Гнійні захворювання пальців

ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПАЛЬЦІВ

Кисть і пальці є найважливішою час­тиною руки. Роль кисті і пальців у організмі багатогранна. Їх рухи характе­ризуються великим діапазоном, коорди-нованістю, чіткістю і різноманітністю. Вони виконують статичну, динамічну і сенсорну функції. Розтулена, з прямими пальцями кисть служить лопатою, сов­ком, зігнені пальці — гачком, щипця­ми, протиставлення великого пальця іншим забезпечує захватну функцію кисті.

Окрім того, кожен палець виконує ще й окрему функцію. На особливу ува­гу заслуговує І, тобто великий, па­лець. Він діє незалежно від інших, робить руку людини органом праці. Завдяки йому людина може захоплюва­ти предмети, маніпулювати ними згідно із своїми намірами. Вказівний (II) палець володіє тонкою чутливістю. Він першим починає захват. Його роль особливо велика при щипковому і скульптурному захваті. Середній (III) палець масивніший і довший, надає силу і міцності захвату. Безіменний (IV) палець, завдяки розвиненому відчуттю дотику, регулює рух м'язів, що важливо під час виконання робо­ти. Мізинець (V палець) закріпляє зах­ват, закриває долонну чашу, надає стійкості кисті.

Важливе значення для функції кисті мають нігтьові пластинки, які забезпе­чують надійність щипкового захвату.

Кисть і пальці виконують не лише функцію захвату. Вони є тонким орга­ном дотику, забезпечуючи зв'язок лю­дини із зовнішнім світом.

Відтак, втрата тієї чи тієї частини кисті або її функціональна непов­ноцінність позначаються на працездат­ності людини, її зв'язку з навколишнім середовищем.

До втрати функції кисті і пальців можуть призвести різні патологічні ста­ни: травми, запальні, дегенеративно-дистрофічні процеси, пухлини, при­роджені аномалії.

У цьому розділі йдеться про запальні процеси пальців кисті (панарицій), бо вони спостерігаються найчастіше.

Панарицій (panaritium) — це збірна назва всіх гострих запальних процесів різних структур пальців, переважно рук (їх долонної поверхні).

Клінічний перебіг панариція на ру­ках багато в чому залежить від анатомі­чних і функціональних особливостей пальців кисті.

Шкіра долонної і тильної поверхонь пальців відрізняється. В шкірі долон­ної поверхні немає пігментного апара­ту, волосся і сальних залоз, що виклю­чає можливість виникнення фурункулів і карбункулів, натомість багато потових залоз. Шкіра долонної поверхні пальців добре іннервується, що є причиною вираженої тактильної чутливості та сильного болю у разі виникнення на пальцях запального процесу.

Шкіра тильної поверхні пальців м'я­ка, еластична, рухома. На ній є во­лосся і сальні залози (за винятком кін­цевої фаланги). Тому фурункули і кар­бункули можуть розвиватися лише на основній і середній фалангах.

На долонній поверхні жирової осно­ви більше, ніж на тильній. Тут немає підшкірної фасції, а безпосередньо від сосочкового шару, майже перпендику­лярно, ідуть щільні сполучнотканинні тяжі, які на кінцевій фаланзі впліта­ються в окістя, а на середній і основній фалангах — у стінку сухожильної піхви. Т1, і тяжі густо переплітаються сполучно­тканинними волокнами, які, розташо­вуючись паралельно до поверхні шкіри, утворюють в підшкірній основі численні комірки. Завдяки такій будові обме­жується рухомість шкіри і затрудняєть-ся поширення набряку, наростання якого швидко призводить до стиснен­ня кровоносних судин, порушення кро­вопостачання жирових часточок і різко­го посиленню болю внаслідок підви­щення внутрішньотканинного тиску. Вертикальні стінки комірок не дають можливості поширюватися запальному процесу по площині, але сприяють про­никненню інфекції в бік кістки.

На тильній поверхні пальців сполуч­нотканинні волокна розташовані пара­лельно до поверхні тіла і не перешкод­жають поширенню набряку.

Задня поверхня кінцевої фаланги захищена нігтем. Нігтьова пластинка має чотирикутну форму. Проксимальні й бічні краї заглиблюються в нігтьовий жолобок. Над проксимальним краєм пластинки (матриксом) нависає шкірна складка—епоніхій, або нігтьовий ва­лик. Від внутрішньої поверхні нігтьової пластинки до окістя фаланги про­ходять сполучнотканинні тяжі, які фіксують ніготь до кістки, що сприяє поширенню гнійнозапального процесу на нігтьову фалангу. Регенерація нігтя після його видалення триває 4—6 міс.

На долонній поверхні до кожного пальця, крім великого, ідуть два сухо­жилки: поверхневого і глибокого згина­ча. Великий палець має один сухожи­лок згинача (довгий згинач І пальця).

Сухожильні піхви І і V пальців довші за інших. Вони проходять через простір Пирогова на дистальну частину перед­пліччя з утворенням у ньому і на пе­редпліччі загального синовіального озе­ра. Сухожильні піхви II —IV пальців коротші і закінчуються вже нарівні п'я­стково-фалангових суглобів. Це має велике практичне значення в клініці хвороби. Завдяки довгим піхвам І і V сухожилків пальців і злиттям їх у ділянці зап'ястка запальні процеси су­хожильних піхв цих пальців мають тяж­чий перебіг і ускладнюються глибоки­ми флегмонами кисті. Запалення сухо­жилків II—IV пальців обмежується лише цими пальцями.

II—V пальці мають по 3 фаланги, І— 2. Фаланги з'єднані між собою за до­помогою блоковидних суглобів.

Кожний палець кровопостачається 4 артеріями: 2 долонними і 2 тильни­ми. Кровопостачання нігтьової фалан­ги має свої особливості. У той час коли середня і основна фаланги мають окре­му живлячу артерію, нігтьова фаланга постачається кровоносними судинами розсипного типу. При цьому кровопо­стачання проксимального і дистально­го епіфізів краще, ніж решти частин фаланги, бо вони мають окремі артері­альні гілочки різного калібру, які про­никають у кістку головним чином з до­лонної поверхні. Це відіграє важливу роль у патогенезі кісткового панарицію кінцевої фаланги.

Іннервація пальців здійснюється чут­ливими і руховими гілками 3 нервів:

ліктьового, променевого і серединно­го, які, розпадаючись на кінцеві гілки, іннервують відповідні ділянки. Най­краще іннервуються подушечки кінце­вих фаланг, чим пояснюється сильний біль у разі виникнення в них патологіч­ного процесу.

Лімфа від пальців відтікає поверх­невими і глибокими лімфатичними су­динами. Виражена лімфатична мережа наявна на тильній поверхні нігтьової фаланги, долонній поверхні пальців, долоні. Звідси лімфатичні судини ідуть бічними поверхнями пальців у міжпаль-цеві складки і через останні проника­ють на тил кисті. У зв'язку з цим у разі виникнення запального процесу на до­лонній поверхні набряк кисті вираже­ний більшою мірою на тильному боці.

Лімфатичні судини IV і V пальців впадають у ліктьові і частково у пахвові лімфатичні вузли. Лімфатичні судини від великого, вказівного і середнього пальців в основному відводять лімфу в підключичні, надключичні, дельто-видногрудні групи залоз. Цим пояс­нюється те, що панарицій І—III пальців має набагато тяжчий перебіг і може ускладнюватися субпекторальню флег­моною.

Етіологія. Гнійне запалення пальців спостерігається у 20—25 % пацієнтів хірургічних кабінетів поліклініки. У його виникненні важливу роль відігра­ють різного виду мікротравми. Часті­ше це колоті рани і скалки. У зв'язку з цим панарицій буває переважно у лю­дей, у яких професія зв'язана з можливістю травмування пальців (працівни­ки рибообробної промисловості, м'яс­ники, кухарі, медичні працівники, особливо хірурги і акушери, та ін.).