Мозочок складається з білої i сірої речовини. Біла речовина (мозочкове тіло) залягає в товщі мозочка та у вигляді білих смужок проникає в кожну часточку. Сіра речовина утворює кору мозочка (cortex cerebelli), а також ізольовані парні клітинні скупчення, закладені в товщі білої речовини, — ядра мозочка зубчасте ядро (nucl. dentatus), коркоподібне (nucl. emboliforims), кулясте (nucl. globosus) i ядро вершини (nucleus fastigii) (присереднє ядро мозочка).
Мозочок зв'язаний з розташованими вище та нижче нього частинами центральної нервової системи за допомогою трьох пар ніжок.
Нижні ніжки мозочка (pedunculi сегеbellares infеriores) з'єднують мозочок з довгастим мозком. В них проходять: задній спинно-мозочковий шлях (до кори черв'яка); дорсальні та вентральні зовнішні дугоподібні волокна (до кори півкулі); волокна оливо-мозочкового шляху (до зубчастого ядра) і волокна присінково-мозочкового шляху (переважно до ядра намету).
Верхні ніжки мозочка (pedunculi сеrebellares superiores) зв'язують мозочок з середнім мозком і мають вигляд правого та лівого тяжів, які йдуть, розходячись від мозочка до середнього мозку. В їхній товщі проходять волокна шляхів: переднього спинно-мозочкового (до кори черв'яка); мозочково-горбкового та мозочково-червоноядерного.
Середні ніжки мозочка (pedunculi сеrebеllarеs medii) — масивні тяжі, які несуть у своєму складі численні волокна, що йдуть від ядер моста до кори мозочка. Ці волокна є другою ланкою зв'язків кори (плаща) великого мозку з мозочком.
Завдяки нервовим зв'язкам мозочка із спинним і головним мозком він може здійснювати високу координацію доцільних довільних рухів тіла. Ця функція мозочка має велике значення при локомоції, якій, як відомо, належить вирішальна роль в еволюції багатьох форм вищих хребетних. Крім того, в мозочку міститься один з центрів автономної нервової системи.
Література:
1. „Анатомія людини”, О.І.Свіридов, Київ, Вища школа, 2001
Завантажити реферат