Проводячи досліди на тваринах, переважно на свинях і мавпах, гален довів існування рухових і чутливих нервів. Перерізаючи мозок по сегментах, він показав випадіння внаслідок цього різних функцій. Центром психічного життя, в своєму, звичайно, розумінні, він визначив мозок “Мозок міститься в черепі до великого царя, під захистом фортеці, оточений усіма органами чуттів, як сторожею і почтом, і це змушує думати, що в цій частині вмістище душі”. Він вважав, що основою мислення є лише те, що сприймається через чуття, - “nihil est in intelectu, quad non prius fuerit in sensu”.
Гален розрізняв три групи нервів. В першу він виділив нерви, які відходять від органів чуття і мають відношення до сприйняття відчуття. В другу – ті, які йдуть до м’язів і беруть участь в рухах, а в третю він включив ті нерви, які йдуть до внутрішніх органів. По сучасній термінології третя група – вегетативна нервова система.
Висновок.
Подвійну роботу виконав Гален в своїх працях: з однієї сторони він систематизував, звів в кодекс основні положення античної медицини, а з іншої сторони, дав цим відомостям нову основу у вигляді анатомії та фізіології. В цьому його заслуга і одночасно в тому же – корні тих протиріч, з якими кожний дослідник спадщини Галена зустрічався: цінність, впевненість анатомічних і фізіологічних поглядів Галена нерівнозначне. Анатомія Галена була значним кроком вперед.
У Галена вчились, з його концепцій виходили. Авторитет Галена довгі роки підтримується як повагою до його знань, що здобуті з допомогою експерименту, так і авторитетом католицької церкви, яка возвеличувала найбільші реакційні сторони вчення Галена і його помилки.
Гален називаючи себе послідовником Платона, відстоював багато теологічних ідей. Разом з тим в оцінці фактичних даних, які діставав в своїх дослідженнях, Гален в багатьох випадках об’єктивно ставав в філософії та медицині на матеріалістичні позиції.
Дякуючи своїм експериментам і спостереженням Гален поставив анатомію і фізіологію на ведуче місце в медицині. В даному випадку не має великого значення та обставина що відкриття його в анатомії були великим кроком вперед і ввійшли в науку в той час як погляди на питання фізіології були невірними. Заслуга Галена в тому, що він обґрунтував необхідність в лікарській діяльності виходити з одних анатомії та фізіології.
Гален був винятково талановитою і працездатною людиною. По собі він залишив 125 філософських і юридичних праць, 131 трактат на медичні теми. Він, безперечно, був найвидатнішим експериментатором-фізіологом античної доби, але його не можна назвати прозорливим тлумачем усього того, що він знаходив під час своїх численних вівісекцій і описав. Його теологічні переконання, визнання в усіх проявах природи вищого розуму – божества забезпечили йому в наступні часи незаперечний авторитет перед церквою, хоч він і не був християнином. Якщо свого часу Гален дав багато для розвитку медицини, то пізніше церква і схоластична школа використовувала його авторитет як гальмо для розвитку медичної науки.
Література
1. М.П.Мультановский. История медицины. – Москва, 1961.
2. С.А.Верхратський, П.Ю.Заблудовський. Історія медицини. – Київ: Вища школа, 1991.
3. Б.Д.Петров. Від Гіппократа до Семашко. – Москва: Медицина, 1990.
4. Медична енциклопедія. 1979. – Т.7.
Завантажити реферат