Токсичний вплив алкоголю, передусім, позначається на діяльності нервової системи. Якщо вміст алкоголю в крові прийняти за 1 (одиницю), то в печінці він буде таким, що дорівнює 1,45, а в головному мозку - 1,75. Навіть невеликі дози алкоголю впливають на обмін в нервовій тканині, передачу нервових імпульсів. Одночасно порушується робота судин головного мозку: відбувається їх розширення, збільшення проникності, крововилив в тканину мозку. У підлітковому віці мозкова тканина бідніша фосфором, багатша водою, перебуває в стадії структурного і функціонального вдосконалення, тому алкоголь особливо небезпечний для неї. Навіть однократні вживання спиртного можуть мати самі серйозні наслідки.
Неодноразове або часте вживання алкоголю надає буквально спустошуючий вплив на психіку підлітка. При цьому затримується не тільки розвиток вищих форм мислення, вироблення етичних категорій і естетичних понять, але і втрачаються вже розвинені здібності. Підліток, що називається «тупіє» і інтелектуально, і емоційно, і етично.
Другою «мішенню» алкоголю є печінка. Саме тут, під дією ферментів відбувається його розщеплення. Якщо швидкість надходження алкоголю в клітки печінки вища за швидкість його розпаду, то відбувається накопичення алкоголю, що веде до ураження кліток печінки. Алкоголь порушує структуру кліток печінки, призводячи до переродження її тканин. При систематичних вживаннях спиртних напоїв жирові зміни в клітках печінки призводять до омертвіння печінкової тканини, розвивається цироз печінки, вельми грізне захворювання, майже завжди супроводжуюче хронічний алкоголізм. Дія алкоголю на печінку підлітка ще більш руйнівна, оскільки цей орган перебуває в стадії структурного і функціонального формування. Ураження кліток печінки приводить до порушення білкового і вуглецевого обміну, синтезу вітамінів і ферментів. Спиртні напої, можна сказати, «роз'їдають» слизову оболонку стравоходу, шлунка, порушують секрецію і склад шлункового соку, що утрудняє процес травлення і, зрештою, несприятливо позначається на рості і розвитку підлітка.
Алкоголізм захворювання, викликуване систематичним уживанням спиртних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, розвитком психічної (нездоланний потяг) і фізичної залежності (появою абстинентного синдрому при припиненні вживання). У випадках тривалого плину хвороба супроводжується стійкими психічними і соматичними розладами.
Дана проблема стала особливо актуальна для нашої країни в останні 5 - 6 років, коли в зв'язку з політичними й економічними реформами кількість хворих цією недугою різко зросло. По соціальним даним щорічно на кожного українця, включаючи жінок і дітей, приходиться по 180 літрів випитої горілки.
Етіологія: У формуванні алкогольної залежності вирішальну роль грають наступні фактори:
1) Соціальні фактори: культурний і матеріальний рівень життя, стреси, інформаційні перевантаження, урбанізація.
2) Біологічні: спадкоємна схильність. За даними Альтшуллера до 30% дітей, чиї батьки зловживали алкоголем, можуть стати потенційними алкоголіками.
3)Психологічні: психоемоційні особливості особистості, здатність до соціальної адаптації і протистояння стресам.
На мою думку, що домінує фактором, у зв'язку з який алкоголізм одержав широке поширення в Україні є низька здатність до соціальної адаптації в українців при переході від одного ладу до іншого і різка зміна соціального стану населення.
Патогенез: У патогенезі алкоголізму виділяють три стадії:
1 - Компенсована, 2 - Наркоманическая, 3 - Термінальна чи стадія декомпенсації.
Грізними ознаками початку захворювання на 1 стадії служать: головний симптом - нездоланна тяга до вживання алкоголю, утрата "почуття міри" стосовно випитого, формування толерантності до алкоголю і легкої форми абстинентного синдрому.
Після прийняття високих доз виникає амнезія, знижується працездатність. На 1 стадії формується лише психічна залежність. Вже в цей час можливі порушення функціонування деяких систем органів: часто спостерігаються алкогольні кардиомиопатии, описана неврастенічна симптоматика - порушення сну, стомлюваність, безпричинні коливання настрою.
В другій стадії хворобливий потяг до алкоголю підсилюється. Цьому супроводжують наростаючі психічні зміни: концентрація всіх інтересів на алкоголі, егоцентризм - крайня форма індивідуалізму й егоїзму, притуплення почуття боргу й інших вищих емоцій, безтурботність, емоційне огрубіння. Характерною рисою другої стадії є остаточне формування абстинентного синдрому. Крім того, у другій стадії продовжується і досягає максимуму ріст толерантності до алкоголю, що почався в першій стадії. За даними лікаря Боброва А. С. з1026 пацієнтів, що довгостроково страждають алкоголізмом /друга стадія/ 78% було потрібно для досягнення стану сп'яніння прийняти усередину не менш 500 ml горілки. Із соматичних розладів спостерігаються: алкогольна жирова дистрофія і навіть цироз печінки. З боку ЖКТ - гастрити, панкреатити.
У третій стадії на перший план висуваються ознаки психічного збідніння, соматичного постаріння і падіння толерантності до алкоголю (Що ми найчастіше бачимо в облич БОМЖ). Амнезія случається навіть при прийомі малих доз алкоголю. При цьому міняються як характер сп'яніння, так і характер потяга до алкоголю, що із предмета смакування перетворюється в засіб підтримки життєдіяльності.
Загальнотоксична дія
1) Мембраноруйнівна дія. Етиловий спирт порушує стан мембран, змінюючи структуру билипидного шару, змінюючи тим самим його проникність, грубо порушує систему трансмембранного транспортування.
2) Патогенна дія продуктів метаболізму етилового спирту:
Після проходження гематоенцефалического бар'єра сивушні олії й ацетальдегід підсилюють вивільнення, взаємодіють з дофамином і нір адреналіном, роблячи психостимулирурующее і галлюциногенное вплив.
3) Зміна метаболізму:
Змінюється жировий обмін - активується липогенез, синтез холестерину. Підсумок атеросклероз, жирова дистрофія печінки.
Ингибируется цикл Кребса, знижується глюконеогенез, що сприяє гипогликемии.
Блокується синтез білка, у результаті чого розвивається гипопротеинемия.
Ефекти впливу на центральну нервову систему (ЦНС):
Виділяють дві фази дії алкоголю на ЦНС:
1) Фаза порушення, характеризується ейфорією, відчуттям бадьорості і припливу сил, розгальмуванням, зниженням самокритичності. Під час цієї фази порушується метаболізм нейронів Кори Головного Мозку (КГМ), знижується кількість серотонина, підсилюється виділення адреналіну, нір адреналіну, дофамина, що у цю стадію активно метаболизируются; активується ендогенна опиоидергическая система: відбувається виділення енкефалинов, ендорфинов, завдяки змінюється світовідчування людини.
2) Фаза гноблення, ейфорія змінюється дисфорией, причиною тому зниження метаболізму нір адреналіну і дофамина, підвищена концентрація яких викликає гноблення ЦНС і депресію.
Механізми розвитку алкогольної залежності дотепер цілком не розшифровані. Раніше передбачалося, що формування залежності зв'язане зі зміною співвідношень хімічних речовин у мозку. У зниженні рівня серотонина і морфиноподобних речовин бачилася основна причина виникнення абстинентного синдрому, що є пусковим стимулом для "самостимуляції" спиртним.
Завантажити реферат