Андреас Везалій – засновник сучасної анатомії

ПЛАН

І. Медицина в західній Європі V-ХV ст.

ІІ. Виникнення університетів.

ІІІ. Епідемії середньовіччя.

ІV. Андреас Везалій – засновник сучасної анатомії.

Медицина в Західній Європі V-ХV ст.

Феодальний устрій встановився в різних країнах світу в різні історичні терміни. Цей процес переходу від рабовласництва до феодалізму протікав в специфічних для кожної країни формах. Наприклад, в Китаї це сталося в ІІІ-ІІ ст. до н.е., в Індії – в перші століття нашої ери, в країнах Західної Європи – в V-VІ ст. Феодальний устрів в західній Європі пройшов в 3 стадії.

Перша стадія феодалізму (з V по Х ст.) – раннє середньовіччя – перехід від античного світу до середньовіччя в Західній Європі був пов’язаний спочатку з глибоким економічним і культурним занепадом.

В другій стадії феодалізму в Західній Європі (з ХІ по ХV ст.) – відбувається ріст виробничих сил; будувалися міста – центри ремесла і торгівлі. Ремісники в містах об’єднувалися в цехи. Зміцнювалися торгівельно-грошові відносини. Розвивалася і росла торгівля в середині країни і між країнами.

Духовна культура середньовіччя знаходилася під гнітом церковної ідеології. Карл Маркс і Фрідріх Енгельс стверджували: “Світобачення середніх віків було теологічним церква була вищою за все і санкцією існуючого феодального устрою”.

Августин Блаженний в ІV ст. виставив характерне в цьому відношенні положення: “Авторитет Священного писання вище всіх можливостей людського розуму”. В епоху середньовіччя науки вважали служницею церкви, і їй не можна виходити за межі, які встановлені вірою.

В Х-ХІІІ ст. домінуючою формою філософії в Західній Європі стала схоластика. Схоластика виходила із положення, що всі можливі знання вже дані або в священному писанні, або в творах церковних отців.

Виникнення університетів

Центрами середньовічної медицини були університети. Прототипами західноєвропейських університетів були школи, які існували в арабських халіфатах і школах в Салерно (Італія).

В ХІ-ХІІ ст. Салерно було справжнім центром Європи. В ХІІ-ХІІІ ст. з’явилися університети в Парижі (1110 р.), Болоньї (1158 р.); Оксфорді (1167 р.); Подці (1222 р.).в ХІV ст – в Празі; Каркові (1364 р.). Число учнів в університетах не перевищувало кількох десятків на всіх факультетах. Установи ы навчальні плани середньовічних університетів контролювалися католицькою церквою. Світські лікарі перед тим, як вступити на медичну службу, приймали присягу таку як священики.

В університетах допускалося вивчення деяких античних письменників. В області медицини таким офіційно признаним античним автором був преш за все Гален. У Галена середньовічною медициною. Були взяті його висновки, але зовсім відкинутий його метод дослідження – вкриття.

З творів Гіппократа були прийняті ті, в яких з найменшою силою одержали відображення його матеріалістичного бачення в медицині.

На той час розвивалася і фармація, яка була зв’язана з алхімією.

Для середніх віків характерні складні лікарські прописі. Число частин в одному рецепті сягало кількох десятків. Особливе місце серед ліків займали протиотрути: так званий теріак, який складався більше як з 70 складових частин (основна складова частина – зміїне м’ясо), а також мітрідат (опал). Теріак вважався також засобом проти всіх внутрішніх захворювань. Ці засоби були дуже дорогими.

Вскриття трупів проводилося вже VІ ст. н.е., але вони мало сприяли розвитку медицини.

В 1231р. імператор Фрідріх ІІ дозволив вскриття людського тіла один раз в 5 років, але в 1300 р. папа Римський установив суворе покарання всякому, хто насмілиться розчленувати людський труп.

Час від час деяким університетам дозволялося вскриття трупів.

Зазвичай це робив цирульник. Під час вскриття професор-теоретик читав по латині анатомічні твори Галена. Переважно вскриття обмежувалося черевною і грудною порожнинами.

В 1316 р. Мендіно де Луччі написав книгу по анатомії. Сам Мондіно мав можливість вскрити тільки два трупа. Основні свої анатомічні пізнання Мондіно черпав із творів Галена.

Більше двох стоять книга Мондіно залишалася підручником по анатомії. Тільки в Італії в кінці ХV – поч ХVІ ст. вскриття людських трупів для викладання анатомії стало більше частим явищем.

Університет, який відрізнявся від більшості середньовічних університетів був Пауданський університет, заснований у Венеції в ХІІІ ст. вченими, - біженцями з папаських областей і з Іспанії від переслідування католицької церкви. В ХVІ ст. він став центром передової медицини.

Епідемії. Середні віки на заході і на Сході характеризуються новим явищем, не відомим дверному світові в подібних розмірах, - великі епідемії.

Серед численних епідемій середніх віків особливо важку пам’ять про себе залишила в середник ХІV ст. “чорна смерть” – чума. Багато великих міст було спустошено. Розвитку епідемій сприяв ряд умов: виникнення і ріст міст. Де були масові скупчення людей – так зване велике переселення народів зі Сходу на Захід; пізніше – хрестові походи (8 походів за період з 1096 по 1291 р.). Епідемії середніх віків, так як і заразні захворювання в древності, описувалися під назвою “мор” – чума. Але судячи по збереженим описанням чумою (мором) називали різні захворювання: чуму, тифи (особливо висипний), віспу, дизентерію; нерідко бували змішані епідемії.

Широке розповсюдження прокази (під цією назвою приховувалися ряд інших шкірних захворювань, в тому числі сифіліс). Під час хрестових походів обусловило створення ордена св. Лазаря для призирання прокажених. Звідси і сховища для прокажених отримали назву лазаретів.

У великих потових містах Європи, куди на торгових кораблях заносилися епідемії (Венеція. Генул), виникли протиепідемічні міроприємства: були створені карантини (дослівно “сорокоденні” – термін ізоляції і нагляду над екіпажем кораблів, які прибули), з’явилися портові наглядачі – так звані “наглядачі здоров’я”. Пізніше з’явилися “міські лікарі”, або “Міські фізики”, як їх називали в європейських країнах. Вони виконували протиепідемічні функції. У великих містах були опубліковані спец. правила – регламенти, метою яких було припинити завіз і розповсюдження заразних захворювань.

Для боротьби з широко розповсюдженою в середні віки “проказою” були вироблені спец. методи: ізоляція зараження в лазарети, таким людям надавалися дзвіночки для сигналізації здалеку, щоб не контактували з ними здорові люди.

Вивчення будови організму і життєвих процесів

Культура пізнього середньовіччя — епохи Відродження — в центр уваги ставила людину. В цьому полягала основна від­мінність — тодішнього гуманізму від — богослов'я. Положення відродженої античної філософії «пізнай самого себе» тлумачилося як пізнання передусім фізичної природи людини. Анатомією займалися не тільки лікарі, а й люди, за родом діяльності далекі від медици­ни. Таким був геніальний художник Леонардо да Вінчі (1452— 1519), цей універсальний розум епохи: мислитель, технік, ана­том, видатний маляр. Леонардо да Вінчі разом з лікарем Торр'е з Павії протягом десятків років анатомував трупи і зробив ба­гато точних анатомічних зарисовок. На жаль, його анатомічні трактати стали широковідомі лише через 150 років після смерті автора і тому не мали впливу на прогрес анатомічної науки.