План
Розділ І. Створення закордонних дочірніх фірм і офшорні зони як один з найсприятливіших секторів здійснення інвестиційної діяльності.
§ 1.1 Дочірні підприємства як суб’єкти інвестиційної діяльності
§ 1.2 Аналіз країн за їх привабливістю до здійснення інвестиційної діяльності
§ 1.3 Розкриття суті та сенсу поняття «офшор»
§ 1.4 Створення і функціонування офшорних компаній
Розділ ІІ. Перелік та аналіз декількох найбільш інвестиційно привабливих офшорних зон.
§ 2.1 Новий Перелік офшорних зон: доповнення та відозміни
§ 2.2 Особливості функціонування Британських Віргінських островів як офшорної зони
§ 2.3 Панама - один з найпривабливіших “офшоров” світу
§ 2.4 Характеристика Острова Мен як вільно економічної зони
§ 2.5 Підсумки щодо вибору офшорної зони
Розділ ІІІ. Офшорні суперечності в українському законодавстві.
§ 3.1 Ставлення українського законодавства до офшорних зон, “Закон про прибуток”
§ 3.2 Невідповідності законодавства України її міжнародним договорам
§ 3.3 Статус міжнародних договорів у правовій системі України
§ 3.4 Колізії в українському законодавстві
§ 3.5 Проблематика прийняття рішень щодо невідповідностей в законодавстві
Розділ І. Створення закордонних дочірніх фірм і офшорні зони як один з найсприятливіших секторів здійснення інвестиційної діяльності.
§ 1.1 Дочірні підприємства як суб’єкти інвестиційної діяльності.
Міжнародна інтеграція господарських зв'язків і економічні перетворення в Україні створили передумови для розширення закордонної підприємницької діяльності вітчизняних підприємств. Створення закордонних господарських одиниць забезпечує додаткові можливості для розширення закордонного інвестування й інших видів зовнішньоекономічної діяльності.
Вітчизняні суб'єкти господарської діяльності можуть створювати за межами України наступні господарські одиниці:
• відділення — закордонне підприємство, що є частиною підприємства експортера;
• представництво — структурна одиниця вітчизняного підприємства, що не здійснює господарської діяльності, а займається посередництвом, підготовкою угод, контрактів і виконує задачі, зв'язані з контрактами між партнерами;
• філія — підрозділ вітчизняного господарського суб'єкта, зареєстрована як окрема фірма без права юридичної особи здійснювати торгові чи інші операції;
• спільне підприємство — підприємство, створене на основі об'єднання капіталів резидента і нерезидента для здійснення спільної фінансово-господарської діяльності, керування і розподіли прибутків пропорційно вкладеному капіталу;
• асоційоване підприємство — підприємство
у статутному капіталі якого частка інвестора складає від 20% до 50%;
• дочірнє підприємство — підприємство, у статутному капіталі якого частка інвестора складає від 50% до 100%.
Інвестори віддають перевагу створенню за межами України асоційованих і дочірніх підприємств. Це обумовлено можливістю їхнього контролю, що передбачає здійснення вирішального впливу на фінансову, господарську і комерційну політику з метою одержання прибутку від їхньої діяльності.
Створити дочірні підприємства резидентів України за її межами можна шляхом:
1) внесення майнових і грошових внесків;
2) придбання іноземного діючого підприємства;
3) придбання пакетів акцій іноземних підприємств.
Здійснення майнових і грошових інвестицій. у тому числі й у дочірні підприємства, за межі України підлягає ліцензуванню відповідно до Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України, затвердженим постановою КМУ від 19.02.96 р. № 229, і Інструкцією про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженої постановою Правління НБУ 16.03.99 р. № 122.
До іноземних фінансових інвестицій, що здійснюються резидентами в закордонні дочірні підприємства, пред'являються наступні вимоги:
— здійснюються тільки за рахунок власних коштів, а за рахунок кредитів банків, у тому числі іноземних, — забороняється;
— здійснюються тільки в безготівковій формі і винятково через кореспондентські рахунки уповноважених банків України в банках країни-реципієнта;
— усі надходження від іноземних інвестицій на користь резидентів повинні бути зараховані на їхні валютні рахунки в уповноважених банках після сплати всіх податків відповідно до законодавства країни, що приймає інвестиції, про що офіційно інформується уповноважений банк і податкова адміністрація;
— прибуток, отриманий резидентами за кордоном, підлягає обов'язковому декларуванню.
Основними типами дочірніх фірм, що створюються за кордоном українськими підприємствами, є:
1)торгово-посередницькі. Створення таких підприємств дозволяє максимально наблизити пропозицію товарів до ринку збуту;
2) виробничі (ремонтні, складальні, сервісні й ін.) підприємства, призначені для перенесення частини виробничо-збитового циклу за кордон з метою адаптації експортованого товару до вимог зовнішніх ринків;
3) підприємства з спільною реалізацією інвестиційних проектів за участю іноземних партнерів (наприклад, будівництво об'єктів в інших країнах);
4) підприємства інвестиційного профілю. Виступають однією з найбільш перспективних сфер застосування закордонних дочірніх фірм. Такі дочірні компанії можуть ефективно вкладати грошові кошти в іноземні банки, акції й інші цінні папери іноземних підприємств, нерухомість;
5) фінансові дочірні підприємства. Акумулюють ресурси, які призначені для подальшого інвестування, а також для репатріації капіталу в Україну;
6) інші.
Кожне з цих дочірніх підприємств виконує функції по забезпеченню основних зовнішньоекономічних операцій материнського підприємства.
§ 1.2 Аналіз країн за їх привабливістю до здійснення інвестиційної діяльності.
При виборі країни для створення дочірнього підприємства, як правило, враховують, чи надає вона визначені пільги для іноземних інвесторів. У зв'язку з цим можна виділити наступні групи країн:
1) країни, де встановлені спеціальні правила і пільги для іноземних інвестицій;
2) країни з «помірною» системою оподатковування;
3) офшорні зони.
Прикладом першого типу країн є Угорщина, у якій відповідно до Закону про оподатковування суспільств (01 1996 р., зі змінами і доповненнями) передбачені інвестиційні пільги, особливо в пріоритетних районах і створених підприємницьких зонах. Так, наприклад, якщо іноземні інвестиції спрямовані на виробництво продукції з обсягом не менш 1 млрд. форинтів (за станом на 18.11.2000 р. 1000 форинтів були рівні 17.78 грн.) і вкладені після 31.12.95 р., тоді надається пільга на податок із прибутку в розмірі 50% протягом 5 років, що слідують за роком здійснення інвестиції. Якщо ж іноземна інвестиція здійснена в підприємницьку зону (наприклад, Захонську підприємницьку зону) у розмірі 3 млрд. форинтів і забезпечує зайнятість не менш 100 чоловік, то такі інвестори звільняються від оподатковування протягом 10 років.
Завантажити реферат