Вексель

До повернення векселя держателю платник може закреслити напис про свій акцепт. У цьому випадку вва­жається, що у акцепті було відмовлено. Але якщо век­сель після акцепту був переданий векселедавцю, то боржник вже не має права вимагати анулювання свого акцепту. Акцепт носить безвідзивний характер. Крім того, якщо платник письмово повідомив про свій ак­цепт векселедержателя або будь-кого із індосантів, а після цього закреслив свій акцепт і повернув вексель, він буде залишатися зобов'язаною особою згідно з умовами свого акцепту.

Таким чином, за допомогою акцепту акцептант стає головним вексельним боржником. У випадку неплатежу, держатель векселя, навіть якщо він є векселедавцем, має проти акцептанта прямий позов, заснований на акцеп­тованому векселі, і акцептант, на відміну від векселедав­ця і індосантів, відповідає за оплату векселя незалежно від своєчасності пред'явлення векселя до платежу.

Платіж за векселем може бути забезпечений повністю або у частині вексельної суми за допомогою аваля — вексельного доручительства. Виступати в ролі вексель­ного доручителя (аваліста) може третя особа або одна із осіб, що підписала вексель (індосант, векселедавець і навіть акцептант). Аваль дається на лицьовій стороні век­селя або на додатковому аркуші (алонжі) і виражається словами: «вважати за аваль», «як доручитель», «як га­рант» або іншою аналогічною фразою і обов'язково під­писується авалістом — юридичною особою (двома упов­новаженими особами: керівником та головним бухгалте­ром, чиї підписи скріплюються печаткою).

Аваль дається за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказати, за кого він дає доручительство. При відсутності такої вказівки аваль вважається виданим за векселедавця. Не допускається авалювання векселя за особу, яка не несе відповідаль­ності за векселем, наприклад, за індосанта, що поста­вив застереження «без звороту на мене», або за плат­ника, що не акцептував вексель. Відповідно, аваль, здійснений після закінчення строку протесту за особу, яка внаслідок цього пропущення звільняється від відпо­відальності, також недійсний. Хоча строки авалювання векселя не встановлені — аваль може бути даний до і після закінчення строку платежу, і навіть після здійс­нення акта протесту.

Аваль, який не містить ніяких додаткових обмежень, гарантує виконання зобов'язань відповідальною осо­бою в повному обсязі. Але вексельне доручительство може обмежуватися частиною суми, тобто аваліст від­повідає згідно зі змістом аваля.[27]

Аваліст і особа, за яку він доручається, несуть солі­дарну відповідальність. Оплативши вексель, аваліст придбає право зворотньої вимоги до того, за кого він видав доручительство, а також до тих, хто зобов'яза­ний перед цією особою. Але в цьому випадку діють за­гальні правила регресу, тобто аваліст може пред'явля­ти вимоги тільки до попередніх боржників, але не до наступних. Крім того, аваліст несе перед векселедержателем солідарну відповідальність разом з іншими особами, що поставили на векселі свої підписи. Тобто, векселедержатель має право пред'явити йому позов незалежно від пред'явлення позову іншим зобов'яза­ним за векселем особам.

Аваліст звільняється від відповідальності, коли залишає нести відповідальність за векселем основний боржник, наприклад, у випадку закінчення строку по­зовної давності.

На відміну від норм цивільного права, згідно з яки­ми недійсність основного зобов'язання тягне недійс­ність забезпечуючого його зобов'язання, аваліст відпо­відає за оплату векселя, навіть якщо зобов'язання, яке він гарантував, виявиться недійсним.

Нормальний процес обігу векселя завершується йо­го оплатою у встановлений строк головним вексельним боржником — акцептантом. Необхідною передумовою виконання вексельного зобов'язання є пред'явлення документа для оплати боржнику. Пред'явлення повин­но відбутися у місці, зазначеному у векселі як місце платежу, а при відсутності такого зазначення — у міс­ці знаходження платника.

Держатель переказного векселя строком на визначе­ну дату або в стільки-то часу від складання або пред'явлення повинен пред'явити переказний вексель до платежу або в день, коли він повинен бути оплаче- ний, або в один з двох наступних робочих днів.

При визначенні строку погашення векселя не врахо­вується день, в який він виписаний, і якщо дата плате­жу припадає на неробочий день, то вексель сплачується наступного робочого дня.

Боржник, перш ніж оплатити вексель, зобов'язаний засвідчитися у тому, що цей вексель пред'явлений йо­му для оплати законним держателем. Для цього він по­винен перевірити послідовність ряду індосаментів і тим самим підтвердити власника векселя в якості законно­го держателя. При цьому в обов'язки платника не вхо­дить перевірка справжності підписів індосантів.

Платіж за векселем повинен наступати негайно по пред'явленню. Відстрочка платежу можлива тільки при виникненні обставин непереборної сили, наяв­ність яких повинна бути підтверджена компетентними органами.[28]

Звільняється від зобов'язання за векселем особа, що сплатила вексель в строк, а разом з нею і всі осо­би, що поставили на векселі свої підписи. Оскільки пла­тіж за векселем здійснений проти його вручення, наяв­ність векселя у платника є фактом, що підтверджує йо­го повну оплату і погашення.

Пред'явлення векселя до строку не зобов'язує бор­жника сплачувати його, хоч він може сплатити його. З іншої сторони, векселедержатель не може бути приму­шений прийняти платіж до закінчення строку векселя.

Перенесення строку платежу за векселем (пролонга­ція) не допускається.

Боржник може сплатити тільки частину своїх зо­бов'язань, і пред'явник векселя зобов'язаний прийняти цю суму. У такому випадку на векселі робиться відмітка про платіж на суму, що залишилася, і векселедержатель може здійснити протест і пред'явити позов до будь-якої зобов'язаної особи в розмірі несплаченої суми.

Вексель може бути не прийнятий до платежу або ак­цепту у випадку неспроможності платника або якщо за вказаною адресою неможливо відшукати платника.

Під вексельним протестом розуміють офіційно зас­відчену вимогу платежу та його неодержання. Існують такі види протесту:

1) протест переказного векселя в неакцепті або недатуванні акцепту. Мета протесту — створення умов для дострокового задовільнення вимог кредитора;

2) протест в несплаті векселя як простого, так і пе­реказного. Юридична мета протесту — збереження прав зворотних вимог (регресу) до зобов'язаних по векселя осіб — трасанта, індосантів та їх гарантів (авалістів). Однак протест не є необхідним для збере­ження держателем права регресу проти акцептанта пе­реказного векселя, які несуть вексельну відповідаль­ність як головні боржники протягом всього строку позовної давності.[29]

Здійснення протесту в несплаті не потрібне, як­що вексель був раніше опротестований в неакацепті, а також в разі об'яви неспроможності платника, неза­лежно від того, акцептував він вексель чи ні, та трасан­та по векселя, який не підлягає акцепту.

Трасант, індосант або аваліст можуть шляхом вклю­чення .в вексель підписаного ними застереження («без витрат» або «без протесту») звільнити держателя від здійснення протесту для одержання права регресу. Причому, якщо це застереження включене трасантом, воно має силу відносно всіх сторін, які підписали вексель, якщо ж воно включене індосантом або авалістом, то воно діє лише відносно його самого.