Хвороби бешеха та гідрагеніт

Перебіг гідраденіту затяжний, з періо­дами загострення і затихання процесу.

Лікування гідраденіту місцеве й за­гальне. Місцеве лікування починають з проведення туалету ураженої ділян­ки (частіше пахвової): вистригають во­лосся, протирають шкіру 2—3 % роз­чином формаліну (для зменшення пітливості). Потім призначають сухе тепло, фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, солюкс, кварц). Рекомендуєть­ся обколювання пеніцилін-новокаїно­вим розчином.

Загальне лікування полягає у засто­суванні антибактеріальної терапії (анти­біотики, сульфаніламідні препарати), аутогемотерапії, специфічної імуноте­рапії (стафілококовий анатоксин, антистафілококовий углобулін. У разі частих рецидивів призначають рентге­нотерапію. Перераховані вище заходи поєднують із загальнозміцнювальною терапією (молочно-рослинна дієта, вітаміни), проводять гігієнічні заходи (обробка шкіри в ділянці ураження 2 % борним або камфорним спиртом).

Оперативне втручання застосовують у разі нагноєння (гнояки розгинають і дре­нують). При рецидивуючому пахвовому гідраденіті іноді застосовують повне видалення волосяної частини шкіри з місцевою пластикою дефекту.