Особливості збирання анамнезу у батьків хворої дитини

У здорових дітей основна маса пунктату лімфатичного вузла — це лімфоїдні клітини: лімфобласти (0-5 %), пролімфоцити (50-70 %) і лімфоцити (25-30 %).

М'язову систему досліджують після обстеження лімфатичних вузлів. Оцінюють ступінь розвитку м'язів, пальпацією визначають пружність або в'ялість м'язів, наявність атрофії або гіпотрофії окремих м'язових груп. Атрофія м'язів, тобто їхнє нерозвинення і переродження, найчастіше спостерігається внаслідок периферичних паралічів. Надмірний розвиток м'язів, або гіпертрофія, розвиваєть­ся внаслідок тренованості, фізичної роботи (у дітей буває рідко). Псевдогіпертрофія литкових м'язів спостерігається при прогресив­ній м'язовій дистрофії. Оцінюють м'язову силу та об'єм рухів у суг­лобах (див. «Дослідження нервової системи», с. 89).

Кісткову систему досліджують за допомогою огляду, пальпації, антропометрії. Дослідження починають з визначення форми черепа, ступеня вираженості лобових, тім'яних, потиличних горбів. В ре­зультаті дії родових сил або передчасного закриття швів череп може набувати незвичайних форм (наприклад, вежоподібний че­реп). Форма його може змінюватися через розм'якшення кісток склепіння і надмірний розвиток лобових, тім'яних горбів при ра­хіті (квадратна або сідницеподібна голова). Обмацуванням визнача­ють щільність кісток черепа, стан швів і тім'ячок. При водянці головного мозку (гідроцефалії) шви можуть значно розходитися. У доношених дітей після народження відкрите звичайно тільки переднє тім'ячко. Вибухання його, напруження і пульсація спостеріга­ються при підвищеному внутрішньочерепному тиску, при менінгі­ті. Запале тім'ячко буває при зневодненні. Вибухання переднього тім'ячка можливе також у здорової дитини під час голосного крику. Краї переднього тім'ячка у здорового немовляти щільні, при рахіті іноді розм'якшуються. Може спостерігатися і більш поширене роз­м'якшення плоских кісток черепа — к р а н і о т а б е с, найчас­тіше в лусці потиличної та тім'яної кісток. Виявляють його таким чином: голову дитини охоплюють двома руками так, що пальці до­сліджуючого знаходяться на потилиці, і натискують ними на скле­піння черепа. При краніотабесі кістки при натискуванні легко прогинаються, а потім повертаються в попереднє положення.

Звертають увагу на наявність деформацій грудної клітки і дов­гих трубчастих кісток, а також хребта і суглобів. Найчастіше зу­стрічається дзвоноподібна грудна клітка при рахіті: вона розширю­ється донизу, реберні дуги потовщуються. В тому місці, де грудна клітка починає розширюватися, утворюється гаррісонова бороз­на — деформація грудної клітки у вигляді поперечного заглиблен­ня, розміщеного відповідно до лінії прикріплення діафрагми. На межі переходу кісткової частини ребер у хрящову з'являються потовщення — реберні чотки. Дещо рідше зустрічаються інші де­формації грудної клітки: «курячі» груди, ніби стиснені з боків, із збільшеним передньозаднім розміром, «грудна клітка шевця», що характеризується заглибленням у ділянці мечовидного відростка грудини. При гіпертрофії серця, особливо при вроджених пороках, спостерігається випинання грудної клітки в ділянці грудини або парастернально — так званий серцевий горб.

Можуть виникати викривлення хребта. Якщо він викривлю­ється у вигляді дуги, опуклої наперед, то такий вигин називають лордозом, якщо дуга повернена опуклістю назад — кіфо­зом, викривлення хребта вбік — сколіозом.

Викривлення кінцівок найчастіше спостерігаються при рахіті! деформуються переважно нижні кінцівки, внаслідок чого вони стають О-подібними або Х-подібними. При запу­щеному, нелікованому рахіті викривлення ніг можуть набирати потворних форм. Викривлення великогомілкових кісток може бути також при природженому сифілісі: шаблеподібні го­мілки. Під час огляду слід звернути увагу на можливі потовщен­ня кісток. В окремих випадках у новонароджених дітей спостеріга­ється природжена клишоногість. Ця та інші кісткові аномалії іноді є результатом внутрішньоутробної деформації.

При обстеженні кісткової системи необхідно перевірити, чи немає у дитини переломів кісток і вивихів суглобів. Переломи за типом зеленої гілки, без порушення цілості окістя, виникають у дітей раннього віку, які хворі на рахіт, з недосконалим остеогенезом і де­якими іншими захворюваннями. Велике значення має своєчасна діагностика вродженого вивиху або дисплазії тазових суглобів. У немовляти в положенні на спині, якщо немає вивихів, нижні кінцівки, зігнуті в колінних і тазових суглобах, повинні повністю розводитися з утворенням кута між стегнами, близького до 180°. Якщо є вивих або дисплазія, розведення стегон обмежене, під час розведення їх можна відчути клацання. При однобічному вивиху спостерігаються асиметрія шкірних складок на стегнах, вкорочення ноги на боці вивиху. У старших дітей з'являється качинп хода (як при одно-, так і при двобічному вивихові). Треба уважно оглянути всі суглоби, звертаючи увагу на можливі зміни їхньої форми, рухо­мості, наявність припухлості, болючості. Над суглобами на дотик визначають температуру шкіри.

Далі оцінюють пропорції окремих частин тіла. При деяких захворюваннях пропорції скелета можуть змінюватися. При гіпо­тиреозі, хондродистрофії кінцівки відносно коротші, при арахнодактилії спостерігаються видовжені пальці рук та ніг.

Антропометрія. Зважують дітей на медичних вагах, дітей пер­ших двох років життя — на спеціальній дитячій вазі, на якій ди­тина лежить або сидить. Для зважування дитину роздягають. Якщо вона роздягнена не повністю або лежить на пелюшках, масу одягу або пелюшок віднімають від загальної маси. При контрольному зва­жуванні, щоб визначити кількість висмоктуваного з грудей молока, немає потреби роздягати дитину, її зважують до і після годування в тому самому одязі.

Зріст визначають за ростоміром стоячи і сидячи. Довжину тіла немовлят вимірюють за допомогою спеціального ростоміру в лежа­чому положенні. Окружність голови, грудей і живота вимірюють сантиметровою стрічкою. При вимірюванні окружності голови сантиметрова стрічка повинна проходити через брівні дуги і потиличний горб. Окружність грудей вимірюють на рівні сосків, живота— на рівні пупка. Стрічка має щільно прилягати до тіла, проте її не тре­ба натягати. Розміри відкритих тім'ячок, найчастіше переднього, вимірюють сантиметровою стрічкою в двох взаємно перпендикуляр­них напрямах по лініях швів.

Використана література:

1. „Дитячі хвороби” - за ред. С.К. Ткаченко; Київ 1991