружностей, розмірів тім'ячок.

Перед обстеженням необхідно увійти в контакт з дитиною. По­чинаючи огляд дитини раннього та дошкільного віку, рекоменду­ється показати їй іграшку, добитися встановлення у неї доброго настрою. Руки того, хто обстежує, та його інструменти повинні бути теплими, треба намагатися своїми діями не злякати дитину. З дітьми дошкільного та шкільного віку слід встановити дружні стосунки ще під час збирання анамнезу. Страх, неспокій, плач, крик, прояви опору значно утруднюють обстеження. Проте, маючи певний досвід, можна досить повно обстежити дитину, що плаче.

Насамперед звертають увагу на положення тіла. Здорове не­мовля спить звичайно на спині з дещо зігнутими в ліктях руками, затисненими в кулачки. В старшому віці діти набувають уві сні різноманітного положення. При ексудативному плевриті дитина переважно лежить на хворому боці, якщо перекласти її на другий бік, часто посилюється задишка. При явищах недостатності серця діти віддають перевагу напівсидячому положенню. Під час присту­пів бронхіальної астми старші діти намагаються сидіти. Під час сильного болю в животі, пов'язаного з подразненням очеревини, діти лежать на спині з підтягнутими до живота колінами. Коли біль менш інтенсивний, немовлята часто сукають ногами. Положен­ня на боці із зведеними до живота стегнами і закинутою назад головою характерне для менінгіту (анталгічна поза). При менінгі­ті, а також при захворюванні правцем може спостерігатися о п і с т о т о н у с: дитина вигинається дугою так, що в яскраво вира­жених випадках (при захворюванні на правець) торкається під­стилки тільки потилицею і п'ятками.