При задньобічному вивихові передпліччя передусім треба усунути б^чне зміщення. Для цього (при фіксованому плечі) хірург зміщує передпліччя до осі кінцівки, чим перетворює задньо-бічний вивих на задній, і вправляє його за описаною вище методикою.
При передньому вивиху передпліччя асистент обома руками фіксує плече, обхопивши його за нижню третину. Хірург, не розгинаючи передпліччя, відтягує його по осі руки (донизу) і, не ослаблюючи тяги, ще більше згинає і плавно відсуває передпліччя назад. Асистент у цей час дистальну третину плеча відсуває уперед. За таких умов відбувається вправлення вивиху.
Вправлення вивихів стегна. Враховуючи той факт, що до стегна прикріплюються міцні м'язи, вправлення треба проводити за умови повної релаксації їх.
Досягти повної релаксації м'язів можна за допомогою наркозу або спинномозкової анестезії. Найчастіше використовують методи Джанелідзе і Кохера.
Метод Кохера Потерпілий лежить на спині. Асистент, натискаючи на ості, фіксує таз до стола.
Хірург згинає гомілку і стегно до кута 90°. Після чого з наростаючою силою витягує стегно вгору, дещо відводячи його і ротуючи назовні. Наблизивши головку стегна до рівня вертлюжної западини, енергійними ротаційними рухами з відведенням вправляє вивих, що супроводжується характерним звуком. Як тільки вивих вправлений, пасивні рухи у кульшовому суглобі відновлюються у повному обсязі, верхівка великого вертлюга міститься на лінії Розера— Нелатона. Після вправлення кінцівку розгинають, забезпечують її іммобілізацію (кокситною гіпсовою пов'язкою) або на нижню третину стегна накладають скелетне витягання на 3 тиж.
Потерпілі з травматичним вивихом стегна повинні до 2 років бути під наглядом фахівця, бо у понад 80 % випадків спостерігається тяжке ускладнення — асептичний некроз головки стегнової кістки, що призводить до інвалідності.
Метод Джанелідзе. Потерпілого кладуть на столі на живіт так, щоб травмована кінцівка вільно звисала. При цьому таз не повинен заходити за край стола. У такому положенні потерпілий лежить 15—20 хв. Під дією маси кінцівки м'язи розслаблюються в ділянці кульшового суглоба.
Переконавшись у тому, що м'язи розслабилися, асистент руками тисне на таз у напрямку до стола, фіксує його. Хірург стає між столом і кінцівкою потерпілого, що звисає, згинає її'у колінному суглобі до прямого кута, дещо відводить і ротує стегно назовні. Після чого своїм коліном упирається у задню поверхню верхньої третини гомілки і по осі стегна тягне його донизу доти, поки головка стегнової кістки досягне рівня вертлюжної западини. Потім хірург робить, не ослаблюючи сили, ротаційні рухи стегном, і в цей час головка стає на місце. Пасивні рухи стають вільними, верхівка великого вертлюга розташовується по лінії Розера—Нелатона.
Вивихи гомілки, надколінка, якщо вони свіжі, вправити не складно. У стані глибокого наркозу, за повного розслаблення м'язів асистент фіксує руками стегно у нижній третині, а хірург витягує гомілку по осі. Коли суглобовий кінець гомілки досягне рівня суглобової щілини, у разі переднього вивиху суглобовий кінець гомілки зміщують назад, у разі заднього — вперед. Суглобові поверхні легко зіставляються. Іммобілізацію здійснюють гонітною гіпсовою пов'язкою протягом З тиж.
Вивихи хребців, якщо вони незадав-нені, вправляють закритим способом одномоментно. Асистент фіксує плече до стола. Хірург плавно з наростаючою силою тягне за голову потерпілого, одночасно здійснюючи незначні ротаційні рухи головою, і відхиляє голову назад. Вправлення хребця супроводжується характерним звуком. У разі застарілого вивиху ефективний метод скелетного витягання за череп скобами Кречфіль-да. Через 2 тиж після вправлення, не знімаючи скелетного витягання, накладають торакокраніальну гіпсову пов'язку або використовують пластмасові ор-тези протягом 1,5—2 міс.
Лікування застарілих вивихів хірургічне, тобто виконують відкрите вправлення вивиха або артропластику суглоба.