Альтернативні теорії міжнародної торгівлі

Р. Вернон також висловив припущення про можливість на цьому етапі експорту нового продукту з країн Західної Європи до США. Він виходив з того, що коли капітал стає більш мобільним у міжнародних масштабах порівняно з працею, то ціна капіталу як фактора виробництва в окремих країнах не буде варіюватись в тій мірі, в якій відрізняється ціна праці. Тому, якщо відносні товарні ціни визначатимуться переважно вартістю праці, то продукти західноєвропейського виробництва мають бути дешевшими порівняно з аналогічними американськими товарами, оскільки праця в Західній Європі дешевша.

Етап 3 — етап випуску стандартизованого продукту (standartized product stage) — весь комплекс характеристик, як споживчих якостей продукту, так і процесу його виробництва вже чітко визначений. Це означає, що продукт добре знайомий споживачам, а технологія його виготовлення — виробникам. Тепер виробництво товару може переміщатись і до країн, що розвиваються (вартість праці при цьому відіграє вирішальну роль). Індустріально розвинуті країни в цей час знову займаються розробкою нових продуктів. Структура торгівлі даним товаром може змінитися таким чином, що тепер США та інші індустріально розвинуті держави почнуть імпортувати його з менш розвинутих країн.

Теорія продуктового циклу дає можливість охарактеризувати динамічний аспект порівняльних переваг, який полягає в тому, що протягом життєвого циклу продукту відбувається послідовна зміна його постачальників на світовий ринок.

Теорія перехресного попиту.

Більшість теорій розглядають міжнародну торгівлю з точки зору пропозиції, яка визначає порівняльні переваги країни. Проте шведський економіст Стефан Ліндер в 1961 році спробував пояснити причини МТ з точки зору попиту.

На його думку структура експорту країни в основному залежить від попиту в країні-імпортері. Дуже мала кількість товарів виробляється лише на експорт, більшість із них продаються і всередині країни. Для того, щоб експортувати товар, необхідно спочатку наситити внутрішній ринок, орієнтуючись на попит місцевих покупців. Лише тоді, коли товар повністю задовольняє потребам покупців всередині країни, можна розраховувати на його успішний експорт на світовий ринок. Але і за кордоном товар буде успішніше продаватися в тих країнах, де структура попиту однакова, чи хоча б схожа на структуру попиту в країні-експортері. Але попит, згідно Ліндера, стає реальним лише тоді, коли він підкріплюється високим рівнем доходу. Чим вищий рівень доходу, тим більш якісний товар необхідний для покупця. Тому чим більше перетинаються структури попиту в країнах – експортері і імпортері, підкріплені високим рівнем доходу, тим вищий рівень торгівлі між ними. Таким чином, всупереч теорії порівняльної забезпеченості країн факторами виробництва, не лише розбіжності, але й подібність між країнами може бути причиною МТ.

Залежність між рівнем доходу та якістю вживаних товарів показується прямою Х, нахил якої свідчить про те, що чим вищий рівень доходу, тим більш якісний товар купує споживач.

Припустимо, існує дві країни – країна 1 та 2. Доход жителів першої країни знаходиться в проміжку від А (мінімальний доход) до С (максимальний доход). При такому доході вони купують товари з рівнем якості, що знаходиться в проміжку від А’ (мінімальна якість) до С’ (максимальна якість). Доход жителів іншої країни трохи вищий, ніж в першій, і знаходиться в проміжку від В (мінімальних доход) до D (максимальний доход). При такому доході вони купують товари з рівнем якості, що знаходиться в проміжку від В’ (мінімальна якість) до D’ (максимальна якість).

Торгівля між двома країнами буде здійснюватись тими товарами, якість яких знаходиться в проміжку від В’ до С’, де вимоги до якості в першій і другій країні перетинаються. Чим більша кількість людей в обох країнах мають доходи в проміжку від В до С, тим вищий рівень торгівлі.

Найбільш ефективно дана теорія може вживатися для дослідження країн з приблизно однаковим рівнем доходів. Вона пояснює географічний розподіл МТ: 70% міжнародної торгівлі відбувається між розвинутими країнами, 70% товарів – завершені вироби.

Теорія реверсу факторів виробництва.

Цю теорію розробив американський економіст Б.Мінхас в 1962 році.

Реверс факторів виробництва – це ситуація, при якій один і той самий товар виявляється капіталомістким в капіталонасиченій країні і трудомістким в трудонасиченій країні

Припустимо, що країна І і країна ІІ виробляють товари 1 і 2. При відносній ціні праці виробництво товару 1 становить А при затратах праці L=18 та капіталу К=6 одиниць, що дає відношення витраченого капіталу до праці . При тій же відносній ціні праці виробництво товару 2 становить В одиниць при затратах праці L=12 одиниць і капіталу К=9 одиниць, що дає відношення витраченого капіталу до праці . Оскільки , товар 1 є відносно трудомістким товаром.

Якщо припустити, що відносна ціна праці в країні ІІ становить , то виробництво товару 1 становить D при затратах праці L=6 та капіталу К=18 одиниць, що дає відношення витраченого капіталу до праці . При тій же відносній ціні праці виробництво товару 2 становить C одиниць при затратах праці L=9 одиниць і капіталу К=12 одиниць, що дає відношення витраченого капіталу до праці . Оскільки , товар 1 є відносно трудомістким товаром.

Таким чином, при відносній ціні праці в країні І товар 1 є трудомістким по відношенню до товару 2, а при відносній ціні праці в країні ІІ цей самий товар є капіталомістким по відношенню до товару 2.

Таким чином має місце реверс факторів виробництва – при різній відносній ціні факторів виробництва (що виникає через різну забезпеченість факторами) один і той самий товар в одній країні є трудомістким, а в іншій – капіталомістким.

Ступінь складності заміни одного фактору на інший вимірюється через показник еластичності заміщення (е):

де К – кількість капіталу, що витрачається на виробництво товару;

L – кількість праці, що витрачається на виробництво товару;