Організація видавництва

Схема 1 показує класичну структуру більшості середніх ви­давництв; вона типова для видавництв, які працюють на основі менеджменту — часто також під керівництвом власника.

Видавничі структури

Класична форма видавництва, на чолі якого стоїть власник, визначається (або, краще сказати, визнача­лася) особистістю видавця і ним формується. Він на­креслює — аж до деталей — політику складання про­грам. оформлення продукції і поводження на ринку. Окремі відділи працюють на нього і мають обмеже­ний простір для власної ініціативи: співробітники на­бувають тут лише незначної професійної вправності Велика або цілковита залежність усього підприємства від однієї особи робить таку форму видавництва ще В дуже вразливою. Раптовий відхід видавця від справ може стати загрозою для самого існування видав­ництва. Та навіть коли вже давно передбачено, хто має стати наступником видавця й перебрати на себе керівництво, це часто відбувається не безболісно: в такому підприємстві, з однією особою на вершечку піраміди, вкрай тяжко — якщо взагалі можливо — пе­редати або розділити владу.

Протилежністю цій формі е нині видавництво, що провадиться за принципами менеджменту. Його озна­ки такі:

1.Чіткий розподіл завдань і відповідальності між відділами і всередині кожного відділу.

2.Вироблення постанов усіма учасниками.

3.«Розширена дирекція», в якій поряд із керівни­ком підприємства (який часто здійснює й комерційне керівництво) беруть участь керівники відділів скла­дання програм, маркетингу і виробництва.

Схема 2 показує альтернативну структуру керівництва, типову для видавництв середніх або більших розмірів, провадже­них аа чистим принципом менеджменту.

Зовсім іншу структуру має колективне видавництво. Воно свідомо відмовляється від керівництва підприєм­ством в особі видавця або представника власників. Видавництво е спільною власністю всіх співробітни­ків. Кожен з них незалежно від своє! функції, компе­тенції або кваліфікації бере участь у вирішенні всіх питань І поділяє всі господарчі успіхи чи невдачі.

Дух колективізму відбивається й на заробітках: кожен одержує ту саму уніфіковану заробітну платню, диференціація виникає здебільшого тільки через різницю в складі родини. Коли ця «уніфікована заробітна платня» помітно менша, ніж середній заробіток у галузі, то з авторськими гонорарами здебільшого бував навпаки—творчий процес написання книжки оплачується тут досить високо.

В основі колективного видавництва лежить полі­тична ідея самостійної роботи без ієрархічних відносин, без вирішального впливу капіталу, а також філо­софська ідея «комплексної» праці, «солідарності» й участь у всіх процесах.

Організаційні форми

Обов'язкової організаційної форми для видавництва не існує. Кожне видавництво мав само. знайти для себе структури, оптимальні для його розмірів, його функцій і здійснення його цілей, структури, що вра­ховують як сильні, так і слабкі сторони підприємства. Тому схеми 1—3 вказують лише на можливості— причому можуть бути й комбіновані форми. Схеми іноді лише показують ділянки роботи, що їх слід якось відмежовувати одну від одної — причому не іс­тотно, чи кількома робочими ділянками відає лише одна особа, чи якась ділянка розбудована за принци­пом відділу і чи купується десь чуже ноу-хау — ці пи­тання кожне видавництво може вирішувати тільки саме за себе, залежно від своїх головних завдань, по­тенціалу та цілей.

Загалом можна тільки сказати: результатом має бути гнучка, здатна виконувати свої завдання органі­зація, яка розробляє першорядні вироби для специ­фічних контингентів клієнтури видавництва і спро­можна оптимально утвердитися на ринку. Треба та­кож узяти до уваги, що маленька організація часто буває гнучкішою, активнішою й ефективнішою, ніж великий апарат,— і стійкішою у кризових ситуаціях. Треба ще додати, що часто доцільніше купувати ноу-хау і ринковий потенціал у інших підприємців, ніж по-аматорському робити щось самотужки.