Світлиця прибрана рушниками, вишиванками.
На стіні мисник з посудом.
Стіл покритий скатертиною, на столі барвінок, шишки, гільце, коровай, гаптовані паперові квіти.
Ведучий: Шановні гості, друзі, діти, проходьте в нашу світлицю. Всім, чим багаті, вітаємо вас!
Ведуча: Любі гості! За столи сідайте, уважно до всього прислухайтесь. Що побачите, почуєте – на вус усе мотайте.
Ведучий: Сьогодні у нас весілля. То просимо не сумувати, а разом з нами веселитися і співати.
Ведуча: А якщо прийдеться, то й потанцювати (пританцьовує).
Всі сідають за стіл. По одну сторону гості молодої, по другу – молодого, а посередині гості. Ведучий і ведуча сідають за окремий стіл.
Звучить пісня: Зеленеє жито, зеленеє.
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом,
Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зеленеє.
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито на лану,
Хорошії гості до ладу.
Зеленеє жито, зеленеє.
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес.
За столом зібрався рід наш увесь!
Ведучий: Як гарно, що зібралися ми в цій світлиці: і юнаки-парубки, дівчата й молодиці.
Ведуча: То ж поведемо сьогодні мову про народне українське весілля.
Ще в дитинстві, коли мама заплітала кіски донечці, вона приказувала:
Коси до п’ят,
Дівка до гряд.
Косам – стрічечки,
Дівці – женишки.
Підростала доня. Підростали коси. Мила мама донеччині коси: світлі – ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли; темні – шавлією і м’ятою, щоб пахли загадково і звабно; любистком – щоб хлопців чарувати.
Виростали дівчата. Кожна дівчина наречена повинна мати придане, яке вона готувала разом з матір’ю. Батько допомагав грошима. Придане: скриня та худоба. В скриню входили такі речі, як одяг, скатерті, рушники, постіль. По приданому судили, чи роботяща молода, чи багата. Посли жениха – старости, з ним чи без нього, укладали попередньо угоду про шлюб з батьками нареченої. Старости були спритні, моторні і поважні люди.
СЦЕНА СВАТАННЯ
Стукають в двері старости тричі.
Мати: Ой лишенько! Оце вже старости! Сідай, старий! Ми з тобою, як голуб з голубкою! Уляно, Уляно! Йди піч колупай: старости вже прийшли. Починай, старий!
Батько: Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи, а коли так собі, то вибачайте.
Старости з хлібиною: Дозвольте поклониться, честь віддать і добрим словом прислужиться. Послухайте нас, а після буде від вас приказ. Коли наше слово не в прийом, так ми й проч пойдьом. А що ми без худої науки, так вот вам хліб святой у руки (подає хліб, батько приймає).
Батько: Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо.
Староста: Де ми не ходили, де ми не бували, і оце аж до вас завітали! Багато доріг ми пройшли, і до вашого дому дійшли. Кажуть у вас є толі птиця, чи гарна куниця, чи красна дівиця?
Ось ми й розсуждаєм: красная дівиця у вас, а князь наш, тут її і получить желаєм. На етой мовє будьте усі здорові. Нашому слову конець, а ви дайте дєлу вінець.
Батько: Хліб святий приймаємо, доброго слова не цураємось, а щоб ви нас не порочили, буцімто ми передержуємо куницю, чи красну дівицю, так ми вас пов’яжемо. Чи не так, жінко?
Мати: Роби як знаєш. Ти батько і нам усім голова: як скажеш, так і буде.
Батько: Дочко, а годі піч колупати, іди старостів зустрічати.
Молода пов’язує рушниками старостів, а молодого хусткою красивою, вони сідають за стіл.
Староста ( кланяється): Спасибі батюшці і матушці, що свого дитя рано будили і доброму дєлу учили. Спасибі молодой, що рано вставала, тонко пряла і хорошенькі рушнички придбала.
Ведучий: Після сватання відбувалися умовини (розглядини, домовини), родичі нареченої приходили до жениха, знайомилися з його умовами, господарством, щоб бути спокійними за добробут майбутньої сім’ї.
Ведуча: Потім були заручини в супроводі пісень в урочистій обстановці, в присутності всіх родичів нареченої і жениха. Заручини ніби скріплювали договір про весілля, домовлялися тут про матеріальні витрати. Готувалося гільце – гілка, прикрашена стрічками, квітами. (Підходить до гільця) У короваї така гілка ставилася на столі і стояла на протязі всього весілля.
Ми гільце вили,
У хліб устромили,
Щоб було на столі повно,
Щоб нашим молодим гарно.
Гільце символізувало незайманість, красу, свободу, молодість. А гільце – різки ставили окремо в святому кутку, ним потім частували всіх запрошених, і вручали також шишки.
Разом з гільцем виготовляли маленьку квітку, яку старша дружка пришивала молодому до шапки (старший дружка подає молодому шапку з квіткою).
Ведучий: Невід’ємною частиною обряду був і коровай, прикрашений стрічками, свічками, калиною.
Жіночки-коровайночки хороший коровай убгали, всередину місяць клали, а довкола зіроньками з райськими пташеньками.
Коровай символізував достаток, багатство сім’ї, в нього клали гроші на щастя. Кому вони дістануться, той буде головувати в родині.
Ніхто не вгадає,
Що в нашому короваї:
І мука пшенична,
І вода кринична,
І сім кіп яєчок.
Рости, короваю, на столі широкий,
А в печі високий,
Бо в Уляни рід великий,
То щоб стало обдарити.
Молода підходить до матері: благослови, мати, вийти з цеї хати, село обходити, усіх обпросити!
Мати благословляє, молода з дружками йде до гостей, вона – перша, за нею старша дружка, а потім останні.
Молода: просили батько, просили мати і я прошу, на хліб, на сіль, на весілля. (Старша дружка дає калач і молода кладе його на стіл, вони повертаються до своїх місць, а дружки співають:
Всі дороги обходила,
Слізоньки не вронила.
Як на батьків двір зійшла,
То й стала – заплакала,
Ворогам залаяла.
Не так ворогонькові,
Як мому батенькові,
Що він мене не жалує,
Молоду заміж дає!
Ведуча: З такими словами обходили всіх родичів і знайомих, кликали на весілля. А перед весіллям проводили дівич – вечір. Приходили подруги, наряджали гільце, плели дівчата віночки, квіти робили, пісню співали:
У городі зілля,
За городом зілля.
У цім домі, що на рогу,
Зачинаєм весілля.
Ой вінку, вінку, зелений барвінку,
Наробив ти мені жалю.
Свою матусю, свою рідную
Навіки покидаю.
Молода схиляє голову біля матері.
Ведучий: На наступний день готували під вінець. Співали пісню:
Ой розплітай, брате, косу розплітай!
Тільки мою головоньку не торкай!
Ой, бо моя головонька слабая,
А я твоя сестриця рідная.
Дівчина-наречена, якій мати одягає з подругами вінок, кланяється всім по черзі, а дівчата співають пісню:
Куди б я не ходила, де б я не була,
Маю я батька, кланяюсь я.
Кланяюсь тобі, батьку,
Що довів мене до порядку,
Більше не будеш, не будеш.
Куди б я не ходила, де б я не була,
Маю я мамку, кланяюсь я.
Кланяюсь тобі, мамко,
Що будила мене ранком,
Більше не будеш, не будеш.
Куди б я не ходила, де б я не була,
Маю я бабку, кланяюсь я.
Кланяюсь тобі, бабко,
Завантажити реферат