Перехід економіки України до ринкових відносин, уведення системи обов'язкового медичного страхування населення країни визначають корінні структурно-функціональні перетворення в охороні здоров'я.
Йде інтенсивний і активний пошук прийнятної моделі вітчизняної системи охорони здоров'я, моделі, що у найвищому ступені була б адекватна суспільним реаліям, що змінилися. Академічно починаються спроби сформувати модель обновленої системи охорони здоров'я на основі концепції парадигми. Дослідниками науково улаштовуються демократичні принципи і виробляються специфічні форми і методи керування такою системою.
Наповнення вітчизняної охорони здоров'я цивілізованими ринковими відносинами, введення і функціонування системи обов'язкового медичного страхування робить систему надання медичних послуг реальним економічним суб'єктом у загальній інфраструктурі економіки країни. Економічний аспект охорони здоров'я починає розглядатися як елемент суспільного виробництва в цілому, а в структурі останнього - охорона здоров'я закономірна починає складати сектор виробництва нематеріальних благ.
У перехідний період реформування системи охорони здоров'я в Україні, керування подібним сектором є вкрай актуальної і не простою проблемою.
Складається враження, що теоретики, а особливо практики охорони здоров'я дотепер знаходяться в деякій розгубленості: реформована державна система охорони здоров'я, з її найвищим ступенем адміністративних методів керування, позбавила організаторів вольових важелів впливу, а декларація інших опонентів про недопущення керування ліберальними системами охорони здоров'я і зовсім привела до своєрідного “синдрому управлінського паралічу”. Дійсно, керування адміністративними методами ліберальна система охорони здоров'я не терпить власне кажучи, а новими адекватними методами і формами керування теперішні фахівці ще не опанували в повному обсязі, а тільки навчаються цим прийомам
Перед вченими і практиками, зайнятими в тім або іншому ступені питаннями керування охороною здоров'я встають складні задачі, з одного боку, прийняти й оцінити, що складається природним шляхом, якісно нову систему професійних і економічних взаємин між виробниками медичних послуг (медичними працівниками, лікувально-профілактичними заснуваннями) і споживачами (пацієнтами, клієнтами), з іншого боку – запропонувати науково-обосновані методи активного формування таких взаємин і сучасні форми керування ними.
У сучасних умовах розвитку суспільства потік інформації, що збільшується, труднощі вибору й ухвалення оптимального рішення, зростання ціни помилки - усі ці класичні фактори, що діють на будь-якому рівні управлінського процесу, значно ускладнюють рішення позначеної проблеми.
Успішне функціонування системи охорони здоров'я на федеральному і регіональному рівнях, керування лікувально-профілактичними заснуваннями в умовах ринкових відносин, що складаються, (маркетингу, ринку страхових компаній, ринку медичних послуг, попиту та пропозиції, вільного вибору лікаря, залежності оплати медичної праці від обсягу і якості й ін.), зовсім не виключає, а навпаки вимагає активного використання принципово нових, для некласичних систем охорони здоров'я, форм і методів керування, зокрема, адекватних суті ринкових соціально-економічних структур.
Вироблення і прийняття управлінських рішень починає спиратися на об'єктивні сутності, реальна, зокрема, економічна вірогідність яких обумовлена визначеними законами розвитку суспільства і закономірностями функціонування конкретних соціально-економічних структур.
У результаті дії цих законів (об'єктивних закономірностей) функціонування і розвиток системи охорони здоров'я здобуває характер живого організму. Така специфічна й органічна система, що володіє різним ступенем самостійності, дуже чуттєва до всім процесам, що відбуваються в ній. Керувати таким соціально-суспільним організмом, яким стає сучасна система вітчизняної охорони здоров'я – справа непросте і украй відповідальне.
Необхідно усвідомлене розуміння сутності самої формованої нової системи вітчизняної охорони здоров'я. У цьому - наука про суспільне здоров'я й охорону здоров'я ще не сказала свого вагомого слова.
Необхідне вироблення і творче застосування адекватної теорії керування, співвіднесеної із системою надання, що змінюється, медичної допомоги, що враховує в першу чергу величезний досвід пізнання й історичного розвитку вітчизняної охорони здоров'я і використання механізмів дії суспільних законів. Форми і методи керування ліберальними системами охорони здоров'я в порівнянні з утилітарними, на нашу думку, з однієї сторони зміщаються з політичних аспектів на наукову платформу, з іншого боку – як би переміщаються “зсередини” системи в “зовнішній простір”.
Ліберальна система охорони здоров'я – це система медичних технологій, а не медичних заснувань. Регулювання життєдіяльності таких систем - це в першу чергу керування технологіями: правовими, професійними (медичними), економічними (фінансовими) і ін.
Зсуву акцентів у системі охорони здоров'я з державного рівня на регіональний, при своєрідному “параді суверенітетів” і багатополярності думок в обґрунтуванні конкретного прийому керування, а тим більше в прийнятті і реальному здійсненні конкретного управлінського рішення і передбачення його наслідків, виводить на перше місце наукові методи, що оперують строгими формалізованими критеріями доказів, що виключають двозначність тлумачень.
У цьому змісті, на наш погляд, теперішній стан соціальної гігієни й організації охорони здоров'я, як науки перетерплює в сучасних реформаторських реаліях глибоке переосмислення: йдуть незгасаючі дискусії і пошук не тільки адекватного сучасності назви науки і дисципліни, що вивчає суспільне здоров'я й охорону здоров'я, але у вчених виникає природне бажання сформувати в рамках цієї науки і наповнити її такими методами дослідження, за допомогою яких об'єктивно може бути відбита сутність сучасної фази суспільного здоров'я, форм і методів його вивчення, побудови систем забезпечення і керування такими системами і т.д.
Як видно, рух дослідницької думки у вивченні здоров'я населення, обґрунтуванні побудови і дослідження адекватних систем охорони здоров'я, методів керування такими системами показово може характеризувати історична динаміка наступних лінгвістичних конструкцій: “соціальна гігієна”, “радянська соціальна гігієна”, “соціальна гігієна й організація охорони здоров'я”, “суспільне здоров'я й охорона здоров'я”. По суті, у динаміку визначень проглядається глибина трансформації соціальної сутності, що прийнято узагальнено характеризувати категорією “здоров'я” - від узагальнених “політизованих” понять до категорій більш формалізованим з погляду наукових критеріїв. Це припущення опосередковане підтверджують бажання дослідників змінити й уточнити сутності і змісти наукових підходів, що вивчають суспільне здоров'я і прикладні форми його охорони. Складається враження, що дослідникам, у їхньому бажанні розкрити сутність такого явища як здоров'я, порию не вистачає чітких і зрозумілих формулювань, а в аргументах відсутні стандартні, кількісні і якісні, високо формалізовані критерії доказів.
Завантажити реферат