Після реєстрації підсумків випуску облігацій банк-емітент отримує дозвіл перерахувати кошти зі спеціального накопичувального рахунку на загальний кореспондентський рахунок: Д-т рах. № 161 "Кореспондентський рахунок"К-т накопичувального рахунку "Засоби, що поступають від реалізації цінних паперів", окремого особового рахунку, відкриваємого в формі до рахунку № 161
"Кореспондентський рахунок".
Накопичувальний рахунок банку-емітента в НБУ по збору коштів по підписці за облігації закривається.
Розблоковані гривневі кошти прибуткуються на рахунок № 199 Боргові зобов'язання банку-емітента, що Обертаються на ринку:
Д-т рах. № 904 "Інші дебітори і кредитори"
К-т рах. № 199 "Боргові зобов'язання, що Обертаються на ринку" на номінальну
вартість реалізованих облігацій.
У випадку, якщо облігації продавалися по ціні нижче номінальної вартості, різниця між номінальною вартістю облігації відноситься в дебет рахунку № 941 "Витрати майбутніх періодів" по окремому особовому рахунку.
Погашення облігаційних позик проводиться по закінченню терміну їх обігу по номінальній вартості і відбивається в балансі банку наступною проводкою:
Д-т рах. № 199 Боргові зобов'язання", що "Обертаються на ринку по лицьовому рахунку "Облігації" - на номінальну вартість облігаційної позики
К-т рах. № 161 "Кореспондентський рахунок" - при погашенні позики в безготівковому порядку або з рахунку № 031 "Каса" - при погашенні облігацій готівковими коштами.
Рахунки по обліку грошових коштів кредитуються також на номінальну вартість облігацій, що погашаються.
Якщо облігації при первинному їх розміщенні були реалізовані з дисконтом, тобто по ціні нижче номінальної вартості, з віднесенням різниці на рахунок № 941 "Витрати майбутніх періодів", то списання цієї суми проводиться додатково проводкою:
Д-т рах. № 970 "Операційної витрати"
К-т рах. № 941 "Витрати майбутніх періодів".
Вказаний порядок застосовується тільки для тих облігацій, термін обігу яких не перевищує одного року. Якщо термін обігу облігацій перевищує один рік і облігація була реалізована при первинному розміщенні з дисконтом, то застосовується інший порядок списання витрат майбутніх періодів по цій облігації.
У цьому випадку частина різниці між номінальною вартістю облігації і ціною її реалізації (дисконту), віднесеною на рахунок № 941 "Витрати майбутніх періодів" в останній робочий день кожного року списується в сумі, що відноситься до звітного року, на рахунок № 970. Ця сума визначається по формулі С = В * д/Д,
де С - сума витрат майбутніх періодів, що відносяться до звітного року;
В - сума, віднесена на рахунок № 941 "Витрати майбутніх періодів" як різниця між номінальною вартістю облігації і фактичною ціною реалізації (дисконт);
д - термін обігу облігації в звітному році
Д - загальний термін обігу облігації.
У 1994 р. один з окружних банків , банк "Аваль" в числі перших здійснив випуск в обіг конвертованих цінних облігацій, умови випуску і обігу яких можуть представляти певний інтерес для інших комерційних банків України. Вони полягали в наступному. Конвертована облігація (КО) засвідчувала відносини позики між банком і держателем ДО. По настанню періоду конвертації ДО підлягали обміну на звичайні (привілейовані) акції шостого випуску номінальною вартістю 100 крб. кожна, в пропорції - одна ДО на одну акцію. Держатель ДО мав право на отримання прибутку по ДО у вигляді відсотків (в розмірі 35% річних).
Випуск ДО виготовлявся в безготівковій формі. Розрахунки здійснювалися шляхом записів на рахунках.
ДО випускався терміном обігу 1 рік. Конвертація ДО в звичайні (привілейовані) іменні акції шостого випуску виготовлялася на протязі двох місяців для всіх держателів ДО, зареєстрованих в "Реєстрі держателів ДО" за станом на 31 серпня 1995 р. За рішенням ради банку, конвертація ДО в акції могла бути зроблена раніше встановленого терміну.
ДО не може служити розрахунковим або платіжним засобом за продані товари, надані послуги.
Право вимоги по ДО могло бути передано тільки юридичним (фізичним) особам, зареєстрованим (що проживає) на території України.
Відсотоки по ДО нараховувалися за повний розрахунковий період, в якому придбана ДО, незалежно фактичної дати придбання. Відсотоки нараховувалися на номінальну вартість ДО один раз в розрахунковий період, тривалість якого становила три місяці, а також при достроковій конвертації.
ДО не могли обертатися на повторному ринку. Новий власник ДО або його представник після реєстрації операції інвестиційним інститутом або біржею зобов'язаний був повідомити банку про свої права на володіння ДО для внесення
відповідних змін в "Реєстр держателів ДО".
При настанні періоду конвертації ДО обмінювалися на звичайні (привілейовані) іменні акції шостого випуску. Держателеві ДО виплачувалися нараховані за останній звітний період відсотоки, а також не отримані ним відсотоки за попередні розрахункові періоди.
Після закінчення терміну конвертації (з 15.09.95 м. до 15.11.95 м.) держатель ДО втрачав право на конвертацію ДО звичайні (привілейовані) іменні акції шостого випуску, але мав право на отримання номінальної вартості ДО і нарахованих за останній розрахунковий період відсотків, а також не отриманих відсотків за попередні звітні періоди.
ДО забезпечувалися страховим і резервним фондами банку, а також всім його майном.
Банківські облігації в Україні не отримали широкого поширення. Однак в інших країнах облігації банків – найбільш популярний вигляд цінних паперів. Так, в Німеччині, наприклад, банки випускають найбільше число облігацій, значна частина яких забезпечується заставою або державними гарантіями. На основі випуску власних облігацій німецькі банки формують стійкі середньорічні довгострокові ресурси, але щоб дістати право на їх випуск, вони повинні виконати цілий ряд умов.
Листом НБУ від 23.02.95 м. № 26 "Про операції комерційних банків з векселями і змінах в порядку бухгалтерського обліку банківських операцій з
векселями" визначається наступний порядок бухгалтерського обліку операцій
комерційних банків з векселями.
Випуск власних векселів з вказівкою вексельної суми в українських гривнях проти платежу одержувача векселя комерційні банки оформляють наступними проводками:
Д-т рах. № 021 "Каса", кореспондентського рахунку банку або розрахункового рахунку клієнта банку - по фактичній ціні продажу
К-т рах. № 196 "Банківські акцепти і власні векселі" - у вексельній сумі.
При продажу векселя по ціні, нижче його номінала, різниця між номіналом векселя і фактичною ціною його реалізації (дисконт) відноситься в дебет рахунку № 941 "Витрати майбутніх періодів" по окремому особовому рахунку, відкритому для даного векселя.
Якщо термін погашення векселя доводиться на наступний рік, то при закінченні звітного року сума дисконту, яка відноситься на рік, що закінчується, списується в дебет балансового рахунку № 970 "Операційні і різні витрати".
Завантажити реферат