Що чесала косу гладко,
Більше не будеш, не будеш.
Куди б я не ходила, де б я не була,
Маю я сестру, кланяюсь я.
Кланяюсь тобі, сестро,
Що навчила косу плести,
Більше не будеш, не будеш.
Куди б я не ходила, де б я не була,
Маю я брата, кланяюсь я.
Кланяюсь тобі, брате,
Що водив хлопців до хати,
Більше не будеш, не будеш.
Куди б я не ходила, де б я не була,
Маю пороги, кланяюсь я.
Кланяюсь вам, пороги,
Що збивали хлопцям ноги,
Більше не будуть, не будуть.
Куди б я не ходила, де б я не була,
Маю віконця, кланяюсь я.
Кланяюсь вам, віконця,
Що запрошували сонце,
Більше не будуть, не будуть.
Куди б я не ходила, де б я не була,
Маю ворота, кланяюсь я.
Кланяюсь вам, ворота,
Що ходила хлопців рота,
Більше не будуть, не будуть.
Ведуча: А в цей молодий збирався їхати за молодою із своїми боярами. Його виводила до воріт мати у вивернутому вовною наверх кожуху, обсипала сина зерном, хмелем, дрібними грішми, що означало побажання успіхів, багатства.
Свати (від молодого від порогу):
Ой зеленая рутонька,
А чорненьке насіння.
Ой скажіть, скажіть, добрі люди,
В котрій хаті весілля.
Дружки (від молодої):
А в тій хаті весілля,
Що заметене подвір’я.
Ой там стояла дівка молода,
Квітками уквітчана.
Свати-старости (від молодого):
Пусти, пусти в хату,
Тут нас не багато:
Два бояри з кіньми,
Два братики рідні,
Свахи й світилочки,
Вся наша родиночка.
Ведучий: Молодий повинен був відкупитися від переймів. І його впускали в хату нареченої-молодої не зразу, а спочатку викуп, немов бійка, аж тільки після цього жених разом з боярами заходив до молодої у хату. Наречену ховали, а молодий шукав, а знайшовши, ставав з нею на рушник (щоб життєва дорога була довга і гладенька), просили батьків їх благословити.
Батько знімав з божниці ікону спасителя, мати-Богородиці, тричі хрестили ними шлюбну пару, приговорюючи: “Бог благословляє і я благословляю на щастя, на здоров’я, на довгі роки.”
Ведуча: Потім молодята йшли в церкву вінчатися.
Благослови, Боже, і отець, і мати,
своєму дитяти під вінець ставати
та з судженим шлюб їй узяти!
За ними з піснями рушали всі. А повернувшись, їх знову зустрічали батьки з хлібом і сіллю на рушнику у молодого, мати обсипала молодих (які стояли на кожуху) і всіх збіжжям, змішаним з горіхами, цукерками, монетами, насінням (щоб багаті були):
Сиплю на вас жито,
Щоб довго вам жити,
Ще й пшениця яру,
Щоб ви горя не знали.
Сиплю на вас просо,
Щоб в сім’ї добре жилося.
Сиплю на вас овес,
Щоб вами гордився рід увесь.
Потім заводили в хату молодих, садовили на вивернутий кожух під божницею. По праву руку від молодого – його рід, по ліву від молодої – її рід.
Дружки проводять і садовлять молодих за стіл.
За горою чорна хмара,
А за столом гарная пара.
Добре ми зробили,
Що їх разом посадили.
Ведучий: А потім починалося частування, співали пісень про те, що “борщ укипів на льоду”, “для каші з помийниі воду брали”, “курку чи гуску непатраними давали”.
Висміювали бояр за ненажерливість (півтора вола з’їли, на столі ні кришечки, під столом ні кісточки), співали “їли юшку, вкрали галушку, сховали в кишеню – дівкм на вечерю”, у дружок зуби з редьки, у них кісточки торохтять, свати – убогі, свахи – сороки.
Теща: Зятю ти мій милий, хороший,
Десь у мене закопані гроші.
Будеш мою дочку любити,
Будеш тії гроші лічити.
Свекруха: Слава богу, сина оженила.
Слава богу, невістки діждала.
Я не буду печі палити,
Я не буду їсти варити,
Я не буду шити й плести,
Тільки буду порядочок вести.
Ведучий: А потім починалося дарування: матерям – очіпки або чоботи, батькам – шапки, сестрам – черевички, братам – пояси, гостям – хустки, стрічки. А молодятам все необхідне в господарстві – гроші, речі, птицю, телят, поросят…
· Дарю золото й серебро, щоб завжди було в сім’ї добро!
· Дарю мішечок зерна, щоб ніколи не була одна!
· Дарю мішечок часнику, щоб любилися до смаку!
· Дарю мішечок кислиць, щоб не бігав до других молодиць!
· Дарю пуд проса, щоб не ходила по морозі боса!
· Дарю мішечок цибулі, щоб не давала свекрусі дулі!
· Дарю мішечок жита, щоб ніколи не була бита!
· Дарю вам два п’ятака, щоб родився син і дочка!
· Дарю коробку леденців, щоб не любила чужих молодців!
· Дарю наволочки і кусочок глини, щоб ви діждали діточок, а нас позвали на хрестини!
· Дарю вам скатертину на чотири кінці, щоб у вас були хлопці – і всі молодці!
· Дарю вам гроші на мило, щоб жилося мило!
· Дарю вам мідні, щоб не були бідні!
Ведуча: Після обдарування – найдраматичніший обряд – розплітання коси і покривання голови молодої (свекруха розплітає і покриває голову хустиною).
Звучить пісня “Прощання з подругами” і танець – хоровод молодої з іншими дівчатами. Котрій дістанеться віночок, тій черга заміж іти.
Горіла сосна, палала,
Під ней дівчина стояла,
Під ней дівчина стояла,
Русяві коси чесала.
До них так ніжно шептала:
– Ой коси, коси ви мої,
Довго служили ви мені.
Більш служити не будете,
Під білий вельон підете.
Під білий вельон, під хустку,
Більш не буду я за дружку.
Під білий вельон з кільцями,
Більш не буду я з хлопцями.
Під білий вельон, під вінок,
Більш не піду я у танок.
Горіла сосна, ще й тріска,
Тепер я ваша невістка.
Ведучий: А потім урочисто ділили коровай і гільце, бажали всього найкращого.
Благослови, Боже, і отець, і мати,
Своєму дитяті цей рід дарувати.
Молода роздавала гільце гостям, а її хрещена мати роздавала шишки. Коровай ділять, середину молодим. Кому дістанеться обручка чи гроші з молодих, той буде головою у сім’ї. Потім старший сват чи боярин подавав молодим хустку і виводив у двір; за ними виходили всі присутні. Починалися танці, всілякі жартівливі витівки…
Ведуча: На другий день весілля продовжувалося – комора, циганщина.
Наряджені (цигани) обходили родичів, випрошували, крали курей, гусей, борошно, ложки, миски на нове господарство. Зчинялась метушня на все село. Вигадкам і витівкам не було кінця.
“Чоп” – великий дерев’яний кілок забивали в подол тещі, що вже не буде більше нікого віддавати заміж, а зверху ставили рюмку з горілкою, і молодий повинен випити, не торкаючись руками. А на візок на солому, каміння садовили батьків. І з піснями, танцями, різними вигадками возили за село й вивертали в калюжу чи пилюку.
Пісні й музики не змовкали…
Завантажити реферат