Підготовка населення по захисту від зброї масового ураження
Програма підготовки населення по захисту від зброї масовго ураження орієнтує на подальше поліпшення навчання населення.
Особлива увага в підготовці населення з питань захисту від зброї масової поразки приділяється практичним тренуванням, навчанню методам придбання, закріплення й удосконалювання необхідних практичних навичок. Цьому багато в чому сприяє участь населення в комплексних об'єктових навчаннях.
Досвід Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу з усією переконливістю підтвердив, що при навчанні населення мірам захисту і правилам поведінки в умовах нападу супротивника найкращим методом є практичне навчання. Радянські люди, що пройшли в довоєнні роки підготовку в кружках протиповітряної оборони й у складі формувань МПВО, успішно ліквідували наслідку ворожих бомбардувань: гасили запальні авіабомби і пожежі, рятували потерпілих, робили їм першу медичну допомогу, знешкоджували авіабомби, що не вибухнули, відновлювали зруйновані будинки і спорудження. Прикладом цьому можуть служити жителі Москви, Ленінграда, Сталінграда, Києва, Одеси, Севастополя і ряду інших міст, що самовіддано ліквідували наслідку ворожого нападу.
От один із прикладів. 8 вересня 1941 р. авіація супротивника зробила масований наліт на Ленінград, скинувши 6327 запальних бомб. У місті спалахнуло 178 пожеж. Здавалося, немає такої сили, що могла б згасити виникле море вогню. Але пожежні загони, групи самозахисту, тисячі робітників, оправивши від перших хвилин розгубленості, вступили в сутичку з вогненною стихією і перемогли її.
У ракетно-ядерній війні, якщо неї розв'яжуть імперіалісти, обстановка може бути ще більш складної. Захист від зброї масової поразки зажадає від кожного знання всього комплексу заходів цивільної оборони й уміння практично його виконувати. От тут-те і придадуться ті навички, що кожен придбає на заняттях, тренуваннях і при здачі нормативів, передбачених програмою навчання населення способам захисту від зброї масової поразки.
Тому в сучасних умовах особливого значення набуває якість підготовки населення, тобто ступінь його готовності до правильних і вмілих дій в особливих умовах. А раз зростає вимога до якості підготовки по цивільній обороні, то, природно, зростає і роль організованого навчання, тому що саме ця форма навчання дає найкращі результати.
Але обмежуватися тільки організованими заняттями не випливає. Потрібно безупинно поглиблювати і розширювати свої знання по захисту від зброї масової поразки і самостійно. Для цього в даний час видається велику кількість посібників, випускаються спеціальні плакати, навчальні кінофільми і діафільми. Масовим тиражем, наприклад, вийшли пам'ятка населенню «Це повинно знати і вміти кожен», посібника «Протирадіаційні укриття в сільській місцевості», «Будівництво швидко-будівних притулків і протирадіаційних укриттів», «Найпростіші засоби захисту», «Формування цивільної оборони в боротьбі зі стихійними лихами» і ін. Вивчити дані і подібні їм посібника — важлива задача населення.
Дуже корисно також відвідувати бесіди і практичні заняття по цивільній обороні на навчальних пунктах ГО, дивитися кінофільми, передачі по телебаченню з питань цивільної оборони, брати участь у різних навчаннях ГО. Усе це поглибить і розширить знання по захисту від зброї масової поразки.
Навичками по захисту від зброї масової поразки повинні опанувати не тільки дорослі, але і діти.
По-друге, населення повинне виконувати правила захисту від зброї масової поразки.
Досвід Великої Вітчизняної війни свідчить про те, що втрати серед населення відбувалися головним чином у результаті чи незнання порушення правил захисту. У перші дні війни особливо страждали діти; залишаючись будинку без нагляду, вони не ішли по сигналі «Повітряна тривога» в укриття, гинули від осколків снарядів і чи бомб у завалах зруйнованих будинків.
Миритися з цим було не можна, були потрібні термінові міри, спрямовані на зниження втрат серед населення. Велику роль у цьому зіграло постанову СНК СРСР від 2 липня 1941 р. «Про загальну обов'язкову підготовку населення до протиповітряної оборони». Ця постанова зажадала негайного навчання мірам захисту всього населення країни, починаючи з дітей 8-літнього віку, і неухильного виконання цих мір. Результати навчання стали швидко позначатися, кількість утрат при бомбардуваннях значно знизилося.
Приклади дотримання правил захисту при авіаційних нальотах супротивника показували жителі Москви, Ленінграда й інших міст.
«Перший наліт на Москву німці зробили 22 липня 1941 р. У 22 години 07 хвилин по місту був поданий сигнал «Повітряна тривога». Через 25-30 хвилин населення зібралося в притулках і укриттях. Люди залишалися тільки на вишкових і наземних спостережливих посадах, на дахах будинків, у під'їздів будинків».
Ленінград піддавався особливо жорстоким бомбардуванням і обстрілам. «Починаючи з 10 вересня нападу на Ленінград з повітря відбувалися щодня. Тривалість їх іноді досягала дев'яти і більш годин. У деякі дні нальоти повторювалися до 11 разів. У вересні, жовтні і грудні 1941 р. у Ленінграді сигнал «Повітряна тривога» подавався 251 разів. Така інтенсивність нальотів вимотувала людей .»2 «П у всіх випадках, незалежно від кількості літаків, що з'явилися, з'являлася тривога. Люди ішли в укриття — підвали, спеціально вириті щілини — і знаходилися там . поки не дадуть відбою»1.
Але ні з якими втратами серед населення в попередніх війнах не порівняти можливі втрати в сучасній ракетно-ядерній війні, якщо населення не буде твердо знати і виконувати правила захисту від зброї масової поразки. Усім відомий страшний підсумок перших в історії людства застосувань атомних бомб у Хіросімі і Нагасакі — десятки тисяч загиблих, сотні тисяч потерпілих. І через багато років позначаються жахливі наслідки атомних бомбардувань: гинуть люди, опромінені під час вибухів, народжуються каліками діти, батьки яких пережили бомбардування. Якби населення цих міст знало засоби і способи захисту від ядерної зброї, а в містах до бомбардувань був поданий сигнал «Повітряна тривога» і люди укрилися в притулках і укриттях, кількість жертв, природно, було б значно менше.
По-третє, населення зобов'язане брати участь у заходах цивільної оборони.
Борг кожного робітника, колгоспника, що служить, кожної людини — вміло і чітко діяти по сигналах оповіщення цивільної оборони, брати участь у роботах по захисту людей, об'єктів народного господарства, тварин, продуктів харчування і води від впливу зброї масової поразки, будувати захисні спорудження, пристосовувати для укриття заглибленні приміщення, проводити світломаскування — словом, активно брати участь у всіх заходах цивільної оборони. Без масової участі всього населення країни неможливо швидко і з належною якістю провести захисні заходи.
Не менш важливо, щоб значна частина населення була підготовлена до вмілих дій у складі формували цивільної оборони.
Перший секретар Сталінградського обкому партії в роки війни тов. А. С. Чуянов пише так: «У місті не було такої родини, член якого не брав участь би в одному з підрозділів МПВО. У дні нальотів ворожої авіації люди в касках, із протигазами, як солдати на посаді, стояли на дахах будинків, цехів, підприємств. Тут була їхня бойова посада, хоча зброєю їм служили лопати, гаки, цебра, бочки з водою і шухляди з піском. Усе населення брало участь у спорудженні укриттів. На усіх без винятку вулицях, у дворах, у міських садах і парках, у трамвайних зупинок, на території підприємств — усюди рили земляні щілини, споруджували бліндажі. Надійні підвали обладнали під бомбосховища. Містке бомбосховище було споруджено в схилі крутого берега річки Цариці. До початку серпня 1942 року в Сталінграді було вирито 174 тисячі погонних метрів щілин-укриттів, у них могли укритися не менш 350 тисяч чоловік».
Завантажити реферат