Аграрні ринки і ціна

Велику кількість ринків, які функціонують в сільському господарстві, можна поєднати в 4 групи:

1. сільськогосподарські ринки (ринки власне сільськогосподарської продукції)

2. ринки матеріально-технічних ресурсів для сільського господарства

3. ринки сфери послуг

4. ринки сфери торгівлі (маркетингових послуг)

На сільськогосподарських ринках аграрне підприємство самостійно реалізує отриману продукцію. Відмова від послуг сфери торгівлі – це бажання аграрних товаровиробників уникнути втрат, пов’язаних з оплатою послуг сфери торгівлі.

Сільськогосподарські ринки поділяються на:

· ринки продукції рослинництва;

· ринки продукції тваринництва;

ринки продукції переробки.

Ринок матеріально-технічних ресурсів забезпечує аграрні підприємства необхідною технікою і матеріально-виробничими запасами для забезпечення сільськогосподарського виробництва. На даному ринкові виділяється 4 сегменти:

· ринок сільськогосподарських машин і механізмів;

· ринок матеріально-виробничих запасів 9топливо, енергія, промислова сировина і матеріали);

· ринок мінеральних добрив;

· ринок кормів для тваринництва.

Нескладно помітити, що 3 перших сегменти являється зовнішніми – продукція, яка реалізується на цих ринках, виробляється за межами сільськогосподарської галузі.

Ринок кормів виникає всередині однієї галузі. Покупцем виступає тваринництво, а продавцем – рослинництво. Більше того, в умовах здійснення комплексного виробництва сільськогосподарської продукції на крупних спеціалізованих підприємствах цей ринок може взагалі бути відсутнім.

Ринок сфери послуг забезпечує аграрні підприємства послугами, необхідними для забезпечення виробничого процесу. Серед цих послуг виділяються:

· інформаційні (включаючи послуги зв’язку);

· консалтинг (консультаційні та адвокатські послуги);

· науково-дослідні (включаючи елітне насінництво);

· технічні (в тому випадку коли певне аграрне підприємство використовує технічні потужності спеціалізованого підприємства);

· ветеринарні;

· меліоративні;

· дослідницькі та з приводу землеустрою.

Ринок сфери торгівлі виникає там і тоді, коли аграрне підприємство не реалізує продукцію самостійно, а звертається до спеціалізованих торгових організацій. На цьому ринку можуть здійснюватися наступні послуги:

· послуги дилерських і дистриб’юторських організацій (особа (фірма), яка перепродає товар переважно від свого імені та за свої кошти, посередники);

· послуги підприємств гуртової і роздрібної торгівлі;

· послуги підприємств суспільного харчування;

· послуги підприємств з переробки.

2. В процесі свого функціонування аграрний ринок здійснює наступні функції:

1. Забезпечення покупців сільськогосподарською продукцією відповідної якості в необхідній кількості, для задоволення всіх виникаючих потреб. В сучасний час в зв’язку з послабленням державної політики в області регулювання економічних відносин в аграрному секторі склалась ситуація, коли вітчизняні виробники не можуть реалізувати весь обсяг продукції, яку вони можуть виробити при реальному забезпеченні виробничими і трудовими ресурсами. В результаті послаблення антидемпінгової державної політики в області сільськогосподарської продукції досить великий сегмент ринку охоплений товарами імпортного виробництва, для яких характерні нижча ціна, але і нижча якість продукції.

2. Стабілізація цін на сільськогосподарську продукцію. В умовах нормально функціонуючої системи матеріально-технічного забезпечення (в першу чергу, енергоресурсами і транспортом) дана функція обумовлює формування справедливих цін на ринку сільськогосподарської продукції, які б забезпечили рентабельність продукції і купівельну спроможність населення.

3. Забезпечення зростання ефективності сільськогосподарського виробництва. Ця функція являється прямим наслідком закону економії ресурсів і діє незалежно від стану законодавчої бази, рівня забезпеченості ресурсами і інших зовнішніх умов. Покращеннями дії цієї функції є: зниження собівартості виробництва, підвищення якості продукції, отримання прибутку аграрними товаровиробниками, розвиток НТП.

4. Забезпечення розвитку і удосконалення міжгосподарських зв’язків. Дія даної функції також направлена на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Виділення її в окрему функцію обумовлено тим, що її дія не обмежується межами одного підприємства чи групи підприємств, а охоплює весь агропромисловий комплекс (виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції) і деякі інші галузі народного господарства (харчування, машинобудування, транспорт, зв’язок тощо).

5. Забезпечення розвитку соціальної інфраструктури села і вирішення соціальних проблем. Ця функція здійснюється також опосередковано через функцію забезпечення ефективності виробництва і під функцію забезпечення прибутковості сільськогосподарської продукції. З іншого боку, вирішення соціальних проблем являється однією із сторін процесу відтворення – відтворення товару “робоча сила”.

3. Головною характеристикою, яка визначає відносини попиту і пропозиції, являється ринкова ціна на продукцію. Ціна являється одним із основних факторів визначення виручки від реалізації продукції, тобто, безпосередньо впливає на розмір прибутку, який отримує аграрне підприємство, його фінансово-економічний стан.

В умовах планової економіки ціна дорівнює середній собівартості виробництва і регулюється державою. В ринкових умовах ціна визначається рівнем граничних витрат. При зниженні попиту і збільшенні пропозиції ціна знижується, і навпаки.

Основними видами цін на с/г продукцію в умовах ринку являються:

· вільні ціни – це ціни, які формуються виключно на основі співвідношення попиту і пропозиції;

· регульовані ціни – це ціни, рівень яких, з врахуванням монопольного стану виробника на ринку чи високої соціальної вагомості вироблюваної продукції, регулюється державою;

· гуртові ціни – це ціни підприємства, за якими підприємство-товаровиробник реалізує продукцію гуртовим посередникам в тій же галузі;

· гуртові ціни галузі – це ціни реалізації продукції організаціям торгівлі;

· роздрібні ціни – це ціни, за якими продукція реалізується кінцевому покупцеві;

· закупівельні ціни – це ціни, за якими держава закупляє продукцію для своїх потреб (держрезерв), іноді такі ціни називають гарантованими, так як рівень цін і обсяги реалізації встановлюються завчасно і гарантуються державою.

· співставні ціни – це ціни, які використовуються для виміру динаміки фізичних обсягів виробництва і реалізації продукції; в будівництві використовуються з 1991 р., а в сільському господарстві з 1994 р.

В ринкових умовах використовуються наступні методи ціноутворення:

· встановлення ціни за рівнем середніх витрат плюс прибуток;

· встановлення ціни за рівнем запланованої рентабельності продукції (забезпечення беззбитковості і досягнення цільового прибутку);