Аудиторські послуги

Залежно від обсягу готівкових операцій для комерційних банків встановлюється граничний залишок (ліміт) грошей в операційній касі з метою максимального скорочення частих або значних перевезень готівки. Як правило, такий залишок встановлюється у розмірі місяч­ної потреби в коштах каси. Якщо виявлено, що в операційній касі банку залишок грошей перевищує граничну величину, то сума тако­го перевищення повертається в оборотну касу Національного банку або за домовленістю з Національним банком сума перевищення граничного залишку передається іншому комерційному банку, у якого виникла потреба в додаткових готівкових коштах.

Здійснюючи аудит касових операцій, аудитор ставить за мету вста­новлення порядку дотримання банківськими установами вимог за­конодавства щодо обліку операцій, пов'язаних з грошовою готівкою.

Однак аудитор у жодному разі не повинен порушувати нормаль­ного ритму касових операцій, не повинен знаходитися в приміщенні операційної каси протягом операційного дня.

На початку перевірки аудитор вивчає порядок збереження цінно­стей і документів у грошовому сховищі (кладовій). При цьому слід оцінити технічну оснащеність його, умови зберігання паперових грошових знаків, металевих монет, іноземної валюти та документів у іноземній валюті, дорогоцінних металів, бланків суворого обліку, цінних паперів. Цінності й документи у грошовому сховищі доціль­но згрупувати за відповідними балансовими і позабалансовими ра­хунками, на яких вони враховуються. Разом з особами, що відпові­дають за збереження грошей і цінностей, аудитор перевіряє фактич­ну кількість грошей.

У книзі врахування цінностей мають бути підписи керуючого банком, головного бухгалтера і завідувача каси.

Наступним об'єктом аудиту є операційні каси банку (їх може бути декілька). Аудитор перевіряє приміщення й оснащеність операцій­них кас та послідовність здійснення касових операцій.

Якщо йдеться про надходження готівки, то враховується таке:

• підставою для приймання готівки в прибуткову касу є два види прибуткових касових документів — оголошення і прибутковий ка­совий ордер;

• має бути дотримана послідовність проведення касової операції щодо надходження готівки;

• первинні касові документи (оголошення, касові ордери) перевіря­ють візуально і шляхом аналізу їх. Документи мають зберігатися у спеціальних папках у приміщенні операційних кас, підшитими за кожний операційний день.

Далі перевіряють прибуткові касові журнали, касові книги (довідки касирів прибуткових кас, виписки з особових рахунків клієнтів, жур­нали реєстрації прибуткових і витратних касових документів).

З урахуванням обсягу касових операцій і кількості аудиторів пер­винні документи підлягають або суцільній, або вибірковій перевірці. Під час вибіркової перевірки слід перевірити документи за певний проміжок часу. Всі касові документи перевіряють із формального боку (чи заповнені всі реквізити, чи є всі підписи, штампи, печатки, відповід­ність вказаних у документах сум цифрами і прописом, виявлення випадків виправлень, підчищень тощо); по суті (чи не порушено за­конодавчі та інші нормативно-правові акти); з арифметичного боку.

Аудитору необхідно виписати суми і номери рахунків одержувачів грошей за декількома оголошеннями, а відтак у бухгалтерії порівня­ти їх з виписками за особовими рахунками клієнтів.

У вищезазначеній послідовності здійснюється аудиторська пере­вірка своєчасності зарахування грошової готівки на рахунки клієнтів.

У бухгалтерії банку після зняття залишків каси складається акт про суму готівки та її відповідність даним звіту касира і бухгалтер­ського фінансового обліку. Перевіряється повнота оприбуткування і списання грошей за документами, прикладеними до звітів касира. У такий спосіб здійснюється перевірка касових операцій за день, за місяць, за квартал і в цілому за рік і весь аналізований період.

Аудиторська перевірка статуту та інших засновницьких доку­ментів банку дає змогу встановити відповідність їх законодавчим актам України про банки та банківську діяльність. Аудитор пере­віряє законність і своєчасність формування власного капіталу, зокре­ма статутного капіталу, який може створюватися пайовими внеска­ми або випуском акцій. При цьому слід з'ясувати:

• повноту перерахування заявленого внеску;

• дотримання строків формування статутного капіталу;

• джерела формування статутного капіталу. Джерелами аудиту є:

• установчий договір, в якому вказується сума внеску засновників;

• підписні листки, на підставі яких пайовики або акціонери повідом­ляють про своє рішення брати участь у заснуванні комерційного банку;

• список пайовиків чи акціонерів із зазначенням суми внесків у статутний капітал.

Отже, на підставі щоденних балансів банку та його первинних бух­галтерських документів перевіряється фактичне надходження коштів від пайовиків або акціонерів, своєчасність їх зарахування на балансовий рахунок "Статутний капітал" та повнота сплати внесків кожним із них.

Якщо внески засновників покривають лише частину обсягу ста­тутного капіталу, то в установчому договорі мають бути обумовлені правила, відповідно до яких передбачається залучення коштів пайо­виків. У такому випадку установчий договір доповнюється підпис­ними листками пайовиків, у яких вони повідомляють про своє ба­жання взяти участь у заснуванні комерційного банку.

Іноді пайовики (акціонери) використовують одержані кредити для оплати ними своєї частки у статутному капіталі або для придбання акцій, тобто акціонери замість внесків у статутний капітал викори­стовують позичкові кошти. Такі факти слід відобразити в аудитор­ському висновку.

Крім того, джерелами формування статутного капіталу можуть бути матеріальні активи (будівлі, споруди, устаткування тощо); гро­шові кошти, нематеріальні активи; цінні папери; іноземна валюта.

Якщо у статутний капітал вносяться матеріальні необоротні акти­ви, то слід складати акт оцінки майна з подальшим затвердженням його протоколом засновників або зборів акціонерів. Таке оцінювання майна здійснюється на підставі експертних висновків чи за домовле­ністю сторін. Слід зауважити, що як внески у статутний капітал мож­на використовувати тільки ті матеріальні й нематеріальні активи, які використовуються в банківській діяльності. Якщо банк створюєть­ся у формі акціонерного товариства, то превалююча частина статут­ного капіталу формується за рахунок випуску і розміщення акцій.

Випущені банком акції зберігаються як готівка, в описі зазнача­ються номери акцій, серії і номінальна вартість їх.

Акції анулюються у зв'язку з припиненням діяльності банку, у випадку заміни одного виду акцій на інший; при зменшенні суми статутного капіталу.

Аудитом формування статутного капіталу банку можуть бути виявлені типові помилки:

• перерахування внесків на формування статутного капіталу тре­тіми особами;

• використання позик банку для оплати внесків або одержання кредитів на поточні потреби;

• перерахування засобів із депозитних рахунків;

• внески готівки юридичними особами на формування статутного капіталу банку тощо.