Азотофіксація і продуктивність сої

Таблиця №4

Вплив азотних добрив на кількість і масу бульбочок у сої та вміст мінеральних форм азоту в грунті (1997р.)

3.2 Інтенсивність освітлення посівів: азотофіксація.

Фотосинтез – процес засвоєння зеленими рослинами не тільки енергії і вуглекислого газу, але й в значній мірі такого важливого компоненту, як азот. У більшості випадків субстрактами живлення рослин азотом являються іони мінеральних солей (NO3, NH4). Соя, як бобова рослина, здатна засвоювати молекулярний азот (N2) з повітря за допомогою азотофіксуючих бактерій. Питання взаємозв'язку процесу фотосинтезу бобових рослин і фіксації атмосферного азоту бактріями в кореневих бульбочках давно являються предметом спеціальних досліджень. Засвоєння вуглецю і азоту вимагає участі енергії фотосинтетичного походження. Серед прямих продуктів фотосинтезу знаходяться як азотисті так і безазотисті сполуки, тому засвоєння цих елементів являється важливою основою живлення рослин, і звичайно, їх продуктивності (А.А. Ничипорович, 1971, Т.Ф. Андреева, 1982).

Тільки при нормальному співвідношенні цих процесів проходить оптимальний ріст і розвиток рослин, забезпечується їх висока продуктивність.

Аналіз мінеральних джерел показує, що не у всіх видів бобових рослин процес азотофіксації забезпечує достатньою кількістю азоту нормальний ріст і розвиток. Як відомо з попереднього розділу, багато дослідників рекомендують в посівах сої внесення "стартових" доз мінерального азоту. Нестача азоту особливо проявляється у сої на початку вегетації, так як бульбочки формуються дуже повільно і достигають лише після цвітіння рослин (D. Phillips, 1980; L.Williams, T. De Jong, D. Phillips, 1981).

Протягом вегетативного росту соя в польових умовах фіксує лише 10% азоту (від сумарної азотофіксації), 90% засвоюється в репродуктивний період (R.Hatdy, U.Havelka, 1975). В той же час потреба в азоті у рослин сої велика як у вегетативну фазу, так і в період цвітіння – достигання бобів, які містять багато білків.

В дослідженнях Нгуен Тхи Чи, Т.Ф. Андреевой, Л.Е. Строгонова (1983) сою вирощували при інтенсивності 60; 120 вт/м2. Ефект дії світла на накопичення загальної біомаси, маси бульбочок і фіксації азоту знаходяться в більшій залежності від віку рослин (табл.№1).

Таблиця №5.

Вплив інтенсивності освітлення сої на фіксацію атмосферного азоту.

Приведені дані показують, що при підвищенній інтенсивності освітлення значно посилюється ріст бульбочок при відсутній зміні питомої активності азотофіксації. Але загальна фіксація азоту на рослину збільшується.

Позитивну дію освітлення високої інтенсивності на ріст бульбочок пов'язують не тільки з підвищенням інтенсивності фотосинтезу, а також з посиленням відтоку органічних речовин в кореневу систему і бульбочки (S. Sheikholelam, K.Fishbeck, D.Phillips, 1980).

За даними F.Minchin, J.Pate (1973), тільки 26% вуглецю, засвоєного в процесі фотосинтезу, залишається в надземній частині, 42% - трансформується до коренів і 32% надходить безпосередньо в бульбочки.