Реформування земельних і майнових відносин власності

Реформування земельних і майнових відносин власності

1. Земельний кодекс – фундамент реформування земельних відносин

2. Сутність паювання землі і майна

3. Оренда землі

1. Земля – це природний ресурс, що даний самою природою і може бути використаний для виробництва товарів і послуг.

Як фактор виробництва земля має певні особливості:

1. вона має необмежений термін придатності і не відновлювана за бажанням (кількість обмежена);

2. за походженням є природним фактором, а не продуктом людської праці;

3. не піддається пересуванню, вільному переведенню з однієї галузі в іншу;

4. при раціональній експлуатації не лише не зменшує, а й підвищує свою продуктивність.

З 15.03.91 почала ходу земельна реформа, а через 10 років ми отримали затверджений Президентом України Земельний кодекс.

Земельний кодекс – це прекрасний фундамент для реформування АПК, це правова основа всього селянського життя-буття і господарювання на власній землі, який визначає:

· склад земель, віднесення їх до категорій та переведення з однієї категорії в іншу;

· форми власності на землю;

· порядок володіння, користування та розпорядження землею;

· компетенцію різних органів влади у сфері регулювання земельних відносин;

· порядок передачі землі у власність і надання їх у користування;

· умови припинення та переходу прав на землю;

· основні положення оренди землі;

· плату за придбання землі у власність. Земельний податок4

· права і зобов’язання власників землі та землекористувачів;

· сутність і цільове призначення земельного кадастру;

· відповідальність за порушення земельного законодавства.

Згідно з Земельним Кодексом України:

- земля повинна стати об’єктом правових і фінансових відносин;

- селянин стає власником земельної частки (паю), приватизація сільськогосподарських земель орієнтована не лише на трудівників ферм і полів, але й працівників соціальної сфери;

- до 2010 р. оренду землі передбачено в розмірі не більше 100 га, дозволена суборенда;

- до 2005 р. ринок землі заборонено;

- підвищено норму безоплатної передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства до 2 га;

- земельний кадастр – основа оцінки, продажу і обороту землі;

- ставки земельного податку з 1 га с.-г. угідь встановлюються для ріллі, сіножатей і пасовищ 0,1% від їх грошової оцінки, а для багаторічних насаджень – 0,03%;

- землі с.-г. призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам і державам;

- передбачені економічні аспекти: соціальний захист сільського населення, знаходження ефективного господаря, залучення інвестицій;

- започатковано поняття “сервітуту” – обмеження щодо безоплатного або платного користування чужою ділянкою (складається угода);

- започатковано поняття “консеціонера” – передача природних монополій, включаючи вартість землі;

- врегульовані відносини добросусідства;

- визначені землі рекреаційного призначення – землі, які використовуються для організації відпочинку населення;

Після підписання Земельної конституції (земельного кодексу) – головним завданням аграрної політики було – здобути повну перемогу у свідомості людей, переконати всіх селян і кожного окремо, що тепер назріла необхідність, щоб земля запрацювала як капітал, щоб відбулася капіталізація землі, щоб був постійний рух грошей навколо неї. А для цього потрібно активно спонукати банківський, інвестиційний капітал.

З цього головного завдання аграрної політики випливає наступне – реалізація технічної політики. Насамперед земля має стати заставою. А для цього треба знати скільки коштує гектар українського чорнозему (в середньому не менше 20 000 дол., за різними оцінками, залежно від кадастру, розміщення від 7 до 50 000 дол.)

Наступне завдання – ринок. В Україні є потенціал перевиробництва с.-г. продукції та сировини, тож необхідно постійно і наполегливо лобіювати інтереси українських виробників на зовнішніх ринках.

Також диктатура технологій – але не адміністративним шляхом, а публічно через науку і школи досвіду.

Але недоліком є те, що відсутні деякі Закони, які ліквідували незрозумілості Земельного Кодексу – це реєстрація прав на нерухомість, Закон про іпотеку, створення іпотечного банку, де головним капіталом буде земля.

2. Після того як колгоспи і радгоспи було перетворено на колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), а землю передано з державної в колективну власність КСП, кожний член господарства отримав право на її умовну частину – земельну частку (пай). При цьому земельних часток не виділяли в натурі, бо земельний пай це ще не конкретна ділянка, а тільки право громадянина (члена КСП) на виділення її із масиву земель КСП. Таке право засвідчував спеціальний документ – земельний сертифікат.

Земельний сертифікат – це документ, який засвідчує право особи на земельну частку і містить відомості про її вартість та розмір в умовних гектарах. Отримавши такий документ, громадянин ще не знає, де конкретно міститься його частка землі і не може її самостійно обробляти. Земельний сертифікат дійсний доти, поки не буде виділено земельний пай в натурі і тоді його слід обміняти на державний акт на право власності на землю.

Державний акт – це документ, який засвідчує, що особа, якій його видано, є повноправним власником земельної ділянки. Державні акти на право приватної власності видає відповідна місцева рада. В державному акті визначено розмір, місцеположення, межі ділянки і містить її схему, вказане цільове призначення ділянки (товарне сільськогосподарське виробництво, фермерське господарство).

Указом Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським організаціям і підприємствам” (від8 серпня 1995 р.), право на земельний пай отримали:

· постійні працівники – члени КСП;

· пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишились його членами незалежно від місця їх проживання;

· військовослужбовці строкової служби, якщо вони не вийшли із КСП;

· особи, направлені на навчання, якщо вони залишились членами КСП;

· жінки, які перебували у відпустці через вагітність чи пологи або у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років;

· члени КСП, що обіймали виборні посади в органах державної влади або місцевого самоврядування, якщо збереження за ними членства було передбачено в статуті КСП.

Паювання землі – це визначення розміру та вартості земельної частки кожного члена КСП у земельній ділянці колективної власності. Паюванню підлягали тільки сільськогосподарські угіддя.

Грошова оцінка земель здійснювалась землевпорядною службою Держкомзему України із залученням науково-дослідних установ і організацій.

Грошова оцінка земель визначається розміром щорічного рентного доходу з урахуванням терміну його капіталізації. Термін капіталізації залежить від розміру % ставки за користування довгостроковим кредитом.