Гігієнічні вимоги до взуття

Основою здорового способу життя, ефективної первинної і вторинної профілактики різних захворювань є особиста гігієна — комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному житті й діяльності людини. Важливе місце посідає в особистій гігієні – гігієна одягу, зокрема – взуття.

Основним функціональним призначенням численних різновидів побутового і спеціального взуття є захист ніг від механічних по­шкоджень, охолодження або перегрівання, забруднення, укусів ко­мах, впливу несприятливих фізичних, хімічних, біологічних чин­ників. За призначенням розрізняють взуття побутове, спортивне, спеціальне робоче, дитяче, військове, лікувальне (ортопедичне) тощо. У поєднанні з одягом взуття є важливою частиною туалету, воно має велике естетичне значення, відображаючи культуру, вихован­ня, формує зовнішній вигляд людини.

Взуття повинно відповідати таким вимогам:

1. Мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат взуттєвого простору, його вентиляцію.

2. Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопоста­чання, ріст і формування кістково-м'язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять фізичною культурою і трудових процесів.

3. Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і біологічних впливів.

4. Не виділяти у взуттєвий простір хімічні речовини в концен­траціях, які здатні в реальних умовах експлуатації несприятливо впливати (шкірно-подразнююча, резорбтивна, алергічна дія) на шкіру ступні та організм у цілому.

5. Відповідати віковим та іншим фізіологічним властивостям організму.

6. Легко чиститись і висушуватись, тривалий час зберігати початкову конфігурацію та гігієнічні властивості.

Взуття відповідає гігієнічним вимогам у тому разі, коли воно не тільки захищає ноги від зовнішніх механічних дій (ударів тощо) і вибоїн у грунті, але й забезпечує повну свободу рухів стопи за ходою. Взуття повинне відповідати розміру стопи, що сприяє рівномірному розподілу маси тіла, незручне взуття може зумовити потертості, нестійку ходу, зміну положення хребта і кісток таза. Вузьке і тісне взуття стискує кровоносні судини і пальці, що зумовлює застій крові у нижніх кінцівках і підсилену пітливість, спазм кровоносних судин, порушення живлення м'язової тканини. Від постійного тиску пальці деформуються, на них з'являються мозолі, ушкодження, можуть виникнути запалення суглобів.

Найзручніше взуття з широкими каблуками висотою 1,5—3 см. Такий каблук помірно збільшує звід стопи, сприяє більшій витривалості її, забезпечує рівномірність тиску кістяка та рівномірний кровообіг

Тісне взуття погіршує кровообіг, негативно впливає на мікро­клімат взуттєвого простору, сприяючи охолодженню чи перегріван­ню ступні й ускладнюючи її рух. Носіння такого взуття сприяє вростанню нігтів, може призвести до деформації ступні. Різні пору­шення і патологічні зміни може викликати взуття, розмір якого значно більший, ніж розмір ступні.

Слід знати, що до кінця дня звичайно відбуваються фізіологічне видовження і розширення ступні, тому доцільно нове взуття купува­ти на 1-1,5 см довше ступні, примірку робити у положенні стоячи.

Важливим показником якості та гігієнічних властивостей взуття є підодяговий мікроклімат. За температури навколиш­нього середовища 18-22 °С рекомендуються такі його пара­метри: температура підодягового повітря 32,5—34,5 °С, віднос­на вологість — 55-60 %, концентрація діоксиду вуглецю — до 1—1,5 %.

Гігієнічні властивості взуття залежать від виду тканини (матеріалу), ха­рактеру її фактури та розкрою. Для виготовлення взуття використовуються шкіра, шкірозамінник чи текстильні волокна різного походження (натуральні, хімічні). Натуральні органічні волок­на — найдавніший вид тканинних матеріалів, їм притаманні високі гігієнічні властивості. Вони можуть бути органічними (рослинними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюлозні) органічних волокон належать бавовна, льон, си­заль, джут, прядиво та ін. До органічних волокон тваринного походження (білкові) належать вовна і шовк. Для виготовлен­ня деяких видів спецодягу можуть використовуватися неор­ганічні (мінеральні) волокна, наприклад азбест.

Щоб визначити оп­тимальну висоту каблу­ка, виходять з того, що найбільш фізіологічним є розміщення ступні і гомілки, при якому вони утворюють кут, рівний 120-125° (рис. 1). Для цього потрібно, щоб висота каблука станови­ла приблизно 1/14 довжини ступні, тобто 1-3 см: при такій висоті каблука забезпечується оптимальний розподіл механічного наван­таження на кістки ступні, збільшується їх пружна сила, полегшується ходьба.

40 кг 40 кг.

10 кг 70 кг

Рис. 1. Розподіл навантаження на стопу.

Використана література:

1. Гігієна з основами екологія / За ред. Литвинової Г.О. – К., 1999.

2. Основи гігієни / За ред. Кондратюк Є.П. – К., 2003.

3. Охорона праці. – К., 2003.