Теоретичні засади місцевого самоврядування

Згідно з Указом розмір місцевих позик, а також розмір кредитів, що отримують органи місцевого самоврядування в банках, мають погоджуватися з Міністерством фінансів України.

Тут слід зазначити, що основна частина доходів місцевих бюджетів, як і в попередні роки, формується за рахунок коштів, що передаються їм із державного бюджету України на основі та званих нормативів розподілу основних державних податків. Ось чому з метою забезпечення самостійності місцевих бюджетів невідкладною проблемою є переведення їх на власну доходну базу. Це означає, що україна перед великою реформою – реформою міжбюджетних відносин, тобто взаємовідносин між державними та місцевими бюджетами. Ключовими моментами такої реформи мають стати розподіл функцій та сфер відповідальності між виконавчою владою та органами місцевого самоврядування; розмежування доходів між державним, регіональними та місцевими бюджетами; створення нової системи переміщення фінансових ресурсів від бюджетів одного рівня до бюджетів іншого рівня. Це, зокрема, має передбачити чітке визначення делегованих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування та створення механізму їх фінансування, запровадження нової системи бюджетних трансферів, під якими розуміють кошти, що передаються з державного бюджету місцевим бюджетам, а також коштів, що передаються з місцевих бюджетів державному бюджету.

Докорінним чином має бути змінена роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів. Нині за їх рахунок формується лише кілька відсотків доходів місцевих бюджетів. Місцеві податки і збори мають стати фодним із основних доходних джерел місцевих бюджетів. Це можливо лише за умови, коли до місцевих податків і зборів будуть віднесені такі податки, як податок на землю, податок на нерухомість, прибутковий податок з громадян, податок на промисел та деякі інші.

На початковому етапі реформування міжбюджетних взаємовідносин мають бути сформовані фінанси територіальних громад України, створені їх власні фінансові органи. Однак цій роботі має передувати визначення правового статусу територіальних громад, їх оптимальних розмірів та переліку.

Слід подумати над зміною порядку формування обласних та районних бюджетів україни, які також повинні мати власну доходну базу. Зазначу, що сьогодні ці бюджети не мають власної доходної бази і мають формуватися, згідно з Конституцією україни, за рахунок коштів, що передаються з державного бюджету україни, та коштів, що передаються з бюджетів територіальних громад.

Мабуть, чи не однією з найбільш складних проблем, яка має бути розв’язана, є створення системи фінансового вирівнювання в Україні. Під фінансовим вирівнюванням слід розуміти систему заходів, які здійснюються державою з метою збалансування доходів та видатків бюджетів, що дозволить місцевим органам державної влади та органам місцевого самоврядування фінансово забезпечувати покладені на них функції і завдання. Це принципово важливо у зв’язку з тим, що в Україні є так звані “бідні” і “багаті” території. “Багаті” – ті, які мають високі подяткові доходи ,”бідні” – ті, які мають низькі податкові доходи. Тому без відповідного перерозподілу доходів “багатих” територій на користь “бідних” територій неможливим буде забезпечити приблизно однаковий рівень та якість життя громадян в різних регіонах України. У зв’язку з цим постає ще одна проблема, яка терміново має бути розв’язана. Це проблема так званих стандартів, або нормативів бюджетних видатків на душу населення. Незалежно від того, де проживає громадянин України, в селі чи в місті, в Києві чи в Харкові, він має право на приблизно однакові за якістю послуги, що фінансуються державою та органами місцевого самоврядування, наприклад, в освіті, охороні здоров’я, культурі та інших галузях. Така система нормативів і стандартів має бути законодавчо затверджена і заповаджена в життя.

Є ряд інших проблем, без розв’язання яких неможливо становлення фінансів місцевого самоврядування ті їх ефективного функціонування. Це, зокрема, такі проблеми, як вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування на ринках місцевих позик, проблеми запровадження інвестиційних бюджетів, сприяння з боку органів місцевого самоврядування розвитку підпиємницької діяльності в регіонах, містах, селах, селищах ті їншї проблеми.

Становлення фінансів місцевогосамоврядування в Україні неможливе без створення їх надійної правової бази. Необхідно розробити та ухвалити Закон України “Про фінансування місцевого самоврядування”, “Про місцеві податки і збори”, “Про фінансове вирівнювання”, “Про комунальний кредит та комунальні цінні папери”, “Про державні соціальні стандарти” та ряд інших, нові редакції Законів України “Про бюджетну систему України”, “Про місцеве самоврядування в Україні”. Таокж потребують уточнення і ряд статтей Конституції України, що регламентують фінанси місцевого самврядування в Україні.

Зміст Європейської Хартії місцевого самоврядування

Розвиток сильного місцевого самоуправління в Західній Європі був підкріплений прийняттям Європейської Хартії місцевого самоврядування 15 жовтня 1985 року. Станом на 06.05.98 Хартію підписали 34 країни-члени Ради Європи та ратифікували 30 з них. Не підписали цей документ лише Албанія, Андорра, Чехія, Сан-Маріно, Словакія та Швейцарія. Цей документ так визначає концепцію місцевого самоврядування (ст. 3): місцеве самоврядування означає право і реальну можливість органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, під власну відповідальність і в інтересах місцевого населення.

Хартія є досить гнучким документом (п. 1 ст. 12 дозволяє дотримуватись лише частини її положень), проте в ній у змістовній лаконічній формі виражені принципи, напрацьовані теоретиками державобудування Європи, відповідно до яких змінюється і ще буде змінено (7 країн ратифікували документ за останні 5 років) законодавство європейських країн у царині місцевого управління і самоврядування. У преамбулі зазначені основні засади прийняття Хартії:

· місцеве самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму;

· право громадян на участь в управлінні державними справами найбільш повно може здійснюватися саме на місцевому рівні;

· існування місцевого самоврядування, наділеного реальними функціями, може забезпечити ефективне і близьке до громадянина управління;

· необхідність існування місцевого самоврядування, яке має створені на демократичній основі керівні органи і широку автономію щодо своїх функцій, шляхи і засоби здійснення цих функцій, а також ресурси, необхідні для їх виконання.

У тексті Хартії зазначаються такі принципи, спрямовані на реалізацію преамбули:

· закріплення принципу місцевого самоврядування в національному законодавстві і, у міру можливості, в конституції (ст. 2);

· здійснення місцевого самоврядування виборними радами або зборами, з підзвітними їм виконавчими органами (ст. 3);

· закріплення основних повноважень і функцій органів місцевого самоврядування в конституції або законі (ст. 4);